Класифікація методів

Існують різні підходи до класифікації методів психологічного дослідження. Деякі психологи вважають за доцільне поділити методи на дві групи:

• пізнавальні (дослідницькі) методи;

• методи активного впливу на особистість.

У сучасній психологічній науці до дослідницьких методів відноситься вся сукупність методів, спрямованих на пізнання закономірностей психіки.

Разом з цим методологічний арсенал психології здатний за необхідності активно впливати на психічні властивості людини. До цих методів відносяться аутотренінг, груповий тренінг, психологічне консультування, психологічна терапія, психокорекція.

Інші автори виділяють суб’єктивні та об’єктивні методи психологічного дослідження, моделювання (див. рис. 1).

До суб'єктивних методів відносять спостереження, самоспостереження (зовнішнє, вільне,стандартне), опитування (усне, письмове, стандартне), тест (тест-опитувальник, тест-завдання).

До об'єктивних - експеримент (природний, лабораторний), тести (об'єктивні, проективні).

До моделювання відносять технічні, математичні, логічні моделі психологічного дослідження (рис. 1).

Рис. 1. Класифікації методів психологічного дослідження

На основі етапів психологічного дослідження виділяють чотири групи методів (за Б.Г. Ананьєвим): організаційні, емпіричні, методи обробки даних, інтерпретаційні (див. рис. 2).

Які ж етапи виокремлюють при проведенні психологічного дослідження і в чому полягає їх суть?

1. Етапи психологічного дослідження

Психологічне дослідження передбачає:

1. Формулювання проблеми.

2. Висунення гіпотези.

3. Здійснення перевірки гіпотези.

4. Інтерпретація результатів перевірки.

Як правило, про методи психології говорять перш за все у зв'язку з третім етапом - перевіркою гіпотези; він передбачає організацію особливої взаємодії психолога з об'єктом, що вивчається.

Рис. 2. Схема класифікації методів за Б.Г. Ананьєвим

Проблема дослідження формулюється зазвичай як питання, на яке потрібно знайти відповідь. Це свого роду спроба прориву в невідоме, перше з нею зіткнення. Найчастіше - це питання про причини тих або інших чинників, які визначають існування або специфіку тих чи інших явищ. Наприклад: «Що (які чинники) визначає появу асоціальних тенденцій у поведінці підлітків?» або «Як повинна будуватися система виховання, орієнтована на особистісне зростання дитини?» (в останньому випадку йдеться також про причини: система виховання розглядається як чинник, що визначає особливості особистісного зростання), або «Які психологічні наслідки сприйняття рок-музики для дітей дошкільного віку?».

У багатьох випадках проблема співвідноситься не з причинно- наслідковими залежностями, а зв'язками іншого роду. Так, сповна правомірне питання про наявність і характер зв'язку між рівнем інтелекту та рівнем тривожності як особистісної властивості.

Можлива й інша постановка проблем; вони можуть бути пов'язані не зі стосунками, а з самим фактом існування певного об'єкту або його особливостей, наприклад: «Чи володіють тварини творчим мисленням?» або «Чи існують у реальності явища телепатії?» тощо.

Як правило, проблеми витікають з практики (у тому числі практики теоретичних міркувань) у зв'язку з необхідністю вирішити конкретне прикладне завдання або у зв'язку з неможливістю теоретичного просування в тій або іншій області постільки, поскільки з'явилися факти, нез'ясовані або сумнівні з точки зору тієї або іншої теорії (багато проблем так і не знаходять остаточного вирішення і залишаються в науці як «вічно актуальні» або оголошуються псевдопроблемами).

Можна говорити про проблеми різних рівнів: вони можуть співвідноситися з основними положеннями теорії, з приватними її аспектами і з прикладними завданнями.

Отже, проблема сформульована. Який подальший шлях дослідника?

Можна, звичайно, зайнятися «пошуками наосліп» і, перебираючи всі можливі явища, з'ясувати, чи впливають вони - і якщо так, то наскільки - на події, що цікавлять психолога. (У прикладі з проблемою чинників, що визначають асоціальну поведінку підлітка, при такому підході потрібно було б розглянути всі події, що відбуваються з підлітками, що, до речі, неможливо, визнаючи, що всі вони мають рівноправну ймовірність виявитися причинами асоціальної поведінки). Проте, така дорога малопродуктивна і найчастіше безплідна: спроба «обійняти неосяжне» найчастіше є безкінечною, як безкінечні явища життя.

Тому дослідники діють по-іншому. Як правило, вони передбачають найбільш вірогідну - з точки зору теорії, якої вони дотримуються, - відповідь на поставлене питання і надалі перевіряють правильність власного припущення. Така передбачувана відповідь на питання про характер зв'язку подій є гіпотезою. Гіпотеза також може формулюватися на різних рівнях узагальнення, проте для того, щоб дослідження виявилося можливим, вона повинна формулюватися конкретно, співвідноситися з конкретними життєвими явищами. Так, наприклад, в розібраному випадку гіпотеза типу «чинником, що визначає асоціальні тенденції в поведінці підлітка, є специфічні стосунки його з дорослими», звузить зону пошуку (відкидаються, наприклад, розгляд біологічних причин або аналіз стосунків з однолітками), і не дозволить перейти до перевірки, бо стосунки з дорослими надзвичайно багатоаспектні, різноманітні й потребують конкретизації. Якщо ж, наприклад, гіпотеза формулюється так: «Відкидання підлітка з боку батьків виступає чинником формування агресивних тенденцій у його поведінці», то вона піддається перевірці: можна порівняти агресивні прояви у підлітків, які виховуються в сім'ях із різними типами стосунків, і якщо виявиться, що в сім'ях, де наявне відкидання, у підлітків більш виражені агресивні тенденції, і ця відмінність буде істотною (що визначається за відповідно розробленими в науці критеріях), то гіпотезу можна вважати такою, що підтвердилася; в іншому випадку вона переглядається.

Порівняєте два формулювання:

(1). Відкидання підлітка з боку батьків виступає чинником формування агресивних тенденцій у його поведінці.

(2). Чинником формування агресивних тенденцій в поведінці підлітка виступає відкидання з боку батьків.

Здавалося б, переставлені слова - і ніщо інше. Проте в другому випадку фактично затверджується виключність цього чинника, і стратегія перевірки такої гіпотези повинна полягати в зіставленні впливу цього чинника та інших; у першому ж випадку стверджується лише про наявність впливу, і перевіркою є робота з його виявлення.

Важливим є і такий аспект. У разі виявлення значимих відмінностей у прояві агресивності в підлітків у сім'ях, де вони не виражені (і в першому випадку агресивні прояви інтенсивніші), наша гіпотеза вважатиметься підтвердженою лише за умови, якщо ми прийняли положення загальнішого плану про те, що стосунки в сім'ї впливають на характеристики дитини; тоді дійсне відкидання може вважатися причиною агресивності. Проте можливе також і протилежне уявлення - тоді виявлений зв'язок може інтерпретуватися так: агресивність дитини є чинником, що визначає його відкидання в сім'ї. Як можливе й уявлення про складніші зв'язки. У такому випадку (що і буде найбільш конкретним), необхідно говорити про доведений факт зв'язку тим та іншим, без вказівки на причинно-наслідкову залежність. Дуже важливо мати на увазі, що гіпотеза, як правило, вважається підтвердженою в межах загальнішої системи уявлень.

Отже, основною вимогою до гіпотези є вимога можливості її перевірки. Тому, при формулюванні гіпотез не використовуються вирази, на зразок: «Можливо, що...» або поєднання типу «або..., або...» - перевірити істинність можна лише конкретне твердження. Цілком логічно і ймовірно, що у дослідника виникає кілька рівнозначних гіпотез.

Після того, як гіпотеза сформульована, дослідник переходить до її перевірки на емпіричному (тобто дослідницькому) матеріалі.

Суть і особливості використання емпіричних методів дослідження будуть розглянуті в наступній лекції.

Отримані дані за допомогою емпіричних методів піддаються обробці з використанням методів кількісного та якісного аналізу. До кількісних методів відносяться, наприклад, визначення середніх величин і міра розсіювання, коефіцієнт кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць та ін.

Розгляд цих методів на 1 курсі був би передчасний, оскільки потрібна відповідна математична підготовка. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію і порівняння з результатами інших досліджень.

Завершується дослідницький цикл інтерпретацією, тобто співвідношенням отриманих результатів з вихідною гіпотезою, висновками про її достовірність і подальше співвідношення з теорією, в рамках якої гіпотеза формулювалася, і, за необхідності, переглядом певних положень, що породджують нові проблеми, нові гіпотези, до безкінечності, як безконечне пізнання.

3.