§ 4. Функції держави: поняття та класифікація

Держава створюється для виконання низки завдань, які ставить перед нею суспільство на певному етапі свого розвитку. Конкретні напрями діяльності держави з вирішення таких завдань громадянського суспільства, узгодження та забезпечення інтересів, цінностей, потреб його суб'єктів отримали назву функції держави [^[5]].

Функціональний підхід до з’ясування сутності держави дає можливість визначити її соціальну роль та призначення в суспільному житті, зміст діяльності, завдання відповідно до того чи іншого історичного етапу розвитку.

Функції держави не є сталими, раз і назавжди визначеними. Вони змінюються, розвиваються разом з державою, відповідно до вимог, які ставить перед нею суспільство.

Відмирання одних і поява інших функцій відбувається протягом всього історичного розвитку держави, залежно від сутності, змісту та характеру взаємовідносин суспільства та держави, завдань, які суспільство ставить перед нею і вирішення яких залишає за собою.

Класифікація функцій держави здійснюється за такими критеріями:

— за соціальним значенням діяльності держави функції умовно поділяють на: основні і неосновні;

— залежно від територіальної спрямованості розрізняють: внутрішні і зовнішні функції;

— за часом здійснення функції поділяють на: постійні і тимчасові;

— за сферами суспільного життя їх поділяють на: гуманітарні, екологічні, політичні, економічні, соціальні, культурні, правоохоронні та ін.

Основні функції — це найбільш загальні та важливі комплексні напрями діяльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею в конкретний історичний період розвитку. До них належать функції оборони і захисту, підтримання зовнішніх відносин (в межах національних інтересів), правотворча, охорони і захисту правопорядку, інформаційна, економічна, соціальна, культурно-виховна, екологічна та ін.

Неосновні (організуючого характеру) функції — це напрями діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у сферах суспільного життя.

Постійні функції — це напрями діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку (обороноздатність країни, охорона правопорядку, наповнення бюджету тощо).

Тимчасові функції — це напрями діяльності держави, зумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства чи конкретними життєвими ситуаціями (подолання стихійного лиха, участь правоохоронців, військових у міжнародних місіях тощо).

Гуманітарні функції — це напрями діяльності держави та її органів із забезпечення людині належних умов життя (гуманітарна допомога іншим державам - продовольча, медична тощо).

Економічні функції — це напрями діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки та подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку та добросовісної конкуренції.

Політичні функції — напрями діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування і функціонування державної влади на засадах демократії.

Серед функцій соціальної, правової держави треба виділити основні, внутрішні та зовнішні. Критерієм такої класифікації є відносини впливу держави: в сфері освіти і науки, медицини, культури, економіки, енергетики, забезпечення законності і правопорядку, охорони прав та свобод людини і громадянина тощо.

В основних функціях проявляється соціально-правовий зміст держави, характер її відносин з громадянським суспільством, суб’єктами міжнародних відносин. Вони «пронизують» інші функції держави, відіграють важливу роль у визначенні форм та методів діяльності держави.

Змістом основних функцій держави є її діяльність із забезпечення об’єктивних умов життєдіяльності всього суспільства, демократичних умов функціонування інститутів громадянського суспільства, гідних умов життя людини, її здоров’я, довкілля, соціально-культурних, економічних і політичних умов.

Реалізація основних функцій соціальної, правової держави здійснюється через її внутрішні і зовнішні функції.

Внутрішні функції — пов ’язані з реалізацією завдань суспільства всередині країни, зовнішні — на міжнародній арені, як суб’єкта міжнародно-правових відносин.

До внутрішніх функцій відносяться такі:

- політична — розробка політичної стратегії і тактики розвитку громадянського суспільства, його модернізації;

- економічна — здійснення в межах, передбачених законодавством регулюючого впливу на економічну сферу; створення умов для ринкової економіки і вільної конкуренції; забезпечення рівності всіх форм власності; створення умов для підприємництва (розвиток малого та середнього бізнесу), інвестиційної діяльності; захист прав споживачів; здійснення контролю за експортом та імпортом певних груп товарів;

- бюджетна та фінансового контролю;

- забезпечення народовладдя, охорона законності і правопорядку, прав та основоположних свобод людини і громадянина;

- екологічна — здійснення заходів щодо захисту довкілля та природних ресурсів;

- інформаційно-комунікативна — створення та забезпечення функціонування систем зв'язку та інформатизації, демократичних умов діяльності електронних та друкованих засобів масової інформації;

- культурна — розвиток освіти, науки, культури; державної та мов національних меншин; забезпечення і охорона культурної спадщини, пам 'яток архітектури; сприяння розвитку народної творчості, самобутності народів;

- соціальна — створення та забезпечення надійної системи соціальної безпеки, усунення чинників загроз з боку ринкової стихії; гарантування рівних можливостей для громадян із забезпечення добробуту; розробка та забезпечення реалізації соціальних програм щодо подолання соціальної нерівності, надання адресної допомоги незахищеним верствам населення, створення умов для меценатства та благодійної діяльності; подолання безробіття.

До зовнішніх функцій відносяться такі:

- захисту суверенітету;

- військова функція — збройний захист цілісності і недоторканності власної території, виконання міжнародних зобов'язань.

- інтеграції в міжнародну спільноту самодостатніх демократичних держав;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- співпраці з іншими державами і міжнародними неурядовими організаціями;

- міжнародного співробітництва з питань охорони здоров'я;

- міжнародного співробітництва з питань охорони довкілля;

- боротьби з міжнародним тероризмом, кіберзлочинністю,

контрабандою, «відмиванням» коштів, здобутих злочинним шляхом,

наркобізнесом, торгівлею людьми і нелегальною міграцією.

Водночас суспільство, уповноважуючи державу на здійснення функцій, доручає їй визначати форми і методи їх реалізації.

Основними формами реалізації функцій держави є правові, а саме:

- правотворча діяльність (прийняття законів з метою регулювання відповідних груп суспільних відносин, визначення юридичного статусу органів держави тощо);

- соціальне управління та виконавчо-розпорядча діяльність (здійснення управлінської діяльності щодо регулювання сфер життєдіяльності суспільства, забезпечення виконання законів, інших нормативно-правових актів, прийняття рішень розпорядчого характеру, здійснення контролю тощо);

- правоохоронна діяльність (захист прав та свобод людини і громадянина, забезпечення законності та правопорядку); здійснення справедливого правосуддя, застосування державного примусу за порушення норм права тощо).

Серед організаційних форм реалізації функцій держави головними є науково-прогностична, політична та інша діяльність.

Держава, а також громадські об’єднання, інші суб’єкти громадянського суспільства створюють наукові та дослідні установи (економічного, юридичного, соціологічного профілю) для вивчення стану, динаміки та тенденцій розвитку суспільства, розробки теорій його трансформації та модернізації; визначення перспектив входження до міжнародної спільноти демократичних країн; гармонізації національного законодавства з міжнародним; збору та дослідженню інформації; проведення організаційної діяльності щодо забезпечення здійснення основних напрямів діяльності держави тощо.

Відповідно до свого характеру і змісту держава обирає методи здійснення функцій, серед яких: економічні (забезпечення економічної багатоманітності, обмеження монополізму і розвиток конкуренції, ліцензування, створення умов для інвестування тощо); соціальні (створення умов для благодійної діяльності, надання пільг та субсидій, стимулювання виробництва товарів широкого вжитку та предметів першої необхідності тощо); переконання (стимулювання правомірної поведінки громадян, суб’єктів виробництва і підприємницької діяльності) та примусу (застосування юридичних санкцій до правопорушників).