§ 4. Поняття і правова природа шлюбного договору

Шлюбний договір - це угода наречених або подружжя щодо встановлення майнових прав та обов’язків, пов’язаних з укладен­ням шлюбу, його існуванням та припиненням.

Незважаючи на те, що в СК України йдеться про «шлюбний договір», на практиці часто вживається поняття «шлюбний конт­ракт».

Шлюбний договір визначає індивідуальне правове регулю­вання, оскільки в ньому подружжя має право змінити встановле­ний законом режим спільної сумісної власності в індивідуальному порядку стосовно своїх потреб - установити режим спільної сумісної або роздільної власності на все майно подружжя, на його окремі види або на майно кожного з подружжя.

На думку багатьох учених, шлюбний договір має цивільно- правову природу. Вважають, що шлюбний договір за своєю приро­дою є сімейно-правовим договором. Його суб’єктом є тільки по­дружжя. Хоча шлюбний договір має значну специфіку, він відпові­дає загальним ознакам, властивим цивільно-правовим правочинам у цілому. Форма такого договору, умови його чинності, підстави ви­знання недійсним, процедура укладання та примусового виконання й чимало інших моментів наочно показують, що при цьому засто­совуються загальні цивільно-правові конструкції договірного пра­ва. Тому для його чинності, крім спеціальних умов, передбачених розділом 10 СК України, необхідним є дотримання всіх умов дійс­ності правочинів, передбачених ч. 1-5 ст. 203 ЦК, а тому є підстави розглядати шлюбний договір як сімейно-правовий договір, якому притаманні всі ознаки цивілістично-правових правочинів.

На відміну від інших договорів подружжя, шлюбний договір має наступні суттєві особливості:

1) він має комплексний характер і може одночасно містити умови, які становлять зміст окремих видів договорів; так, сторони можуть включити в шлюбний договір умови щодо правового ре­жиму їхнього майна, умови про надання взаємного утримання та умови, що стосуються утримання дитини;

2) це єдиний вид договорів, предметом якого може бути не наявне, а так зване майбутнє майно, тобто майно, що буде при­дбане сторонами в майбутньому, коли ймовірність його придбан­ня не є абсолютною;

3) цей договір має особливий суб’єктний склад - його учас­никами можуть бути не лише дружина та чоловік, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (наречені).

Шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносини подружжя, оскільки відносини усередині сім'ї є склад­ним комплексом біологічних, психологічних і духовних зв'язків. Основними регуляторами тут виступають етичні правила^[CXIX].