Закены Мэрфи

Сутність та структура політичної системи суспільства

Політична система - це інтегрована сукупність державних і не­державних соціальних інститутів, які здійснюють владу й управління справами суспільства.

Політична система є багатокомпонентним утворенням, що має скла­дну структуру. До неї входять: політичні організації, політичні норми, по­літичні відносини і політична культура.

Політичні організації (інститути), або інституціональний вимір, - це суб 'єкти політики й влади, які утворюють певну структуру, тобто по­сідають визначене місце, виконують певну функцію і відіграють відповід­ну роль у політичному житті. Це держава та її органи, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадсько-політичні організації, рухи, об’єднання тощо. До політичної системи входять не всі наявні в суспільстві громадські організації. Розрізняють власне політичні (держава, партії), не­власне політичні (профспілки, об’єднання підприємців, творчі, молодіжні, жіночі та інші громадсько-політичні організації) і неполітичні організації (аматорські об’єднання, організації за інтересами).

Політичні (політико-правові) норми, або регулятивний (нормати­вний) вимір, - це правила юридично-правового характеру, які регламенту­ють внутрішнє життя політичних організацій або відносини між ними. Це конституції та інші закони, якими регулюється політичне життя, стату­ти та регламенти політичних партій і організацій, міжнародні правові акти.

Політичні відносини, або комунікативний вимір, - це реальні від­носини між суб 'єктами політики з приводу влади, а також їх становища, перспектив і впливу. Цей вимір показує, яким чином соціальні групи здійс­нюють політичну діяльність за допомогою системи політичних інститутів, норм та процедур, якими засобами й методами при цьому користуються.

Політична свідомість і культура, або духовно-ідеологічний вимір, - це сукупність політичних уявлень, поглядів, ідей, теорій, цінностей та зразків поведінки як окремих людей, так і соціальних груп, які надають політичній системі неповторної індивідуальності.

Життєдіяльність політичної системи виявляється в процесі виконан­ня нею певних функцій (тобто основних напрямів діяльності) тими чи ін­шими методами й засобами, що відбивають конкретні історичні обставини. Основними функціями політичної системи є:

• визначення цілей і завдань суспільства, вироблення програм його життєдіяльності;

• мобілізація ресурсів суспільства на їх досягнення;

• інтеграція всіх елементів суспільства навколо загальних соціаль­но-політичних цілей та цінностей;

• легітимація політичного життя (тобто приведення його у відпові­дність з офіційними політичними й правовими нормами).

Типологія політичних систем

Типи політичних систем визначаються за тими ознаками, що роз­кривають різні аспекти їх діяльності. Так, вони розрізняються:

• за формаційною приналежністю (марксистська типологія): рабо­власницька, феодальна, буржуазна, соціалістична;

• за характером відображення домінуючих соціальних інтересів: патріархальні, полісні, станові, демократичні;

• за співвідношенням політичних і силових структур: військові та цивільні;

• за традиційними формами влади: олігархічні, аристократичні, бюрократичні й ін.;

• за політичними режимами: авторитарні, тоталітарні, ліберально- демократичні;

• за орієнтацією на стабільність або зміни: стабільні та перехідні;

• за особливостями політичної культури (типологія Ґ. Алмонда): англо-американські; континентально-європейські; доіндустріальні або част­ково індустріальні; тоталітарні.

За комплексом ознак політичні системи можна поділити на дві про­тилежні групи, визначивши їх як відкриті (змагальні, модернізовані) та закриті (командні, традиційні). Перші характеризуються розвиненою сис­темою державних органів, що базується на принципі поділу влади; розви­неною системою публічного і приватного права; гнучкою партійною сис­темою; визнанням опозиції та захистом прав меншості, різноманітністю самодіяльних громадських ініціатив й органів місцевого самоврядування. Другим властива звуженість політичного життя; авторитарно- бюрократичний характер влади, що базується на принципі її поєднання; відсутність або обмеженість діяльності політичних партій; формальність права, перевага політичного свавілля над законом; придушення опозиції та інакомислення.

Розглянемо детальніше дві типології: за традиційними формами влади і політичними режимами.