Типологія політичних еліт та механізми їх формування.
ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ - політична еліта є внутрішньо диференційована і має складну структуру, яку складають різні типи й види еліт.
| Ознака | Тип | Характеристика |
| За місцем в політичній системі | Правляча | Група осіб, що безпосередньо бере участь у реалізації влади, приймаючи найважливіші політичні рішення. |
| Опозиційна (контреліта) | 1. Особи, які наділені характерними для еліти якостями, але внаслідок свого соціального статусу чи різних перешкод не мають доступу до управління. 2. Політична опозиція, що прагне послабити владу правлячої еліти і взяти на себе всі або частину її повноважень. | |
| За часом і засобами утвердження панування | Традиційна | Спирається на традиційні цінності: звичаї, традиції, знатність походження, власність на землю, військова доблесть, релігійні заслуги тощо. Відповідно до цих цінностей виокремлюються такі складові політичної еліти, як родова знать, земельна аристократія, воєнна еліта, релігійні ієрархи тощо. |
| Сучасна | Базується на сучасних цінностях, до яких належать промисловий (особливо фінансовий) капітал, освіченість, професійні досягнення та ін. До сучасних еліт належать підприємці, освічені політичні лідери, представники науково-технічної інтелігенції, мистецтв тощо, але не всі, а лише ті, хто безпосередньо чи опосередковано займає владні позиції або має можливість істотно впливати на прийняття політичних рішень. | |
| За основою формування | Крові | Формується еліта доіндустріального суспільства. |
| Власності | Формується еліта індустріального суспільства. | |
| Інтелектуальної продуктивності | Формується єліта постіндустріального суспільства. | |
| За обсягом владних повноважень | Вища | Належать ті, хто приймає найбільш значущі для всього суспільства політичні рішення. Це провідні політичні керівники - глава держави, голова парламенту, прем'єр-міністр, голова Верховного суду, а також ті, хто обіймає високі пости в законодавчій, виконавчій та |
| Ознака | Тип | Характеристика |
| судовій гілках влади (безпосереднє оточення глави держави, голови парламенту, прем'єр- міністра, керівники центральних органів виконавчої влади, провідних політичних партій, політичних фракцій у парламенті). | ||
| Середня | Формується з великої кількості виборних посадових осіб. Це члени парламенту, губернатори, мери великих міст, лідери різних політичних партій і провідних груп інтересів тощо. В її середовищі є своя досить значна диференціація. Об'єднує представників середньої політичної еліти хіба що те, що вони є виборними, а не призначуваними особами. | |
| Адміністративна | Складає вищий прошарок державних службовців (чиновництва), які займають вищі позиції в міністерствах, департаментах, комітетах та інших органах державного управління. На посади вони не обираються, а призначаються. | |
| Закрита | Відтворюються на власній основі. Вони максимально утруднюють проникнення до своїх лав нових членів, застосовуючи жорсткі критерії відбору. | |
| За способом формування | Відкрита | Відтворюються із залученням до свого складу представників нижчих верств населення, наділених елітарними рисами. Ці еліти оновлюються більш інтенсивно, ніж закриті, вміло використовують свіжі сили у своїх цілях, гнучко пристосовуються до політичних змін. |
| Загальнонаціональна | Керівний склад представників вищої державної влади | |
| За масштабами діяльності | Регіональна | Відіграють особливо важливу роль у федеративних державах, де організація влади в суб'єктах федерації, як правило, повторює організацію влади в державі в цілому. За таких умов політична еліта суб'єктів федерації має таку ж структуру, як і загальнонаціональна еліта. В унітарних державах до регіональних політичних еліт належать керівний склад органів державного управління вищих адміністративно-територіальних одиниць, депутати органів місцевого самоврядування цих одиниць. Окремі еліти формуються в автономних утвореннях. |
| За стилем правління (В. Парето) | “Левів” | Належать консервативно налаштовані прихильники силових методів правління, які виступають проти радикальних суспільних |
| Ознака | Тип | Характеристика |
| змін. В умовах політичної стабільності переважають керівники-«леви». | ||
| “Лисів” | Належать люди динамічні, майстри обману й політичних комбінацій, прихильники радикальних перетворень у суспільстві, які під час їх здійснення спираються не на силу, а на переконання. Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти “лисів”. Рівновага в суспільстві дотримується за умови пропорційного притоку до еліти представників обох типів еліт. |
ВІДБІР ПОЛІТИЧНИХ ЕЛІТ - виокремлюються дві основних системи відбору політичних еліт: антрепренерська і система гільдій.
Антрепренерська система (від франц. entrepreneur - підприємець) відбору еліт характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на керівні посади. Відбір здійснюється на конкурентній основі за невеликої кількості формальних вимог широким колом електорату, яким можуть виступати всі виборці країни.
Система гільдій (від нім. Gilde - корпорація, об'єднання). Вона характеризується закритістю, відбором претендентів на більш високі посади головним чином із нижчих прошарків самої еліти, поступовим і повільним просуванням по службі.
Відбір здійснюється на основі численних формальних вимог невеликим і відносно закритим колом селекторату, до якого входять, як правило, лише члени вищого керівного органу чи навіть один перший керівник. Головним засобом відбору до еліти в системі гільдій є призначення. Обидві системи відбору еліт у чистому вигляді трапляються рідко. В цілому антрепренерська система переважає в демократичних державах, а система гільдій - за авторитарних і тоталітарних політичних режимів (рис. 8.3).
Рис. 14.3. Відбір політичних еліт
Кожна з цих систем має свої переваги й недоліки:
Антрепренерська система добре пристосована до динамізму сучасного життя, вона більш відкрита для молодих лідерів і сприятлива для нововведень. Водночас із нею пов’язані велика ймовірність ризику в політиці, відносно слабка передбачуваність, схильність лідерів до популізму, надмірного захоплення зовнішнім ефектом, впливом на виборців.
Система гільдій характеризується виваженістю політичних рішень, передбачуваністю політики. Вона забезпечує наступництво в політиці, консенсус її суб'єктів. Однак ця система породжує бюрократизм та масовий конформізм і за відсутності конкурентних механізмів веде до поступової дегенерації еліти, її відриву від суспільства та перетворення у вузьку привілейовану групу.
Рис. 14.4. Основи стабільного існування еліти
У сучасних умовах політична еліта становить невід’ємну, активну і впливову частину соціальної структури суспільства, котра здатна брати на себе провідну, відповідальну, консолідуючу роль у забезпеченні розвитку і стабільності будь-якої соціальної системи. Політична еліта в розвиненому західному суспільстві відзначається порівняно з іншими суспільними верствами волею до влади, професійною політичною освітою, досвідом, управлінськими навичками, високим соціальним положенням, багатством.
Зростає попит на високі професійні, інтелектуальні й моральні якості політичної еліти. В закритих суспільствах для неї характерними є аморальність і низький рівень управлінської компетентності. Таку еліту називають квазіелітою.Що стосується України, то на нинішньому етапі її розвитку можна говорити не про еліту, а про так звану “псевдоеліту” - явище, “притаманне тоталітарним і неототалітарним політичним системам”, - якій властива воля до панування, лише незначною мірою підкріплена піклуванням про інтереси суспільства й майбутнє країни.
Політична еліта в Україні впродовж десятирічного терміну державної незалежності складалася в основному з колишньої номенклатури. Якщо на початку державного відродження вона була ідеологічною, тобто здебільшого проповідувала, а не здійснювала економічні реформи, то після других парламентських і президентських виборів прийшла технократична еліта, яка взяла курс на фінансову стабілізацію, конституційну реформу та зміцнення інституту президентської влади.
У суспільстві визріває нова підприємницька, сучасна політична та адміністративна еліта, здатна по-сучасному мислити і діяти. Політичне лідерство в Україні ґрунтується в основному на вождізмі з націонал- романтичним і націонал-бюрократичним нахилом. Цей тип лідерства не передбачає глибоких професійних знань, а також опори на фахову команду однодумців і сучасну політичну партію. Сучасний тип лідера - професійного політика з реформістською орієнтацією - починає формуватися в середовищі нової політичної еліти, не пов’язаної з колишніми номенклатурним середовищем.
14.3.
Еще по теме Типологія політичних еліт та механізми їх формування.:
- Типологія політичних режимів
- Сутність, основні теорії і функції політичних еліт
- Типологія політичних систем
- Типологія політичних партій
- Політичне лідерство: сутність, основні ознаки і типологія
- Теорія соціальної поведінки Вільфредо Пареро. Теорія еліт. Циркуляція еліт як елемент підтримки соціальної рівноваги.
- У сучасному глобалізованому світі демократичні процеси значною мірою впливають на формування внутрішніх складових політичного життя дедалі більшого кола країн
- Типи еліт. Еліти і демократія
- Теорії еліт
- Вибірковий метод: генеральна сукупність, вибірка, основні вимоги до формування вибірки, методи формування.
- Типологія і рекрутування політичної еліти
- § 6. Механізм держави
- Параметри розвитку та види політичних конфліктів. Політична криза і політична катастрофа
- Функції, типологія партій і партійних систем
- Основні механізми і функції державного регулювання в ринковій економіці
- § 17. Правове регулювання та його механізм
- Політична участь і політичне функціонування як особливі сфери політичної діяльності людини
- Вчинок як універсальний механізм самовідтворення буття.
- Формування і розвиток мислення