Поняття націоналізму і патріотизму, шовінізму і ксенофобії, інтернаціоналізму і космополітизму

Ідеологією національно-визвольних рухів виступає націоналізм. На­ціоналізм існує на психологічному (побутовому) та ідеологічному рівні. Його можна розглядати як любов до своєї нації, прагнення до розвитку й утвердження її мови, культури, політичного та економічного суверенітету.

У 2001 р. у Дурбані (Південно-Африканська Республіка) пройшла Всесвітня конференція з боротьби проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості, яка прийняла Декларацію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, висловивши стурбованість тим, що сучасні форми і прояви расизму й ксенофобії намагаються повернути собі політичне, моральне і навіть юридичне визнання, зокрема у платформах деяких політичних партій і через поши­рення за допомогою сучасних комунікаційних технологій ідей, які ґрунтуються на расовій зверхності. Окремо звернена увага на наслідки глобалізації у вигляді роз­ширення масштабів міжрегіональної і внутрішньорегіональної міграції, що прово­кує небезпечні прояви ксенофобії відносно негромадян, особливо мігрантів, біжен­ців і осіб, які шукають притулку.

У протиставленні до шовінізму і ксенофобії інтернаціоналізм, безу­мовно, має позитивний зміст як повага до інших націй, прагнення до рів­ноправності націй, до спільного розв’язання загальних проблем, не відки- даючи при цьому любові до власної нації. Але, за браком патріотизму, ін­тернаціоналізм може перетворюватись у космополітизм, тобто прагнення бути «громадянином світу», відкидання національної батьківщини за принципом «иЬі bene, іЬі patria» - «де добре, там і вітчизна». Тут доречно прислухатись до М. Бердяева, який вважав, що національність є індивідуа­льним буттям, поза яким неможливе існування людства, тому той, хто не любить власного народу, не може любити людства.

Український націоналізм є у своїй основі ідеологією національної державницької самосвідомості, що не виключає прояву в ньому шовіністи­чних тенденцій, які у певних лідерів та напрямів можуть переважати. Зок­рема, гасло «Україна для українців», започатковане ще в 1900 р. М. Міхновським, яке зараз знаходиться на озброєнні деяких націоналістич­них партій та угруповань, є по суті шовіністичним, оскільки провокує не­терпимість до будь-яких інших національностей, що мешкають в Україні.