Поняття політики та її функції

Політика є особливим видом діяльності людей, пов’язаним з органі­зацією всього процесу соціального життя. М. Вебер говорив, що поняття політики має надзвичайно широкий сенс і охоплює всі види діяльності що­до самостійного керівництва.

Публічні відносини відзначаються ієрархічним характером, тобто характером панування - підкорення, вони є владними. Політика здійсню­ється з приводу і для досягнення влади. Н. Мак 'явеллі визначав політику як «сукупність засобів, які необхідні для того, щоб прийти до влади, утриму­вати її та корисно її використовувати». За М. Вебером, «політика, судячи з усього, означає прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади чи то між державами, чи то в середині держави між група­ми людей або окремими людьми. Хто займається політикою, той прагне влади: або до влади як засобу, підпорядкованому іншим цілям, ідеальним чи егоїстичним, або до влади заради неї самої, щоб насолоджуватись по­чуттям престижу, яке вона дає». Треба весь час пам’ятати, що політична діяльність не зводиться до здійснення влади. Вона може бути також діяль­ністю, спрямованою на здобуття влади, або боротьбою проти влади. Аме­риканський політолог Д. Ронґ додає, що політика включає як боротьбу за владу, так і боротьбу за її обмеження, опір їй, втечу від влади.

Таким чином, політика - це діяльність із керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. Розрізняється консенсусне («мис­тецтво жити разом» - Платон) і конфліктологічне (знаряддя панування одного класу над іншими - Ленін) розуміння політики. Виходячи переваж­но з консенсусного розуміння (адже конфліктологічне налаштовує, скорі­ше, не на управління суспільством, а на його руйнування), у політології виокремлюють такі основні функції політики:

• керівництво та управління суспільними процесами;

• задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспі­льства;

• раціоналізація конфліктів і суперечностей, спрямування їх у рус­ло цивілізованого діалогу громадян і держави;

• примус в інтересах окремих верств населення або всього суспіль­ства в цілому;

• інтеграція різних верств населення за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

• соціалізація особистості (включення її в складний світ суспільних відносин);

• забезпечення послідовності та інноваційності соціального розви­тку як суспільства загалом, так і самої людини.

Багатоманітність функцій політики засвідчує її всеосяжний харак­тер, неперервність впливу на суспільство й неперехідність значення для врегулювання суспільних відносин. Можна виділити такі властивості по­літики: універсальність (здатність впливати практично на будь-які сторо­ни та елементи життєдіяльності суспільства); інклюзивність (здатність не­обмежено проникати в усі сфери суспільного життя); атрибутивність (здатність поєднуватися з неполітичними суспільними феноменами).

Отже, політику ми можемо визначити як публічну діяльність, яка має відношення до панування, керівництва та управління суспільством. Панування - це відносини підкорення та залежності між людьми і соціальними групами. Керування - це управління окремими людьми і людськими колективами, визначення напряму, мети, програми їх діяльності. Управління - це діяльність з організації роботи складних соціальних об’єктів. У понятті панування підкреслюється соціальний аспект влади, керування - власне політичний, управління - технічний.

Слід зазначити, що існує й дуже широке тлумачення поняття «полі­тика», яке відносить його до мистецтва управління в будь-якому людсько­му колективі, або до будь-якого «розрізнення друзів і ворогів» (К. Шмітт). За словами Т. Парсонса, «феномен є політичним настільки, наскільки він зачіпає організацію і мобілізацію ресурсів, які необхідні для досягнення мети конкретного колективу чи спільності». Таке розуміння пов’язане із загальносоціальним характером феномена влади.