Парламентаризм

Інститут парламенту (від франц. рагіег - говорити) як станово- представницького органу з дорадчими функціями виник у монархіях сере­дньовіччя. Реальну владу парламенти Англії, Франції та інших країн наби­рають із XVII-XVIII ст.

Сьогодні парламент - вищий представницький законодавчий орган влади, який обирається народом. Він існує в більшості країн, окрім абсо­лютних монархій та відвертих диктатур. Головні функції парламенту: за­конотворення; контроль за державними фінансами (бюджетом); контроль над виконавчою владою. Важливим принципом його роботи є професіона­лізм (робота депутатів з відповідною освітою на постійній основі).

За структурою парламенти бувають, як правило, однопалатними або двопалатними (бікамеральними). Зі 178 парламентів світу 58, тобто трети­на, є двопалатними. Друга палата створюється переважно у федеративних державах як інструмент захисту прав регіонів (або за традицією, як в Анг­лії). Палати мають рівні права, але відрізняються за способом формування та за деякими функціями. У структурі парламенту утворюються також ко­мітети або комісії, інколи - президія, а також обирається голова (спікер) або голови палат. За партійними або іншими ознаками утворюються депу­татські групи і фракції.

Місце і роль парламенту в політичній системі відрізняється залежно від форми правління, партійних та виборчих систем. Виокремлюються такі типи парламентаризму:

• залежно від форми правління - президентський (США), кабінет­ний (Італія), монархічний (Великобританія);

• залежно від партійних систем - двопартійний (США), двоблоко- вий (Німеччина), багатопартійний (Польща), перехідний (Україна);

• залежно від виборчої системи - парламентської більшості (Ве­ликобританія), пропорційний (Італія), змішаний (Росія).

Історія українського парламентаризму сягає доби Центральної Ради 1917­18 років. Становлення професійного парламенту в СРСР і Україні розпочинається наприкінці 80-х - на початку 90-х років, із поступовим відходом від радянської системи советов, повністю підконтрольних Комуністичній партії. Сьогодні Верхов­на Рада України - єдиний орган законодавчої влади в країні - складається з 450 депутатів, є однопалатною й очолюється Головою Верховної Ради. Згідно з консти­туційними змінами, які набрали чинності в 2006 р., Верховна Рада перебирає на себе основні повноваження з формування вищої виконавчої влади - Кабінету Міні­стрів. Термін її повноважень збільшений із 4 до 5 років.