<<
>>

Склад комісії

Раніше до складу Комісії входили 20 членів, включаючи Голови. Всі вони, природно, повинні були бути громадянами Європейського Союзу. У той же час Договір про ЄС установлював додатково квоти для окремих держав-членів: у Комісію повинні входити як мінімум один громадянин від кожної країни, але не більше двох (ст.

213).

На практиці два громадяни в Комісію входили від п’яти найбільших держав- членів: Великобританії, Німеччини, Іспанії, Італії й Франції (тобто разом 10 чоловік). Інші держави-члени були представлені одним громадянином (також 10 чоловік).

Подібна система квот викликала серйозну критику, оскільки сильно утрудняла розподіл посадових обов’язків («портфелів») між окремими членами Комісії. Уже тоді це зробити нелегко. Тим складніше це тепер, коли в Європейський Союз увійшли ще 10 країн, а Комісія, відповідно розрослася.

У цьому зв’язку Ніццький договір почав реформу кількісного складу Комісії, що проводиться у два етапи:

а) з 1 січня 2005 р., тобто коли приступився до роботи новий склад Комісії, у неї входять по одному громадянині від кожної держави. Привілею для великих країн скасовуються. При попереднім числі країн, що входять у Союз, Комісія при такому розкладі нараховувала б 15 чоловік. Вступ нової держави в Союз збільшує його до 16 і т.д.;

б) кількісний ріст Комісії буде тривати максимум до 26 чоловік, тобто доти, поки в Союз не вступить 27-а держава.

Із цього моменту місця в Комісії будуть розподілятися між окремими державами на основі ротації (наприклад, перші п’ять років - громадянин Нідерландів, що випливають п’ять років - громадянин Бельгії й т.д.). Правила ротації повинен установити Рада, що поки ще не зроблено.

Незважаючи на існування національних квот, на відміну від Ради й аналогічно Європарламенту члени Комісії не є представниками держав-членів, а розглядаються як представники «спільного інтересу Співтовариства» (ст.

213 ДЕС).

Відповідно до тієї ж статті всі особи призначаються до складу Комісії «з обліком їхньої загальної компетентності», а їх «незалежність не повинна викликати сумнівів».

Важливою гарантією незалежності членів Комісії служить заборона не тільки приймати, але й запитувати інструкції від кого б те не було, у тому числі від держав, громадянами яких вони є. У свою чергу, державам-членам заборонено вживати будь-які «спроби вплинути на членів Комісії при виконанні ними своїх обов’язків». Держави не мають права «відзивати» своїх громадян з Комісії.

Ще одна немаловажна гарантія - несумісність посад, що розуміється в цьому випадку дуже широко: членам Комісії заборонено займатися будь-якою побічною діяльністю (навіть безоплатно). Обмеження зберігаються й після припинення посадових повноважень: з моменту своєї відставки їм слід «проявляти педантичність і обережність у тім, що стосується згоди займати певні посади або одержувати певні вигоди».

Мова йде, зокрема, про перехід на роботу в комерційні організації й, відповідно, використанні інформації (і зв’язків), отриманих у період перебування в Комісії.

Любою член або колишній член Комісії, що порушив ці правила, може бути притягнутий до відповідальності перед Судом Європейських співтовариств, а згодом і перед національними судами (у випадку порушення кримінальної справи по факті корупції). Наприклад, коли колишній член Комісії М. Бангеман після своєї відставки в 1999 р. прийняв пропозицію ввійти в адміністративну раду компанії «Телефоніка», Рада Європейського Союзу порушив проти його виробництво в суді. Справа була припинена, оскільки відповідач зволів відмовитися від цієї посади й не піддаватися, тим самим, судовому переслідуванню.

Як ми вже відзначали вище, у Комісії як виконавчому органі здійснюється розподіл обов’язків між вхідними в її склад особами. Член Комісії, подібно члену національного уряду - це не тільки й не стільки учасник колегії, але й комісар по певних справах. При цьому, на відміну від практики деяких держав, у складі Комісії не буває комісарів «без портфеля».

Кожний комісар, таким чином, не тільки несе колегіальну відповідальність разом з Комісією, але також є посадова особа, індивідуально відповідальне за доручену йому галузь керування.

Строк повноважень Комісії в цілому становить нині п’ять років (раніше, до створення Європейського Союзу, він був на рік менше). Дострокове припинення повноважень Комісії (крім випадків добровільної відставки) можливо тільки за рішенням Європейського парламенту, а саме, при винесенні Комісії вотуму недовіри.

Комісія - орган постійно діючий. Як і в національному уряді, основними формами її роботи виступають: по-перше, засідання в повному складі;

по-друге, індивідуальна робота членів Комісії в рамках підвідомчої їм сфери керування;

по-третє, діяльність робочих груп, створюваних Головою з декількох комісарів для рішення міжгалузевих проблем; по-четверте, діяльність генеральних директоратів, служб і інших підрозділів.

Засідання Комісії, за загальним правилом, збираються щотижня (як мінімум), але можуть бути скликані Головою в будь-який час якщо буде потреба.

Кворум для роботи й прийняття рішень становить більшість від усього складу, однак, на відміну від Європарламенту, проблем із кворумом звичайно не виникає. Відповідно до внутрішнього регламенту (далі ВР) (ст. 5) присутність на засіданнях - обов’язок члена Комісії як посадової особи. Якщо в силу поважних причин комісар за згодою Голови відсутній, від його імені, як ми вже відзначали, може виступати шеф кабінету.

З урахуванням характеру функцій і повноважень Комісії процес підготовки й прийняття рішень здійснюється в закритому порядку. «Засідання Комісії не є публічними. Дебати конфіденційні» (ст. 9 ВР).

На практиці при підготовці більшості рішень Комісія в особі Голови, інших членів або уповноважених посадових осіб проводить попередні консультації з іншими інститутами, державами-членами й представниками цивільного суспільства. Особливо широко ця практика використається при підготовці законопроектів, внесених Комісією в Європарламент і Раду.

Останні звичайно публікуються в Офіційному журналі Європейських співтовариств і спеціальному бюлетені Комісії.

Для інформування й залучення громадськості до обговорення своїх ініціатив Комісія широко використає практику розробки й публікації консультативних документів:

- «Зелених книг» (англ. Green Paper; франц. Livre vert), у яких утримується аналіз поточної ситуації в конкретних сферах громадського життя й можливих мір, що вимагають прийняття на рівні Союзу;

- «Білих книг» (англ. White Paper, франц. Livre blanc), де детально характеризуються не тільки проблеми, але й проекти нормативних

- актів і інших мір, які Комісія планує прийняти сама або внести на розгляд інших інститутів і держав-членів;

- «повідомлень» (Communication) - аналітичних довідок по окремих питаннях.

Створення Комісії й наділення її досить широкими адміністративними повноваженнями викликало до життя практику лобізму, а також інших неформальних методів надання схованого впливу. Комісія піддається лобіюванню, головним чином, з боку держав-членів і великих компаній, у відношенні яких вона має у своєму розпорядженні широкі владні прерогативи.

Усередині Комісії проект рішення розробляється компетентним генеральним директоратом або службою. Після узгодження з іншими відомствами, у тому числі з юридичною службою (коли мова йде про підготовку правового акту), проект направляється відповідальному комісарові або комісарам. Останні вже вносять його на розгляд всієї Комісії.

Для прийняття рішень на засіданні Комісії необхідна підтримка більшості її членів. Однак з урахуванням величезних масштабів роботи з поточного управління в практиці Комісії одержали поширення й інші форми прийняття рішень.

У цьому випадку проект, що попередньо схвалений відповідним генеральним директоратом і, при необхідності, юридичною службою, розсилається всім членам Комісії із вказівкою строку для подання зауважень.

Рішення вважається прийнятим Комісією, якщо жоден з її членів до закінчення встановленого строку не представив своїх заперечень (ст.

12 ВР);

Комісія при збереженні за собою повноважень по контролі може наділяти правом приймати окремі рішень комісарів і навіть генеральних директорів або начальників служб (ст. 13 і 14 ВР).

У цей час Комісія здійснює реформування й модернізацію своєї роботи, для чого в її структурі уведена спеціальна посада заступника голови по адміністративній реформі. Дана реформа покликана прискорити підготовку й прийняття необхідних рішень, зменшити бюрократизм і створити умови для ефективної реалізації Комісією покладених на неї повноважень

Комісія є колегіальним органом. Відповідно її рішення виносяться на колективній основі, причому позиція, що займав той або інший комісар, не підлягає розголошенню й не може бути предметом публічної особливої думки. Засідання Комісії проводяться щотижня, рішення приймаються більшістю голосів і виносяться від імені всієї Комісії.

Внутрішній регламент Комісії передбачає можливість письмової процедури, коли рішення приймаються шляхом опитування членів Комісії поза залом засідань. Однак таке рішення може бути винесено тільки у випадку повної згоди всіх членів Комісії. Заперечення хоча б одного з комісарів проти застосування цієї процедури виключає можливість її використання для рішення даного конкретного питання. Досьє для розгляду на засіданні Комісії представляє того з комісарів, до основного профілю діяльності якого ставиться прийняте рішення. Процес підготовки й узгодження проекту рішення Комісії припускає в обов’язковому порядку проведення щотижневих нарад керівників особистих кабінетів комісарів. У ході такого роду зборів вони констатують наявність (або відсутність) згоди по розглянутому питанню й, при необхідності, вживають заходів для відшукання максимально прийнятної компромісної формули.

Особливо важливу роль у керівництві роботи Комісії грає її Голова. Маастрихтський і особливо Амстердамський договори включили ряд положень, спрямованих на підвищення ролі керівника Комісії. У першу чергу це знайшло своє відбиття в особливій процедурі призначення голови й визнанні необхідності участі наміченого кандидата на пост голови у формуванні всієї Комісії в цілому.

Згідно ст. 163 (н.н. ст. 219) Договору про ЄС у редакції Амстердамського договору Комісія здійснює свої функції відповідно до політичних орієнтирів, установлюваними її Головою. Ця нова формула безсумнівно підвищує статус голови колегії й досить чітко встановлює ієрархічне підпорядкування членів Комісії установкам і вказівкам її Голови. Глава Комісії розподіляє функції й обов’язку між членами Комісії, зберігаючи можливість переглядати цей розподіл обов’язків. Він координує й направляє діяльність комісарів, головує на засіданнях колегії, визначає її порядок денний, підписує разом з Генеральним секретарем Комісії її протоколи, а дорівнює документи, схвалені на засіданнях Комісії. Значимість поста Голови Комісії підкреслюється також тим обставиною, що він є ex officio членом Європейської Ради й бере участь у нарадах на рівні "великої вісімки", що поєднує керівників держав і урядів найбільш високорозвинених в економічних відносинах країн миру. Безпосередньо під керівництвом Голови працює Генеральний секретар Комісії і його апарат. У його безпосереднім підпорядкуванні перебуває також юридична служба Комісії - один з найважливіших підрозділів апарата

Співтовариств. Віза юридичної служби обов’язкова для проектів всіх рішень, що виносять Комісією. Крім того, юридична служба представляє Комісію в Суді ЄС і в зносинах з юридичними службами інших інститутів.

Зовсім очевидно, що послідовне дотримання принципу колегіальності не означає колективного рішення всіх питань, пов’язаних з поточним операційним управлінням. Чинні правові приписання передбачають можливість делегування Комісією й кожним з її членів окремо їхніх повноважень в області адміністративного керування безпосередньо генеральним департаментам, що перебувають у їхньому підпорядкуванні. Правомірність такої передачі повноважень була підтверджена рішеннями Суду ЄС, що визнав, що це правило невід’ємне властиве самому принципу організації роботи Комісії. Разом з тим Суд зберіг за собою право контролю над рішеннями про передачу повноважень для того, щоб це делегування повноважень не виходило за рамки забезпечення елементарних заходів щодо керування поточними справами.

Комісія наділена правом створення необхідних для її функціонування допоміжних органів і агентств спеціалізованого характеру, яким також можуть делегуватися деякі з повноважень, що належать Комісії. Такого роду делегування прав повинне носити чіткий і строго певний характер і не передбачати передачу дискреційної влади або повноважень. Відповідно до внутрішнього Регламенту всі адміністративні служби утворять єдиний адміністративний корпус, що перебуває під керівництвом Комісії; Координацію діяльності служб здійснює Генеральний секретар Комісії, що забезпечує дотримання правил внутрішнього розпорядку й процедури подання документів у Комісію. Він дорівнює засвідчує їхню дійсність і забезпечує їхнє опублікування.

Комісія - один з найбільше активно працюючих інститутів Співтовариств і Союзу. Наприклад, в 1998 р. Комісія провела 47 засідань. Вона схвалила й передала іншим інститутам і органам 576 пропозицій, рекомендацій і проектів нормативно - правових актів. Безпосередньо Комісією було схвалено 230 регламентів, 63 директиви, 271 рішення й 5 рекомендацій. Комісія опублікувала в тому ж році 293 комюніке, меморандуму й доповіді.

На службі в адміністративному апарату, підлеглому Комісії, в 1998 р. було зайнято 16 344 штатних співробітника й 750 співробітників, зайнятих на тимчасовій основі й працюючих за контрактом. Крім того, близько 1650 чоловік було зайнято в різних дослідницьких підрозділах, понад 500 - у службах, зайнятих публікацією офіційних матеріалів, і в деяких інших спеціалізованих агентствах і органах.

Відповідно до документів, схваленими при підготовці й підписанні Амстердамського договору, намітилася певна реформа й перебудова роботи Комісії. Відповідно до прикладеного до Договору про Європейський Союз і Договір про Співтовариства Протоколу про інститути передбачається з моменту розширення Союзу перехід до нових норм представництва в Комісії. Відповідно до цього правила кожна держава - член Союзу відтепер представлено в Комісії тільки одним членом. Це нововведення повинне супроводжуватися переглядом числа зважених голосів, яким володіє кожне держава-член у випадку застосування принципу голосування кваліфікованою більшістю в Раді.

Сама Комісія у своїх документах висловилася за скорочення її чисельного складу й насамперед числа комісарів, що очолюють безпосередньо ті або інші сфери управління. У випадку прийняття цієї рекомендації Комісії, вона буде включати не тільки комісарів, що відають питаннями управління, але й комісарів без портфелів. Комісія висловилася також за більше чітке визначення функцій і повноважень віце- голів Комісії. Однак ніяких конкретних і певних пропозицій на цей рахунок зроблено не було. Труднощі, що виникли навесні 1999 р. і пов’язані з достроковою відставкою Комісії, трохи загальмували процес перегляду її структури й порядку функціонування.

<< | >>
Источник: Степаненко К.В.. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. Дніпро - 2016. 2016

Еще по теме Склад комісії:

  1. Порядок формування комісії
  2. Організаційна структура Комісії
  3. 2. Перемещение через таможенную границу товаров и транспортных средств. Таможенные режимы
  4. ВСТУП
  5. Тема №3: Гражданские процессуальные правоотношения.
  6. Функції та повноваження Європейського парламенту
  7. Формальное представление системной модели объекта исследования
  8. Рада Європейського Союзу
  9. Повноваження Ради Європейського Союзу
  10. Статус Європейського Парламенту
  11. 22. Виды и назначение внешнеторговой документации.
  12. 17. Арендные сделки: виды, содержание.
  13. Основні положення Лісабонського договору