TNM класифікація для раку ободової і прямої кишок (UICC, 2002)

Т — первинна пухлина:

Тх - первинна пухлина не може бути визначена

Т0 - немає ознак первинної пухлини

Тіз - карцинома in situ: внутрішньоепітеліальна або з інва­зією базальної мембрани в межах слизової

Т1 - пухлина інфільтрує підслизовий шар

Т2 - пухлина інфільтрує м’язовий шар

Т3 - пухлина проростає через м’язовий шар у субсероз- ний або в неперитонізовані тканини навколо ободової чи прямої кишки (2/3 дистальної частини прямої ки­шки, задні стінки висхідної і низхідної кишок)

Т4 - пряме поширення пухлини в інші органи і структури і/ або проростання у вісцеральну очеревину

N — регіонарні лімфатичні вузли*:

Nx - регіонарні лімфовузли не можуть бути визначеними

N0 - лімфатичні вузли не уражені метастазами

N1 - метастази в 1-3 лімфатичні вузли

N2 - метастази в 4 і більше лімфатичні вузли

М — віддалені метастази:

Мх - наявність віддалених метастазів не можна визначити

М0 - немає віддалених метастазів

М1 - віддалені метастази

Примітка.

G — гістопатологічна градація:

Gx - ступінь диференціації не може бути оцінений

G1 - високий ступінь диференціації

G2 - помірний ступінь диференціації

G3 - низький ступінь диференціації

Групування за стадіями

G4

недиференційована пухлина

Приклади клінічного діагнозу.

1. Аденокарцинома висхідного відділу ободової кишки T4NxM0.

2. Аденокарцинома сигмоподібної кишки T3NxM0.

Після операції заключний діагноз встановлюється на ос­нові морфологічного дослідження глибини інвазії пухлини в стінку кишки і ураження лімфатичних вузлів (pTNM). Тоді варіант (1) клінічного діагнозу в своїй заключній формі може змінитись на такий: Аденокарцинома висхідного відділу ободової кишки рТ4 N1M0, ІІІВ стадія. А варіант (2) клінічного діагнозу може виглядати так: Аденокарцинома сигмоподібної кишки рТ3 N0 M0, ІІА стадія.

Рак ободової кишки - це складна для ранньої діагностики локалізація. В Україні І-ІІ стадії діагностуються в 24 % хворих, ІІІ стадія - в 40 %, а ІУ стадія - в 30 % хворих (1995).