Нудота і блювання

Нудота і блювання є найбільш неприємними відчуттями по­бічного впливу хіміопрепаратів, що в багатьох випадках є при­чиною відмови пацієнтів від подальшого лікування. Втрата ваги, дегідратація, електролітний дисбаланс, стравохідні і шлунково- кишкові кровотечі, аспіраційна пневмонія, психологічний дис- трес, зниження якості життя пацієнта та ефективності хіміоте­рапії - все це може бути наслідками нудоти і блювання.

Патофізіологічно нудота й блювання виникають як резуль­тат складного нейро-рефлекторного акту, в якому координуюча роль відводиться двом анатомічним ділянкам головного мозку - хеморецепторній тригерній зоні (каудальна частина дна чет­вертого шлуночка) і блювотному центру в довгастому мозку. Серед багатьох нейромедіаторів, які втягнені в блювотний рефлекс, найактивніша роль належить серотоніну і допаміну. Вважається, що еметогенна хіміо- і променева терапія руйнує ентерохромафінні клітини слизової шлунково-кишкового тракту з вивільненням значної кількості серотоніну, який, у свою чергу, активує аферентні рецептори (5-HT3) блукаючого нерва. Через n. vagus збудження передається в блювотний центр.

Хоча хіміотерапія є причиною нудоти і блювання в більшо­сті випадків, диференційну діагностику при появі цих симптомів необхідно здійснювати щоразу. Фізикальне обстеження пацієн­та, визначення електролітів крові та біохімічних показників фу­нкції печінки і нирок є обов’язковими. При необхідності вико­нують рентгенологічне чи ендоскопічне обстеження шлунково- кишкового тракту, УЗД печінки і жовчовидільних шляхів, КТ головного мозку.

Еметогенна здатність хіміопрепаратів залежить від дози (табл. 16), швидкості та періодичності їх введення, комбінації з іншими препаратами і променевою терапією. Спровоковані цитоста­тиками нудота і блювання, як правило, виникають через 4-6 го­дин після внутрішньовенного введення алкілуючих препаратів (наприклад, циклофосфану) і можуть тривати до 36 годин.

Продовженнятабл.16

латин і дакарбазин викликають нудоту і блювання фактично в кожного пацієнта одразу ж після введення. Тривала (до кількох днів) еметогенна дія окремих хіміопрепаратів є основною причи­ною вимушеної перерви в лікуванні і неефективності курсу хі­міотерапії.

Таблищяіб. Еметогеннийпотенціалхіміопрепаратів

Ступеніеметогенної токсичності хіміопрепаратів:

I - нудота слабовиражена, приймання їжі можливе; блювання

епізодичне, раз на добу;

II - постійна нудота, споживання їжі в незначній кількості;

блювання 2-5 разів;

III - відраза до їжі; блювання 6-10 разів на добу;

IV - блювання більше 10 разів на добу або є потреба в парен­

теральному харчуванні.

Лікування та профілактика

Профілактичне введення антиеметиків - це основний прин­цип боротьби з індукованими хіміотерапією нудотою і блюван­ням.

Дози і періодичність введення антиеметиків:

1) фенотіазинові антагоністи допаміну (блокують допамі- нові рецептори в хеморецепторній тригерній зоні і зменшу­ють вагусну стимуляцію блювотного центру):

Prochlorperazine (Compazine) 10-20 мг per os (p/o) ко­жних 4-5 год; або 10 мг в/в через кожні 4-6 год, або per rectum (p/r) по 25 мг кожних 4-6 год;

Thiethylperazine (Torecan) 10 мг p/о чи p/r через кожні 6-8 год;

Perphenazine (Trilafon) 4 мг p/о або в/м чи в/в через кожні 4-6 год;

2) бутирофенонні допамінові антагоністи:

Droperidol 1,0-2,5 мг в/м або в/в через кожні 4 год.;

Haloperidol 3,0-5,0 мг p/о 3-4 рази на добу, або в/м 0,5-2,0 мг;

3) бензамін-допамінові антагоністи:

Metoclopramide (Reglan) 10 мг p/о; або 1,0-3,0 мг/кг в/в 3­5 разів на добу;

4) антигістамінні npеnаpати:

Diphenhydramine hydrochloride (Benadryl) 25-50 мг p/о че­рез кожні 4 год, або в/м 25-50 мг кожних 4 год, або в/в 50 мг перед введенням цитостатиків і антиеметиків;

Promethazine hydrochloride (Anergan) 12,5-25 мг p/о або в/ м чи в/в кожних 4 год;

5) антагоністи 5-НТ3 сеpoтoнінoвиx pецеnтopів: Ondansetron hydrochloride (Zofran) 5-10 мг p/о кожних 3-6 год, або 0,15 мг в/в через кожні 2-4 год;

Dolasetron mesylate (Anzemet) 100 мг р/о за одну годину до початку хіміотерапії, або в/в 1,8 мг/кг за 30 хв до введення цитостатиків;

Granisetron (Kytril) 1,0 мг p/о через кожні 12 год або 10 мг/кг в/в;

6) інші npеnаpати:

Dexamethasone 4 мг р/о через кожні 4 год, або 10-20 мг в/ в перед початком хіміотерапії з повторним введенням через 4-6 год;

Dronabinol (Marinol) 5,0-7,5 мг/м² p/o 4 рази на день; Lorazepam 1-2 мг в/в за 30 хв до введення цитостатиків.

Рекомендації щодо комбінованого застосування анти- еметичних препаратів при:

- помірно еметогенній хіміотерапії:

а) Ondansetron 8-24 мг в/в чи 8 мг р/о (або Granisetron 10 мкг/кг в/в чи 1,0 мг p/о) + Dexamethasone 10-20 мг в/в;

б) Prochlorperazine 10 мг р/о через 4 год 4 рази і Dexamethasone 10-20 мг в/в.

- високоеметогенній хіміотерапії:

а) Ondansetron 32 мг в/в або Granisetron 10 мкг/кг + Dexamethasone 20 мг в/в;

б) Metoclopramide 3 мг/кг в/в через 2 год 3 рази, Dexamethasone 20 мг в/в, Lorazepam 1-2 мг в/в.

в) Emend (Aprepitant) 125 мг р/о + Zofran 32 мг в/в + Dexamethasone 12 мг р/о - 1-й день; Emend 80 мг р/о - підтримуюча доза на 2-й і 3-й день, Dexamethasone 8 мг з 2-го по 4-й день.