Організація охорони навколишнього середовища в ЄС

Політика ЄС у сфері охорони навколишнього середовища спрямована на вирішення чотирьох основних завдань: підтримки і поліпшення якості навколишнього середовища, охорони здоров 'я населення, ощадливого й ра­ціонального використання природних ресурсів, сприяння заходам на між­народному рівні, спрямованим на розв 'язання регіональних і глобальних проблем довкілля.

Головна мета політики ЄС у цій сфері полягає в досягненні високого ступеня охорони навколишнього середовища. Основні органи ЄС, які бе­руть участь у розробці й реалізації екологічної політики, такі:

- Екологічна рада, яку іноді називають Радою міністрів навколишньо­го середовища, що діє в рамках Ради ЄС;

- Генеральний директорат з питань навколишнього середовища, очо­люваний одним із членів Європейської Комісії;

- Комітет з питань навколишнього середовища й захисту споживача Європейського Парламенту.

Політику і принципи у сфері охорони навколишнього середовища роз­робляють також інші органи.

Спеціалізованою установою ЄС у сфері охорони навколишнього сере­довища є Європейська агенція з охорони навколишнього середовища, осно­вна функція якої - збір, аналіз і поширення інформації для сприяння в роз­робці й реалізації політики ЄС у сфері охорони довкілля.

Європейська агенція з охорони навколишнього середовища (ЄАНС) створена в 1990 р. як координаційний центр Європейської мережі обміну інформацією й спостереженнями у сфері охорони навколишнього середовища (EIONET), що поєднує 600 екологічних організацій Європи. В Агенції 24 учасники: 19 країн ЄС, а також Ісландія, Норвегія, Ліхтен­штейн, Кіпр, Мальта. Очікують, що інші країни - кандидати до вступу в ЄС найближчим часом також стануть членами ЄАНС.

У своїй роботі ЄАНС спирається на три ключові інструменти: моніто­ринг і звітність, обмін у мережі EIONET, а також роботу інформаційного центру.

Місія ЄАНС полягає у підтримці сталого розвитку та сприянні досяг­ненню значного реального поліпшення навколишнього середовища Євро­пи за допомогою надання своєчасної, цілеспрямованої, адекватної і надій­ної інформації організаціям, що приймають рішення, і широкій громадсь­кості.

У рамках EIONET діють дев’ять європейських тематичних центрів: спостереження за викидами в атмосферу, якістю повітря, внутрішніми во­дними об’єктами, земельними ресурсами, морським і береговим навколи­шнім середовищем, грунтами і водними ресурсами, охороною природи, а також реєстрації джерел інформації.

ЄАНС тісно співпрацює з іншими організаціями як усередині, так і за межами ЄС, зокрема, з Організацією ООН з питань навколишнього сере- І довища (ЮНЕП) і організацією економічної співпраці і розвитку (ОЕСР). Детальніше про все коло проблем щодо впровадження в Україні європей­ських стандартів і нормативів можна ознайомитись у посібнику «Впрова­дження європейських стандартів і нормативів...,» (2006) [45].

Специфіка ситуації в Україні полягає в тому, що у процесі формуван­ня ринкової економіки належить вирішувати не тільки складні питання входження у всесвітній економічний простір, але й питання виходу з кри­зового стану, спрямувавши при цьому суспільний розвиток у русло світо­вих тенденцій та норм міжнародного співіснування. Йдеться, насамперед, про ідею забезпечення екологічно сталого розвитку, за якого усуваються суперечності між соціально-економічним зростанням і збереженням до­вкілля (Екологічна безпека., 2004) [10].

Нижче розглянуто низку окремих важливих екологічних проблем.

12.2.