Державна система моніторингу навколишнього природного середовища

Інформаційна система моніторингу антропогенних змін є складовою частиною системи управління, взаємодії людини з навколишнім середови­щем (системи управління станом навколишнього середовища), оскільки ін­формація про існуючий стан природного середовища і тенденції його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і враховуватися в процесі планування економічних заходів.

Результати оцінки існуючого і прогнозованого станів біосфери в свою чергу дають можливість уточнити вимоги до системи управління навколи­шнім середовищем. Це вимагає постійного наукового вдосконалення моні­торингу, обгрунтування складу і структури мережі та методів спостережен­ня в його рамках.

На рис.3.1 показане місце моніторингу в системі управління (регулю­вання) станом навколишнього природного середовища.

На схемі умовно суміщено матеріальні, енергетичні та інформаційні потоки.

Елемент біосфери з рівнем стану Б, зазнаючи антропогенного впливу А, змінює свій стан (В В’). За допомогою системи моніторингу M можна отрима­ти інформацію про змінений, а в деяких випадках і про початковий стани до­сліджуваного об’єкту. Проводиться узгодження даних, аналіз та оцінка факти­чного і прогнозованого станів. Результати передаються до структури по при­йняттю та ухваленню рішень У. На підставі цієї інформації, в залежності від рівня наявних науково-технічних розробок (H), екологічного ураження елеме­нту біосфери (3) та економічних можливостей (E), вживаються заходи щодо коригування та обмеження антропогенних впливів на об’єкт (В).

Рис. 3.1.

Місце моніторингу в системі управління станом навколишнього середовища

А — джерело антропогенного впливу; В, В' — елемент біосфери; М — система моніторингу; У — структура прийняття та ухвалення рішень; Н — науково-технічні розробки; З — екологічні ураження елементу біосфери; Е — економічні можливості управлінської структури.

Спостереження за станом навколишнього природного середовища повинні включати спостереження за джерелами і факторами антропоген­ного впливу.

Державна система моніторингу навколишнього природного середовища в Україн. Характеристика, призначення системи Державний моніторинг навколишнього природного середовища — це система спостережень, збору, обробки, передачі збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища в країні,

прогнозування його змін та розроблення науково обгрунтованих рекомен­дацій для винесення управлінських рішень.

Стратегія функціонування та розвитку державної системи моніторин­гу довкілля націлена на створення повноцінної національної системи, яка в майбутньому стане складовою частиною загальноєвропейської системи мо­ніторингу довкілля.

В Україні існує розвинута нормативно-правова база для проведення моніторингу, основні моменти якої регламентуються низкою законів та по­станов (таблиця 3.1).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 р. № 391 за­тверджено « Положення про державну систему моніторингу довкілля», яка визначає порядок створення та функціонування Державної служби моніто­рингу довкілля (ДСМД). ДСМД є системою установ, які збирають, аналізу­ють, зберігають та поширюють інформацію про стан довкілля, прогнозу­ють його зміни та надають науково обгрунтовані рекомендації для прийн­яття відповідних рішень. ДСМД — це складова частина національної інфо­рмаційної інфраструктури, яка є відкритою інформаційною системою. Пріоритетами її функціонування є захист життєдіяльності громадян і суспі­льства загалом, збереження природних екосистем, відвернення кризових змін у довкіллі, запобігання виникненню надзвичайних екологічних ситуа­цій техногенного походження.

ДСМД Грунтується на використані наявних організаційних структур суб’єктів моніторингу і функціонує на основі єдиного методологічного і організаційного забезпечення всіх складових частин цієї системи. Органі­заційне об'єднання роботи суб’єктів системи моніторингу на всіх рівнях здійснюють органи Мінекоресурсів на основі загальнодержавної і регіона­льних (місцевих) програм моніторингу, що складаються з програм відпові­дних рівнів.

Посилення координаційної ролі Міністерства буде здійснено шляхом уточнення низки положень, зокрема щодо розробки суб’єктами ДСМД ві­домчих нормативних документів про порядок здійснення ними моніторин­гу довкілля, створення єдиної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямками, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України. Створення єдиної міжві­домчої комісії, яка об’єднуватиме всі напрямки моніторингу довкілля, 44

дозволить краще організувати роботу суб’єктів моніторингу. Посилення орга­нізації і координації діяльності суб’єктів ДСМД передбачає також розробку останніми відомчих нормативних документів щодо порядку здійснення ними моніторингу довкілля, уточнення відповідних показників, за якими здійсню­ється моніторинг, та погодження цих документів, положень з Мінекоресурсів.

Таблиця 3.1.

Нормативно-правове забезпечення моніторингу довкілля

Створення і функціонування ДСМД має на меті інтеграцію екологіч­них інформаційних систем, що охоплюють певні території, і Грунтується на принципах узгодженості нормативно-правового та організаційно-методич­ного забезпечення, єдності технічного, інформаційного і програмного за­безпечення, її складових частин, систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об’єктами, що впливають на нього, своєчасності отримання, комплексності обробки та використання екологічної інформа­ції, що надходить і зберігається в ДСМД, об’єктивності первинної, аналіти­чної і прогнозної екологічної інформації та оперативності її розповсю­дження. Узагальнена схема Державної системи моніторингу довкілля пока­зана на схемі рис. 3.2

Методологічне забезпечення складових частин державної системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів і здійснюється на основі єдиної науково-методичної бази щодо визначення і оцінки показників стану довкілля, зокрема біоти і джерел антропогенного впливу на неї, впровадження уніфікованих методів аналізу і прогнозування якості до­вкілля, загальних правил створення і ведення окремих баз та банків да­них, картографування екологічної інформації, використання географіч­них систем.

Метрологічне забезпечення системи моніторингу покладається на Мі­некоресурсів із залученням суб’єктів моніторингу та органів Держстандар­ту і здійснюється на основі єдиної науково-технічної політики щодо стан­дартизації, метрології та сертифікації вимірювального, комп’ютерного і ко­мунікаційного обладнання, єдиної нормативно-методичної бази, що забез­печує достовірність і об’єктивність вимірювань та результатів обробки ін­формації.

Об’єкти і суб’єкти державного моніторингу

та їхня діяльність

Моніторинг об’єктів навколишнього середовища здійснюють суб’єк­ти моніторингу (таблиця 3.2) за загальнодержавною і регіональними (міс­цевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів. Фі­нансуються роботи за рахунок коштів, передбачених у державному та міс­цевих бюджетах згідно з чинним законодавством.

Рис. 3.2.

Схема державної системи моніторингу довкілля

Таблиця 3.2

Суб'єкти спостереження моніторингу довкілля в Україні та об'єкти їхніх спостережень

Закінчення табл. 3.2

Основними завданнями суб’єктів державного екологічного монітори­нгу є довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля. Вони забезпечують аналіз стану довкілля та прогнозують його зміни, надають інформаційно-аналітичну підтримку в прийнятті управлінських рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Суб’єкти ДСМД забезпечують удосконалення підпорядкованих їм ме­реж спостережень за станом довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів і систем контролю, створення банків даних для бага­тоцільового колективного використання з допомогою єдиної комп’ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та її зв’язок з іншими інформаційними системами, що діють в Україні і за кордоном.

Відносини суб’єктів системи моніторингу Грунтуються на спільній ін­формаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки, координації дій під час планування, організації та проведення спільних заходів з монітори­нгу довкілля, ефективному використанні наявних організаційних структур, засобів спостережень за об’єктами довкілля та комп’ютеризації роботи усі­єї дсмд.

Для підвищення ефективності роботи державної та регіональних про­грамам моніторингу довкілля організовано розробку методичних рекомен­дацій з підготовки регіональних та державної програм моніторингу довкіл­ля. З 2002 р. створюються регіональні системи ДСМД в Донецько-Придні­провському регіоні.

Ведуться науково-дослідні роботи в цьому напрямі в столиці України, розроблено «Програму створення системи моніторингу довкілля міста Киє­ва». Ведуться такі роботи і в інших областях, але створення вказаних систем стримується слабкою матеріально-технічною базою служб спостережень.

Основні напрями удосконалення державної системи моніторингу

У роботі ДСМД, особливо в умовах обмежених ресурсів, слід прагну­ти до гармонізації національної системи моніторингу довкілля із систе­мами моніторингу, поширеними в Європі. Шляхи гармонізації лежать в площині розробки спільних стандартів і форматів екологічної інформації, екологічного тезаурусу та налагодження обміну інформацією. Це до­зволить розробити стандартизовану систему показників стану довкілля, за­безпечить майбутню інтеграцію ДСМД до загальноєвропейської системи моніторингу довкілля.

Поліпшення роботи ДСМД на державному та регіональному рівнях повинно здійснюватися шляхом органіації та координації робіт з питань підготовки регіональних та державної програм моніторингу довкілля. Необхідно удосконалення наявної нормативно-правової та організаційно- методичної бази ДСМД. Для цього в рамках Мінекоресурсів розроблено методичні засади підготовки державних програм моніторингу довкілля. Зокрема було створено рекомендації щодо вдосконалення мереж спостере­жень вод, опрацьовано вимоги щодо обладнання типових пунктів контро­лю природних та стічних вод, створення баз данних спостережної мережі (атмосфера, гідросфера) мінекоресурсів.

Доцільно проводити роботи за міжгалузевою науково-технічною про­грамою «Екологогічна діагностика, експертиза, моніторінг», забезпечити розробку «Единого міжвідомчого керівництва по організації та здійсненню державного моніторінгу вод», в якому визначити розподіл функцій між суб’єктами державного моніторінгу вод, чітко окреслити вимоги щодо на­лежної точності спостережень за складом та властивостями відповідного середовища.

3.4.