Цілі, завдання та напрямки раціонального природокористування

Проблеми природокористування завжди були важливими для людства, але найбільшої актуальності вони набули в наш час, коли господарська дія­льність людини викликала великі зміни природного середовища на всій пла­неті.

Наукові основи природокористування необхідно розробляти, виходя­чи з принципів раціонального використання природних ресурсів, основних положень екології і вчення про біосферу та комплексних розробок щодо оптимального розміщення продуктивних сил. Спочатку потрібно опрацю­вати загальну теорію раціонального природокористування, що Грунтується на пізнанні об’єктивних законів історичного розвитку процесу взаємодії природи і суспільства, з метою передбачити і оцінити наслідки такої взаємодії не тільки в найближчий час, але й у віддаленій перспективі. В цьому разі необхідно враховувати великі і малі економічні, соціальні і природничо-те­хнічні проблеми, масштаби і інтенсивність господарського освоєння при­родних ресурсів, взаємовідносини людини з природою, раціональне розмі­щення міст і населених пунктів.

Основним завданням раціонального природокористування є:

• збереження та підвищення продуктивності і цінності природних ресурсів;

• забезпечення раціонального їх використання і розширеного відтво­рення, а також збереження природних умов і ресурсів, необхідних для постачання сировини й енергії народному господарству;

• поліпшення умов праці та відпочинку людей;

• збереження типових і унікальних природних комплексів, визначних об’єктів живої і неживої природи.

Розрізняють чотири основні напрями (форми) природокористування: еколо­гічний, ресурсний, заповідний, соціально-економічний та міжнародно-правовий.

Екологічний напрям спрямований на поліпшення природного сере­довища. Головним завданням цього напряму є збереження оптимальних екологічних умов великих міст, населених пунктів, рекреаційних зон.

Ресурсний напрям опрацьовує основи раціонального природокорис­тування, яке базується на принципах збереження й підвищення ресурсного потенціалу та раціонального використання природних багатств.

Заповідний напрям охорони природи має на меті виявлення заповід­них територій і створення заповідників, заказників, пам’ятників природи, природних і націнальних парків, інших природних комплексів рекреацій­ного характеру та захисних екосистем.

Соціально-економічний і міжнародно-правовий напрями охорони природи полягають у розробці соціально-економічних форм регулювання взаємодії суспільства і природи та забезпечення розширеного відтворення природних екосистем в умовах науково-технічної та інформаційної рево­люцій в інтересах сучасного і майбутніх поколінь.

5.2.