Державне управління у галузі охорони НПС та раціонального природокористування

Державна система управління охороною довкілля, раціона­льним природокористуванням та екологічною безпекою має на меті:

- формування і впровадження державної політики в приро­доохоронній сфері;

- створення наукового і технічного потенціалу;

- створення ефективного законодавства у сфері екологічної діяльності;

- створення організаційно-технологічного механізму реалі­зації завдань у галузі природокористування;

- вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення природоохоронної діяльності та здійснення політики регулюван­ня екологічної та ядерної безпеки.

Основною метою державної екологічної політики є ство­рення ефективних правових, економічних та організаційних умов для надання регіонам можливостей використання наявних мате­ріальних і фінансових ресурсів для здійснення природоохоронних заходів та проведення комплексу управлінських дій щодо зміни галузевої й технологічної структури виробництва в напрямі змен­шення його впливу на стан довкілля. Реалізація цієї політики здійснюється на трьох рівнях управління: національному, регіо­нальному та місцевому.

На національному рівні управління вирішуються такі питання:

- розроблення методологічного, нормативно-методичного та правового забезпечення (розроблення політики регулювання ядерної безпеки, проведення державної екологічної експертизи, формування економічного механізму природокористування, ре­гулювання використання природних ресурсів та запобігання заб­рудненню навколишнього природного середовища, ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності);

- державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

- регулювання використання ресурсів державного значення;

- встановлення нормативів якісного стану природних ресу­рсів;

- формування та використання державних позабюджетних фондів охорони довкілля;

- державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

- організація взаємодії Міністерства екології та природних ресурсів України з іншими міністерствами та відомствами щодо виконання вимог природоохоронного законодавства;

- проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;

- проведення державної політики щодо збереження біоріз- номаніття;

- забезпечення екологічної безпеки як складової націо­нальної безпеки;

- реалізація міжнародних угод та підтримання міждержав­них стосунків у природоохоронній сфері;

- прийняття державних рішень з урахуванням екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, ведення обліку забруднень, прогнозування тощо);

- екологічна освіта та виховання.

До функцій регіонального рівня управління входить вирі­шення таких питань:

- регулювання використання природних ресурсів місцевого значення;

- визначення нормативів забруднення природного середови­ща (встановлення нормативів ГДС, ГДВ та розміщення відходів);

- впровадження економічного механізму природокорис­тування;

- проведення моніторингу та обліку об’єктів природокорис­тування і забруднення навколишнього природного середовища;

- проведення державної екологічної експертизи;

- державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

- розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;

- інформування населення та зацікавлених суб’єктів з еко­логічних питань.

Функції місцевого рівня управління включають вирішення таких питань:

- державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

- проведення локального та об’єктного моніторингу;

- впровадження екологічного аудиту;

- організація розроблення місцевих екологічних програм.

Відповідно до законодавства України охорона навколиш­нього середовища і екологічна безпека полягають у здійсненні функцій планування, дослідження, спостереження, прогнозуван­ня, контролю, екологічної експертизи, інформування та іншої ви­конавчо-розпорядчої діяльності, спрямованої на охорону, збере­ження, відтворення та раціональне використання природних ре­сурсів і забезпечення необхідної якості життєвого середовища для нормального функціонування природних та природно-ант­ропогенних екосистем.

Державне управління у сфері охорони довкілля здійснює Ка­бінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комі­тети місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально упов­новажені державні органи.

До спеціально уповноважених державних органів також на­лежать:

- Міністерство екології та природних ресурсів України;

- органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (обласні державні управління в галузі екології та природних ресурсів, міські та районні еколо­гічні інспекції, які входять до системи управління Мінекології та природних ресурсів України);

- міські та районні санітарно-епідеміологічні станції Мініс­терства охорони здоров’я України;

- органи з використання та охорони природних ресурсів.

Функції охорони й використання окремих об’єктів природи виконують відповідні міністерства та державні комітети. Коор­динацію діяльності всіх органів у сфері природокористування здійснюють органи екологічної безпеки, Міністерство екології та природних ресурсів України, що проводить комплексне надвідо­мче управління в галузі охорони довкілля, державний контроль за використанням природних ресурсів і дотриманням норм екологіч­ної безпеки. Це міністерство здійснює державну екоекспертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки, а та­кож проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та ін­ших об’єктів, які негативно впливають на стан навколишнього середовища і здоров’я людини, воно може обмежити чи припи­нити діяльність об’єктів і підприємств, експлуатація яких здійс­нюється з порушенням чинного законодавства, перевищенням лімітів викидів забруднюючих речовин у навколишнє середови­ще; подає позови до вищого господарського суду на відшкоду­вання збитків, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону довкілля.

Контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища виконує Міністерство охорони здоров’я.

Громадські природоохоронні організації мають право:

- розробляти і пропагувати свої природоохоронні програми у засобах масової інформації;

- утворювати фонди охорони природи;

- брати участь у проведенні державними органами управ­ління в галузі охорони НПС перевірок виконання підприємства­ми, установами і організаціями природоохоронних планів і захо­дів, дотримання вимог відповідного законодавства.

Вони можуть проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати її органам, уповноваже­ним приймати рішення; одержувати інформацію про стан довкіл­ля, джерела його забруднення. Громадські природоохоронні об’єд­нання мають право вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фон­ду, подавати до суду позови про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань порушенням природоохоронного законодавства.

9.2.