Економіка природокористування та її основні завдання

Економіка природокористування - це спільний підрозділ економіки та екології, що вивчає виробничі відносини людей у процесі взаємодії суспільства і природи і займається економічни­ми аспектами гармонізації цієї взаємодії.

Щоб подолати важку екологічну ситуацію, необхідно пов­сюдно перебудувати природокористування за соціоекологічним принципом, який дає змогу обмежувати господарську діяльність, виходячи із реального стану природних та антропогенно-природ­них територіальних комплексів - геоекосистем. Відповідно до цього основним завданням економіки природокористування на сучасному стані її розвитку стає розробка економічного механіз­му його оптимізації. У свій час американський економіст А. Ніз переконливо показав, що економічні важелі є значно ефективні­шими, ніж адміністративні методи регулювання використання природних ресурсів. В умовах зламу адміністративно-командної системи і переходу України до ринкової економіки ці положення набувають особливого значення.

Основним економічним важелем, спроможним перетворити нераціональне природокористування на раціональне, треба вва­жати не спорадичні штрафи, а постійну обов’язкову плату за при­родні ресурси та пошкодження навколишнього природного сере­довища. Ця плата повинна бути достатньо високою, щоб еконо­мічно змушувати підприємства впроваджувати у виробництво ре­сурсозберігаючі, маловідходні технології, ефективні очисні спо­руди і пристрої тощо.

Протягом останніх років в Україні продовжувалася робота з вдосконалення економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності. Не менш важливим напрямом ро­боти було забезпечення фінансування природоохоронної сфери в основному за рахунок впроваджених зборів за забруднення дов­кілля та спеціальне використання природних ресурсів.

До цього часу в Україні діяли Тимчасовий порядок справ­ляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин та тимчасові нормативи плати за спеціальне використання прісних поверхневих та підземних водних ресурсів.

Розвиток економічної реформи в Україні та недосконалість чинного Тимчасового порядку, зокрема єдиного для всіх видів корисних копалин нормативу в розмірі 1 % ціни реалізованої мі­неральної сировини (для вугільної промисловості застосовувався коефіцієнт 0,5), вимагав створення механізму, який відповідав би міжнародним стандартам.

Розроблені нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, диференційовані залежно від їх видів, є мінімальною величиною плати, яку користувачі надр ма- ли вносити незалежно від умов і результатів господарювання. Вони розглядалися як базові і в подальшому мали диференціюва­тися залежно від геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Зміни в ціноутворенні з часу введення в дію тимчасових нор­мативів плати за спеціальне використання водних ресурсів та аналіз практики застосування цих нормативів вимагали запрова­дження нових постійних нормативів плати.

Щодо фінансування природоохоронної діяльності, то з ме­тою встановлення єдиного порядку формування видатків, що пе­редбачаються у державному та місцевих бюджетах на природоо­хоронні заходи, та їх ефективного використання Кабінет Мініст­рів України за поданням Мінекобезпеки затвердив постанову 9 лип­ня 1997 року № 732 Порядок формування головного розділу «Охорона навколишнього природного середовища та ядерна без­пека» державного бюджету та фінансування з нього видатків на здійснення природоохоронних видатків.

Цією постановою Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним ад­міністраціям було доручено розробити та затвердити порядок фо­рмування головного розділу «Охорона навколишнього природно­го середовища та ядерна безпека» місцевих бюджетів та фінансу­вання з них видатків на здійснення природоохоронних заходів.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що ресурсні платежі є цільовими і повин­ні повертатися на відновлення та підтримання цих ресурсів у на­лежному стані.

Важливим джерелом доповнення до фінансування природо­охоронної діяльності із Державного бюджету стали Державний, республіканський АР Крим та місцеві фонди охорони навколиш­нього природного середовища.

З метою забезпечення повноти надходжень коштів до фон­дів охорони довкілля було досягнуто домовленості, що контроль за своєчасністю справляння зборів за забруднення довкілля спіль­но із місцевими природоохоронними органами здійснюватиме і Державна податкова адміністрація. Саме збори за забруднення довкілля становили основне джерело формування цих фондів.

Основними складовими елементами економічного механіз­му природокористування мають бути:

- плата за спеціальне використання природних ресурсів (платежі за право користування природними ресурсами; плата за відтворення та охорону природних ресурсів; рентні платежі за експлуатацію кращих джерел сировини; штрафні платежі за по- наднормоване використання природних ресурсів; компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів з цільового використання або погіршення їх якості, спричинені їх використанням; плата пі­дприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва);

- екологічні податки за забруднення НПС;

- система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державні та місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження, інвестиції, екологізація податкової і цінової системи);

- підтримка становлення і розвитку екоіндустрії;

- відшкодування витрат на відтворення природних ресурсів тощо.

Введений Податковий кодекс України регулює взаємовідноси­ни у сфері природокористування:

Розділ VIII. Екологічний податок.

Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтоп­родуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні.

Розділ XI. Плата за користування надрами.

Розділ XIII. Плата за землю.

Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

Розділ XVI. Збір за використання води.

Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

5.2.