Принципи раціонального природокористування

Виникнення зон екологічного лиха, регіонів кризових екологічних ситуацій свідчить про те, що не завжди природоко­ристування мало раціональний характер. Раціональне природо­користування має забезпечити повноцінне існування і розвиток сучасного суспільства, але при цьому зберегти високу якість се­редовища проживання людини.

Через обмеженість самовідновлювальних і компенсаційних функцій біосфери процеси людської діяльності мають відбувати­ся в суворих рамках згідно з законами розвитку суспільства і природи та законами взаємодії між ними. Ці закони належить свідомо виконувати, щоб процес природокористування постійно перебував під суворим контролем і регулювався державою. Реа­лізація згаданих законів відбувається через дотримання відповід­них принципів раціонального природокористування, під якими розуміються певні економічно обумовлені правила поведінки людини і суспільства в природному середовищі. Дотримання принципів раціонального природокористування дозволить розро­бити заходи з охорони довкілля, відновити порушені взаємо­зв’язки в екосистемах, запобігти загостренню екологічних ситуацій.

У загальному вигляді принципи раціонального природокорис­тування можуть бути сформульовані так:

1. Принцип «нульового рівня» споживання природних ресурсів.

Цей принцип використовується в багатьох економічно розви­нутих країнах для регулювання споживання первинних перероб­них ресурсів у державному масштабі. Називається він так через те, що за нульовий рівень береться обсяг первинних природних ресурсів, використаних підприємством за попередній рік, а на на­ступний — перевищення цього рівня споживання обмежується в державному масштабі чітко визначеним коефіцієнтом (це може бути для певних видів ресурсів 2—7 відсотків).

2. Принцип відповідності антропогенного навантаження при­родно-ресурсному потенціалові регіону.

Дотримання цього принципу дозволить уникнути порушень природної рівноваги завдяки чітко визначеному збалансованому циклові використання і відновлення. Таке порушення законів функціонування природних систем відбувається у двох випадках:

а) за перевищення рівня антропогенного навантаження. Це виражається в надмірній концентрації виробництва. Протягом багатьох років у практиці територіального планування виходили з того, що собівартість виробництва продукції знижується при збільшенні концентрації виробництва. При цьому не лише ігно­рувались обмежені відновлювальні властивості природно-ресурс­ного потенціалу регіону; часто-густо споживання окремих видів ресурсів виробництвом перевищувало їх наявність. Так виникли регіони гостроекологічної кризи в Україні — в Донбасі, Придні­пров’ї, а в Росії — на Уралі, в Поволжі й Кузбасі тощо.

Особливо багато еколого-економічних проблем спричинила концентрація виробництва у великих містах. «Економічність» розраховувалася без обчислення затрат на створення об’єктів не­обхідної інфраструктури. Часто не брали до уваги те, що вартість інфраструктури у великому місті значно перевищує її створення у малому й середньому. Крім того, не враховувалися затрати на заходи з охорони довкілля від забруднення відходами виробницт­ва. Така практика планування призвела до того, що в усіх вели­ких містах і промислових центрах спостерігається сильне забруд­нення довкілля відходами виробництва. Через надмірну концент­рацію промисловості впровадження природоохоронних заходів перетворюється у велику проблему;

б) за невідповідності спеціалізації виробництва специфіці при­родно-ресурсного потенціалу. Така невідповідність спостерігаєть­ся у рекреаційних регіонах України — Криму, Карпатах, де найоп- тимальніше використання рекреаційних ресурсів сприяло б фор­муванню рекреаційного комплексу і виробництва, яке його обслу­говувало б.

3. Принцип збереження просторової цілісності природних сис­тем у процесі їх господарського використання.

Цей принцип випливає з найважливіших закономірностей вза- ємопов’язаності змін компонентів природи під впливом антропо­генної діяльності. Вплив людини на окремі компоненти природи та окремі види ресурсів не обмежується змінами лише в них. Зміни одного з компонентів природної системи призводять до змін в інших, а іноді — до зміни якості екосистеми в цілому. Прикладом може служити осушення боліт в областях Українсь­кого Полісся, після чого змінилися якості багатьох екосистем: рілля виявилася підтопленою, висохли малі річки тощо.

4. Принцип збереження природообумовленого кругообігу речо­вин у процесі антропогенної діяльності.

Природний ресурс, що видобувається людиною з природних систем, пройшовши, врешті-решт, цикл «ресурс-виробництво- споживання», знову повертається у вигляді відходів в екосисте­ми. Якщо це повернення наближається до природного кругообі­гу, воно не завдає шкоди природі, природна речовина поступово асимілюється.

Сутність принципу зводиться не тільки до того, щоб техноло­гічні процеси конкретних виробництв обмежувалися циклічніс­тю, а й щоб циклічні процеси являли послідовний ряд стадій ви­робництва, пов’язаних між собою чи комплексністю переробки сировини, чи постадійним її використанням.

Порушення цього принципу призвело до утворення великої кі­лькості відходів, які не включаються в природний кругообіг речо­вин і змінюють властивості багатьох екосистем у регіоні. Академік Б. М. Ласкорін запропонував спеціальний термін «техногенні ро­довища», підкреслюючи, що у відвалах і «хвостах» збагачувальних фабрик, у стічних водах є значна кількість важливих елементів, за­паси яких можна зіставляти з природними родовищами.

5. Принцип погодження виробничого і природного ритмів.

Динаміка біосфери в часі має ритмічний характер. Принцип ритму — один із тих принципів, що властивий усьому Всесвітові.

Подібне погодження дотримується в сільськогосподарському виробництві, де ритмічно функціонують сировинні й переробні ланки АПК. Цим принципом часто нехтували під час споруджен­ня ГЕС на рівнинних ріках, не беручи до уваги, що періодичність падіння рівня води позначається на роботі не лише ГЕС, а й під­приємств, які споживають енергію.

Принцип погодження виробничого і природного ритмів ви­пливає з того, що будь-яка екосистема і кожний її компонент під­порядковується своєму часовому ритмові. Для того щоб екосис­тема зберігала рівновагу, необхідно, щоб загальна швидкість її внутрішніх процесів керувалася найповільнішою її ланкою, оскі­льки будь-який антропогенний вплив, який змушує котрусь час­тину циклу працювати швидше, ніж працює вся екосистема, при­зведе до порушення стабільності екосистеми.

Циклічна ритмічність природних процесів веде до їх повторю­ваності, що дозволяє враховувати багато процесів у перспектив­ному плануванні, погоджуючи належним чином у часі діяльність господарських підрозділів.

6. Природні процеси, що перебігають у часі, визначаються фак­торами як короткочасними, так і тривалої дії. Звідси випливає необхідність їх ураховувати і в поточній і в перспективній вироб­ничій діяльності. Тому необхідним є дотримання такого принци­пу природокористування, як пріоритетність екологічної опти- мальності на довгострокову перспективу відносно економічної ефективності поточного природокористування, а надто з огляду на те, що у сфері природокористування всі негативні екологічні наслідки господарської діяльності незворотні. Особливо чітко нез­воротність життєвих процесів простежується на живих організ­мах, у яких В. І. Вернадський визначав асиметрію на відміну від симетрії неживої матерії. Втрата того чи іншого генотипу невід- новлювальна, еволюційний процес відбувається за своїми зако­нами, згідно з якими кожний живий організм є кільцем в еволю­ційному ланцюзі.

Відвернення негативних наслідків у віддаленій у часі перспек­тиві є особливо складним завданням. Ф. Енгельс попереджав: «... не будемо... надто спокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона нам метиться. Кожна з цих перемог має, щоправда, у першу чергу ті наслідки, на які ми розраховували, але в другу і третю чергу зовсім інші, непередба­чені наслідки, які дуже часто знищують значення перших...>>^[VIII].

Дотримання принципів раціонального природокористування доцільно в усіх регіонах незалежно від ієрархічного рівня. Збе­реження спільної екологічної рівноваги можливо за умови збе­реження рівноваги природних систем окремих регіонів і навпа­ки. Крім того, проблема раціонального природокористування не може бути вирішена тільки в регіональних і навіть в загально­державних межах. Це — глобальна проблема, вона властива всій планеті.

2.4.