Основні етапи становлення екології як науки

Екологічні знання поступово накопичувалися стільки, скільки існувало людство. Дослідити ці процеси важливо тому, що без розуміння минулих набутків неможлива вір­на інтерпретація сучасних явищ, а звідси проблематична й побудова коректного прогнозу розвитку довкілля та його взаємин з людиною.

Екологія як наука виникла у процесі розвитку біологіч­них наук і передусім у результаті ботанічних і зоологічних досліджень і сформувалася в самостійний науковий напря­мок на основі інтеграції біології, географії, хімії, фізики, математики, економіки, правознавства та інших наукових і господарських аспектів у діяльності людини. Вона, як і інші науки, має свої витоки і довгий історичний період розвитку та становлення. Формально як наука екологія сформувалася лише з середини ХІХ ст., після того як були накопичені різноманітні дані про багате різноманіття ор­ганізмів на Землі, особливості їх будови та розвитку, спосіб життя. Поступово виникло поняття про взаємовідносини їх із середовищем.

Уперше узагальнення цих питань зроблене Ернстом Геккелем (1866, 1869), який у своїх працях «Загальна мор­фологія організмів» (1866), «Природна історія світотворен- ня» (1868) спробував дати визначення суті нової науки, якій дав назву «екологія». Він визначав її сутність як «за­гальну науку про відношення організмів до навколишньо­го середовища, куди ми відносимо в широкому розумінні поняття всі умови існування. Вони частково органічної, частково неорганічної природи, але як ті, так і інші мають велике значення для всіх форм організмів, бо примушують пристосовуватися до себе».

Відомий еколог О. М. Гіляров (1989) зазначав: «Коли в 1866 р. Е. Геккель уперше застосував слово «екологія», розглядаючи як біологічну науку, яка вивчає взаємовідно­сини організмів і навколишнього середовища, він, напевне, не підозрював того, що через сто з гаком років це слово, багаторазово повторене газетами та журналами всього сві­ту, стане своєрідним символом свого часу». І дійсно, немає зараз жодної людини (починаючи з учнів), жодного фахівця будь-якої професії, який би не вживав це слово, розуміючи під ним майже все, й у більшості випадків кожну взаємодію людини та природи або погіршення природного середовища, яке викликається її господарською діяльністю. Навіть фірми, які вивозять різне сміття, беруть собі бренд «екологія», з від­повідними позначками на сміттєзбиральних машинах. Мож­на сперечатися з таким підходом до екології, але не можна не визнати, що незалежно від популярності або непопулярності слова «екологія», яке вживається всіма верствами населен­ня та засобами масової інформації, екологія як наука існує, розвивається, має власні цілі, об’єкти, методологію та методи дослідження.

Ще до визначення екології Е. Геккелем вона мала свою тривалу передісторію, а у сучасний період набула досить складної структури та участі у вирішенні безлічі питань у життєдіяльності людини, особливо в напрямку сталого роз­витку суспільства. На своєму шляху від доісторичних часів до наших днів вона пройшла декілька етапів, серед яких можна виділити такі.

I етап — доісторичний. Етап спонтанного вивчення дов­кілля, передусім рослин і тварин, які обумовлювали життя первісної людини у задоволенні продуктами харчування, виготовлення одягу та різного знаряддя, уникнення загрози життю.

II етап — античний. Етап інтенсивного накопичення да­них про життя різних організмів і взаємовідносини рослин і тварин із середовищем. Поява перших творів зоологічного та ботанічного напрямку.

III етап — відродження. Розвиток понять про загальнобіо- логічні особливості тварин і рослин, їх зовнішню та внутріш­ню будову, різноманіття форм у період становлення біології в епоху Відродження.

IV етап — редукціоністський (у позитивному значенні цьо­го слова). Етап детального дослідження окремих організмів, популяцій, угруповань і узагальнення їх засновником еколо­гії — Е. Геккелем. Формування понять про пристосування організмів до різних чинників середовища.

V етап — холістичний. Етап формування екології на основі синтезу, інтегрованості, системності. Розробка понять про біоценоз, екосистему А. Тенслі та біогеоценоз В. М. Сука- чова.

VE етап — функціональний. Етап розробки функціональної екології. Визначення ролі різних біотичних елементів у різ­них функціях екосистем та біосфери.

Зазначені етапи не мають між собою чітко обумовлених меж і поступово переходять із попереднього до наступного. Деякі положення формувалися і розвивалися протягом ряду етапів. Разом з тим, кожен етап має певні особливості. Три перші етапи можна розглядати як розвиток екологічних уяв­лень, які стали передумовою формування екології як науко­вої дисципліни, а три останні знаменують собою розвиток власне екології.

2.2.