Територіальні комплексні схеми охорони природи та основні етапи їх розробок

У плануванні розвитку території важливим є комплекс­на оцінка впливу господарської діяльності на навколишнє сере­довище. В таку оцінку доцільно включати мету й необхідність майбутньої господарської діяльності, способи її здійснення, реа­льні альтернативи, характер і ступінь впливу на довкілля, в тому числі й аварійних ситуацій, можливості зменшення шкідливого впливу на компоненти природи.

ТЕРКСОПи дають змогу перейти на проектній стадії до дета­льного розроблення першочергових заходів, спрямованих на охорону здоров’я населення і покращання середовища його про­живання, зменшення збитків від утрат основних та оборотних фондів, скорочення втрат від стихійних процесів.

Важливими особливостями ТЕРКСОПів є те, що: 1) вони оці­нюють стійкість природно-ресурсного потенціалу та його окре­мих компонентів; 2) об’єднують у єдиному комплексі природні та господарські критерії взаємодії, доповнюючи їх специфічними регіональними критеріями, що дає можливість найбільш збалан­совано використати природно-ресурсний потенціал регіонів; 3) регіональна диференціація природних і господарських факто­рів дозволяє виробити конкретні критерії якості довкілля, а також вимоги конкретної території до вдосконалення процесу управ­ління природокористуванням; 4) схеми репрезентують науково обґрунтовані довгострокові програми заходів із раціонального використання та охорони довкілля з урахуванням регіональних особливостей.

ТЕРКСОПи розробляються в кілька етапів.

I етап — визначаються цілі та формулюються завдання тери­торіальної комплексної схеми залежно від екологічної ситуації, що склалась у регіоні.

II етап — проводиться економічна оцінка природно-ресурс­ного потенціалу регіону; надасться інформація для попереднього аналізу розміщення господарських об’єктів з урахуванням особ­ливостей їх впливу на довкілля.

III етап — аналізується у єдиному комплексі відповідність антропогенного навантаження на територію природно-ресурс­ному потенціалові регіону за ретроспективний, існуючий та пла­новий періоди як щодо рівня навантаження, так і з урахуванням його специфіки. Характерною рисою етапу є те, що одночасно враховується техногенний вплив та завдані ним збитки природ­ним компонентам виробничо-територіальних систем і природних комплексів, а також враховуються всі види збитків і плануються затрати на їх запобігання або компенсацію. Крім того, розробля­ється прогноз змін довкілля за альтернативних антропогенних впливів на природно-ресурсний потенціал регіону.

IV етап — характеристика проблемних ситуацій, які виникли внаслідок взаємодії між природними та господарськими об’єктами, ранжування проблемних ситуацій з тим, щоби виріз­нити пріоритетні (головні) та дати техніко-економічні обґрунту­вання альтернативних варіантів їх вирішення.

V етап — розробка комплексу конкретних заходів щодо удо­сконалення управління процесом раціоналізації природокористу­вання та охорони довкілля в кожному конкретному регіоні.

Радикальна перебудова в системі планування раціонального природокористування та охорони довкілля означає поворот до екологізації проектування, будівництва та експлуатації природ­но-господарських систем, до всебічного врахування природ­них, економічних і соціальних факторів, які тісно взаємодіють між собою і спроможні забезпечити сталий розвиток цих сис­тем. Враховуючи екологічний фактор у плануванні, значно розширюємо та збагачуємо поняття ефективності виробництва, яку слід оцінювати з певним урахуванням усіх змін, що відбу­ваються під впливом виробництва у навколишньому середо­вищі.

9.3.