Визначення екології та її основні поняття

Екологія — відносно молода наука, яка сформувалася як самостійна галузь знань до середини ХХ століття. Її вік — лише 6—8 поколінь. Вона виникла у процесі розвитку при­родничих наук і передусім біологічних, і в даний час вона знаходиться у стані інтенсивного росту та розвитку.

Термін «екологія» (від грецьк. оіЬюз — будинок, житло, місцеперебування, logos — наука) вперше введений німець­ким зоологом і філософом Ернстом Геккелем у 1866 р. у пра­ці «Загальна морфологія організмів» для позначення біоло­гічної науки, що вивчає взаємини організмів із середовищем їх життя. У другій половині XIX століття екологи відносили організм до найскладнішого рівня організації існування, але у процесі подальшого розвитку екології було встановлено, що існують системи більш високого рівня інтеграції — над- організмені біологічні системи (популяція, біоценоз, еко­система, біосфера), тому уявлення про зміст екології значно розширилося. У даний час існує багато визначень екології як науки. Ось деякі з них.

Екологія — наука про взаємодію організмів і біологіч­них систем надорганізменого рівня (популяції, біоценози, екосистеми, біосфера) з умовами середовища проживання (Сергєйчик, 2009).

Екологія — наука, що досліджує закономірності жит­тєдіяльності організмів на всіх рівнях інтеграції в їх природ­ному середовищі існування з урахуванням змін, внесених у середовище діяльністю людини (Радкевич, 1998).

Екологія належить до фундаментальних підрозділів біоло­гії та досліджує фундаментальні властивості життя — системи надорганізменого рівня організації. Вона вивчає сукупність живих організмів, що взаємодіють один з одним і утворюють із навколишнім середовищем єдність (систему), у межах якої здійснюється трансформація енергії та органічної речовини (Федоров, Гільманов, 1980).

Екологія — наука про закономірності формування, роз­витку та сталого функціонування біологічних систем різного рангу в їх взаєминах з умовами навколишнього середовища (Шилов, 2000).

Екологія — це наука про взаємозв’язки, що забезпечують існування організмів (включаючи людину) і надорганізме- них біосистем: популяцій, екосистем і біосфери (Шабанов, Кравченко, 2009).

Екологія — міждисциплінарна галузь знань про будову та функціонування багаторівневих систем у природі та суспіль­стві в їх взаємозв’язках (Одум, 1986).

Основними формами існування видів тварин, рослин і мікроорганізмів у природному середовищі існування є внут­рішньовидові угруповання (популяції) та багатовидові комп­лекси (біоценози, екосистеми). Тому сучасна екологія вивчає взаємини організмів і середовища на популяційно-видовому, біоценотичному та екосистемному рівнях.

Перше визначення цієї науки дав її засновник Е. Геккель: «Під екологією ми розуміємо суму знань, що відносяться до економіки природи: вивчення всієї сукупності взаємовідно­син тварини з навколишнім середовищем, як органічним, так і неорганічним, і насамперед — її дружні або ворожі відноси­ни з тими тваринами та рослинами, з якими вона прямо чи опосередковано вступає в контакт. Одне слово, екологія — вивчення всіх складних взаємин, які Дарвін назвав умовами, що породжують боротьбу за існування». Один із вітчизняних екологів А. С. Данилевський давав таке визначення: «Еко­логія — наука про структуру та функції екологічних систем і про механізми, що забезпечують їх гомеостазис».

Екологія як наука має два аспекти:

1) пізнання та пояснення сутності законів і закономір­ностей розвитку природи;

2) застосування отриманих знань для вирішення проблем раціонального природокористування та охорони навколиш­нього середовища.

Практичне значення екології полягає насамперед у ви­рішенні питань природокористування, оскільки екологія створює наукову основу експлуатації природних ресурсів. Протягом індустріальної епохи Модерну (у період розвитку індустріального суспільства або індустріального типу приро­докористування) людина нещадно грабувала природу, і тепер грабувати нічого. Розпочато крутий поворот цивілізації на коеволюцію із природним середовищем (Мойсеєв, 1990).

1.2.