Нормування забруднюючих речовин у ґрунті

Основні положення теорії й практики гігієнічного нормування вмісту шкідливих речовин у ґрунті полягають у наступному:

1. Надходження екзогенних хімічних речовин у ґрунт не завжди варто розглядати, як небезпечне для здоров'я людини й навколишнього середовища.

2. Безпека надходження хімічних речовин у ґрунт визначається недопустимістю перевищення адаптаційної можливості найвразливіших груп населення або порогу самоочисної (екологічної) здатності ґрунту.

Таблиця 2.20

Класифікація води по якості (по М. А. Івлєву, 1986)

3. Нормативи ґрунтуються на даних, отриманих в екстремальних ґрунтово-кліматичних умовах (максимальна міграція речовини в контактуючі із ґрунтом середовища) з урахуванням впливу на процеси самоочищення й мікробіоценозу.

4. Гігієнічні нормативи встановлюються з урахуванням

лімітуючого показника шкідливості: загального санітарного, міграційного водного, повітряного (перехід із ґрунту в повітря або воду), органолептичного, фітоакумуляційного (перехід і нагромадження в рослинах) і санітарно-токсикологічного.

Санітарно-токсикологічний норматив ураховує можливість надходження речовин, що утримуються в ґрунті, в організм людини одночасно декількома шляхами: з пилом, вдихуваним атмосферним повітрям, питною водою, продуктами харчування й ін.

5. З огляду на надзвичайну варіабельність кліматогеографічних умов формування ґрунтів, експериментально обґрунтовану ГДК розглядають як еталонну величину відліку, що використовується для оцінки небезпеки забруднення ґрунту в конкретних ґрунтово- кліматичних умовах.

Нормування забруднюючих речовин у ґрунті проводять за трьома напрямками:

1. Нормування вмісту пестицидів (хімічних засобів захисту рослин) в орному шарі ґрунту сільськогосподарських угідь.

2. Нормування нагромадження токсичних речовин на території підприємства.

3. Нормування забруднення ґрунту в житлових районах, головним чином у місцях тимчасового зберігання побутових відходів.

Забруднюючі речовини в орному шарі ґрунту нормуються по двох показниках: гранично припустимим (ГДК_П) і тимчасово допустимих концентраціях (ГДК_П).

Гранично допустимі концентрації забруднюючої речовини в ґрунті - це максимальна його кількість (мг/кг орного шару абсолютно сухого ґрунту), установлена в екстремальних ґрунтово- кліматичних умовах, що гарантує відсутність негативного прямого або опосередкованого через контактуючі із ґрунтом середовища впливи на здоров'я людини, його потомство й санітарні умови життя.

ГДК_П установлюють, використовуючи дані про фонові концентрації забруднюючих речовин, їхні фізико-хімічні властивості, параметри стійкості, токсичності.

На основі експерименту встановлюють:

- допустиму концентрацію забруднюючої речовини в ґрунті, при якій її вміст у харчових і кормових рослинах не перевищить деяких допустимих залишкових кількостей (ДЗК) або ГДК у продуктах живлення (ГДК_пр);

- допустиму (для летких речовин) концентрацію, при якій надходження речовини в повітря не перевищить установлених ГДК для атмосферного повітря (ГДК_ав);

- допустиму концентрацію, при якій надходження речовини в ґрунтові води не перевищить ГДК для водних об'єктів;

- допустиму концентрацію, що не впливає на мікроорганізми й процеси самоочищення ґрунту.

Гігієнічне нормування передбачає обґрунтування граничних концентрацій забруднюючих речовин за шести показниками шкідливості: органолептичному (зміна запаху, присмаку, харчової цінності фітотест-рослин, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольорів і запаху води); загальносанітарному (вплив на процеси самоочищення ґрунту); фітоакумуляційному

(транслокаційному); водно-міграційному, повітряно-міграційному, санітарно-токсикологічному.

Санітарні норми допустимих концентрацій деяких хімічних речовин у ґрунті наведені в таблиці 2.21.

Таблиця 2.21

Санітарні норми допустимих концентрацій хімічних речовин у ґрунті (по H.Г. Рибальському й ін., 1989)

Жорсткому нормуванню піддаються ґрунти на вміст у них

пестицидів (табл. 2.22)

Таблиця 2.22

Гранично допустимі концентрації пестицидів у ґрунті

Ґрунти навколо міст, великих підприємств кольорової й чорної металургії, хімічної й нафтохімічної промисловості,

машинобудування нормуються на забруднення важкими металами, нафтопродуктами, сполуками фтору й інших токсичних речовин.

Таблиця 2.23

Гранично допустимі концентрації деяких хімічних речовин у ґрунті, мг/кг

* Орієнтовна допустима кількість

Багато хімічних речовин, що попадають у ґрунт із викидів, скидів і відходів, промислових підприємств, металургії, машинобудування, відносяться до I й II класів небезпеки (табл. 2.24).

Таблиця 2.24

Класи небезпеки різних хімічних речовин, що попадають у ґрунт із викидів, скидів і відходів

Санітарний стан ґрунту оцінюється за рядом гігієнічних

показників, серед них такі, як санітарне число (відношення вмісту білкового азоту до загального органічного), наявність кишкової палички (колі-титр), личинок мух, яєць гельмінтів (табл.

Таблиця 2.25

Комплексні гігієнічні показники санітарного стану ґрунтів

За комплексом даних показників ґрунт оцінюється, як чистий або забруднений.

2.4.5.