Економічні важелі управління природокористуванням

У зарубіжних країнах, а в останні роки й у країнах СНД першочергового значення набувають економічні методи сприяння охороні навколишнього середовища, зокрема плата за природні ресурси! У багатьох країнах застосовуються різномані­тні підходи до вирішення проблем охорони навколишнього сере­довища.

^Впровадження плати за забруднення приводить до істотного зменшення природоохоронних витрат, оскільки підприємства з низькою вартістю ліквідації забруднень прагнуть до максималь­ного їх скорочення, а за високої вартості природоохоронних за­ходів забруднення хоч і надходять у природне середовище, та ви­сокі штрафи за це дозволяють державним органам концентрувати значні ресурси для природоохоронних цілей.

Плата за землю зобов’язує кожне підприємство враховувати повнуТцну господарського проекту, а також територію як ресурс, використання якого відображене у витратах виробництва. Еко­номічні методи управління природокористуванням діють у бага­тьох європейських країнах, де введена плата за землю залежно від її якості. Плата за міські території встановлюється залежно від величини міста та відстані від його центру тощо. Подібну плату вводять і за користування водними та іншими природними ресурсами.

Ще одна важлива перевага платіжної системи полягає в тому, що забруднювач має широкий спектр вибору рішень — забруд­нювати і платити, зупинити своє виробництво, інвестувати в очи­сне обладнання, внести зміни у виробничу технологію, в номенк­латуру виробництва, змінити місце виробництва.

Широко застосовується також система податків і штрафних санкцій.

У США широко обговорюється пропозиція запровадити плату за забруднення у формі податку на пакувальні матеріали й та­ру — головне джерело місцевого сміття. Успішний досвід вико­ристання подібного економічного інструменту в штаті Орегон показав, що водночас зменшуються й забруднення різними вида­ми пакування, банками тощо. Аналогічних законодавчих заходів ужито і в деяких інших штатах (Мічиган, Вермонт).

Надання підприємствам свободи вибору альтернативних рі­шень щодо плати за забруднення середовища, на думку амери­канських дослідників, створює певні передумови не лише для зменшення вартості боротьби з забрудненням, а й зменшує вироб­ничі витрати у цілому.

Економічне стимулювання природоохоронної діяльності не обмежується тільки примусовими методами: важливу роль віді­грає політика надання певних пільг та економічної допомоги під­приємствам, які здійснюють боротьбу з забрудненням. Набуває розвитку ринковий механізм природоохоронної діяльності, який передбачає застосування екологічних субсидій, позик, податків, зборів, штрафів, кредитів і квот, пов’язаних з викидами шкідли­вих речовин. Вони дають змогу розподіляти фінансові ресурси і акумулювати їх на державних рахунках або в спеціальних фондах.

Це практикується у США, де приватнопромисловий капітал отримує різноманітну допомогу в царині охорони довкілля. Особ­ливе місце в цій допомозі посідають державні субсидії. Поряд із прямим субсидуванням промисловості у США широко викорис­товується непряме субсидування: субсидії, що надаються муні­ципалітетом, використовуються на будівництво очисних споруд та перероблення промислових відходів.

Екологічні субсидії мають форму інноваційних субсидій, що покривають частину видатків на розробку нових технологій, і по­зик на устаткування природоохоронного призначення, на віднов­лення якості середовища або субсидій для покриття позик. Така політика характерна для Австрії, де крім того існує інвестиційна премія за капітальні вкладення, спрямовані на охорону природи.

У Нідерландах за рахунок державного фінансування прова­дять ефективні заходи щодо зменшення забруднення і розробки чистих технологій. Додаткова знижка на IQ-15 % порівняно із звичайною податковою знижкою на інвестиційні витрати засто­совується для конкретних інвестицій у зменшення забруднення навколишнього середовища.

У багатьох країнах держава субсидує розробку устаткування, технологій, альтернативних джерел енергопостачання, енергоза- ощадливі заходи (Данія, Норвегія, Швеція, Нідерланди, Канада).

Поширена така форма субсидій, як податкові пільги. Знижен­ня податків на більш екологічно чисті автомобілі застосовується в Німеччині, Австрії, Норвегії, Швеції і Нідерландах. У США од­нією з форм державних субсидій є вилучення із загальної суми податків відсотків, отриманих по облігаціях, кошти від яких спрямовані на боротьбу з забрудненням водних і земельних ре­сурсів, атмосферного повітря тощо.

В Іспанії поряд з податковими пільгами надаються особливі субсидії у розмірі до ЗО % інвестиційних витрат на дослідницьку діяльність за моніторингом, скороченню викидів і запобіганню забрудненню навколишнього середовища.

Усі субсидії на програми по боротьбі з забрудненням навко­лишнього середовища надаються підприємствам з державного бюджету або із спеціальних фондів міністерств з питань охорони природи. Так, в Австрії існує фонд навколишнього середовища, у Швеції — фонд запобігання забрудненню внаслідок спалювання палива, в Туреччині — фонд запобігання забрудненню навколи­шнього середовища тощо.

На інтенсифікацію використання вторинних ресурсів позити­вно впливає встановлення взаємовигідних цін для виробничника та споживача, раціональних прямих зв’язків, довготривалих нор­мативів і лімітів, застосування системи пільг, знижок, санкцій, а також економічне заохочення колективів підприємств, які вико­ристовують вторинну сировину.

Економічними важелями інтенсифікації процесу переробки відходів є податки на сировину, які стимулюють використання більш дешевої вторинної сировини, а також встановлення в зако­нодавчому порядку економічної відповідальності підприємств і окремих осіб за утилізацію відходів, одержання з них сировини та матеріалів, скорочення витрат на їх вивезення та зберігання.

Додатковими природоохоронними заходами є зниження подат­кових ставок, надання пільгових державних субсидій підприємст­вам, які реорганізують свої виробництва для зменшення шкідли­вих викидів; заохочення процесів удосконалення автомашин з природоохоронною метою.

Завдяки субсидіям органи, що займаються фінансуванням, мають можливість здійснювати функції, подібні до ліцензування. З цією метою в більшості країн, які використовують субсидії, чинний порядок, згідно з яким невиконання встановлених вимог тягне за собою припинення фінансової допомоги.

Важливу роль відіграє фінансування урядом наукових розро­бок і досліджень. У США практично три чверті наукового бю­джету Агентства з питань навколишнього середовища (ЕПА) спрямовується на оплату контрактів і субсидій з окремих розро­бок, що здійснюються головно у промисловості. На відміну від субсидій на очисні споруди та устаткування, тут правом на їх отримання користуються демонстраційні проекти.

Кажучи про економічні важелі регулювання природоохорон­ної діяльності, не можна не торкнутися сфери кредиту. Зокрема, деякі економісти вважають, що Федеральна резервна система США, яка об’єднує банківський капітал, мала б установлювати більші відсотки на позики, що використовуються для «забрудню­вальних» проектів, і надавати певні пільги галузям і виробницт­вам, які розробляють екологічно безпечну технологію чи встано­влюють очисне устаткування.

Важливим важелем стимулювання природоохоронної діяльно­сті у США вважається прискорена амортизація очисного облад­нання. Закон про реформу податкової системи встановив утричі коротший термін амортизації для очисного обладнання проти промислового. Поряд із 10 %-ою податковою знижкою на інвес­тиції під очисне устаткування у США використовуються й інші податкові пільги. У 1992 р. в майже ЗО штатах очисні споруди та обладнання не обкладалися податком на власність, у 24 штатах ця категорія промислового обладнання звільнена від податків із продажу; в 16 штатах не стягуються податки за оренду очисного обладнання.

Елементом системи екологічного регулювання виробництва є кредити і квоти у зв’язку з викидами шкідливих речовин. Систе­ма квот поширена у США, Німеччині, частково в Канаді. Цей ме­тод регулювання джерел викидів на певній території з метою збереження або досягнення відповідного рівня якості навколиш­нього середовища дістав назву методу «ковпака». При його за­стосуванні замість суворого додержання екологічних норм усіма джерелами викидів на тій чи іншій території підприємства шля­хом спільних зусиль мають змогу зменшити шкідливі викиди в повітря. Місцеві органи влади, які встановлюють загальні обсяги шкідливих викидів не для одного, а для всіх підприємств разом, шляхом їх регулювання здійснюють контроль за екологічним станом території в цілому.

Джерелом фінансових коштів, що спрямовуються на охорону навколишнього середовища, можуть бути окремі податки, збори і штрафи за недотримання норм викидів забруднювальних речо­вин. В окремих випадках ставки штрафів і зборів обчислюються залежно від рівня фактичного забруднення. Такий досвід накопи­чено в Нідерландах, частково в Німеччині, Франції, Польщі. У більшості країн ці грошові кошти акумулюються в спеціальних фондах екологічного призначення і використовуються тільки на фінансування природоохоронних досліджень і розробок, відшко­дування збитків, підготовку і реалізацію екологічних програм.

Важливе значення для реалізації намічених природоохорон­них заходів мають фінансово-інвестиційні та бюджетні механіз­ми управління.

Однією з умов досконалого управління природокористуван­ням та охороною навколишнього середовища в зарубіжних краї­нах є вміле поєднання економічних методів з плановими, адміні­стративними та правовими.

Основними напрямами вдосконалення економічного механіз-, му природокористування і охорони довкілля є модернізація іс­нуючих регуляторів, здійснювана одночасно з розробкою і впро­вадженням у практику нових ринкових інструментів./Світовий досвід доводить, що система екологічного менеджменту зале­жить від ефективності економічного механізму природокористу­вання, який базується на збалансованому поєднанні регуляторів примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулю- ючо-компенсаційного характеру, які, в свою чергу, забезпечують сприятливіші умови для природозбереження, а також для забез­печення екологічно безпечних технологій і методів господарю­вання.

У багатьох країнах світу щодо вирішення еколого-економіч- них проблем природокористування нагромаджений значний до­свід: створені ефективні організації структури і дієвий механізм правового регулювання охорони та раціонального використання природних ресурсів. Відомі моделі управління, які існують нині в Японії, США, деяких країнах Західної Європи, є здобутком бага­торічних пошуків, проб і помилок.

13.6.