Визначальне значення для контролю й керування якістю навколишнього середовища мають гігієнічні нормативи, спрямовані в першу чергу на профілактику несприятливого впливу забруднюючих речовин на здоров'я людини.
Санітарно-гігієнічні нормативи - це встановлені в законодавчому порядку, обов'язкові для виконання всіма відомствами, органами й організаціями допустимі рівні змісту хімічних й інших сполук в об'єктах навколишнього середовища.
Норматив якості навколишнього середовища носить конкретний характер і заснований на певних ознаках. До них належать:
- об'єкт захисту, наприклад, деревні рослини, технологічне устаткування, людина і тощо;
- середовище, у якому нормується й контролюється вміст речовини (повітря, вода, ґрунт, біосубстрати людини (кров, сеча, волосся й т.д.);
- критерій шкідливості (поява захворювань у різних формах у людини, включаючи потомство; зниження продуктивності, харчової цінності рослин; вихід з ладу технологічного устаткування й т.д.);
- регламентована тимчасова характеристика (вплив протягом всього людини життя, протягом її робочого стажу, у короткий проміжок часу, наприклад, в аварійних ситуаціях);
- наслідки або „ціна” нормативу, до яких може призвести відсутність або перевищення допустимого рівня.
Санітарно-гігієнічні нормативи протягом тривалого часу залишалися єдиними критеріями якості навколишнього середовища.
У цей час поряд з гігієнічними ГДК нормується вміст шкідливих речовин у кормах, хімічний склад іригаційних вод, встановлюються ГДК хімічних сполук у стічних водах, що подаються на споруди по біологічному очищенню, розробляються ГДК для водойм рибогосподарського призначення. Для рекреаційних територій та заповідників концентрація домішок складає < 0,8 гкд
Гігієнічні ГДК є основним критерієм якості навколишнього середовища й використовуються для оцінки небезпеки екологічної обстановки, розрахунку гранично допустимих викидів і скидів (ГДВ й ГДС), встановлення зв'язку забруднення навколишнього середовища з ризиком розвитку порушення здоров'я населення.
Гігієнічні нормативи у зв'язку зі специфічністю й мінливістю фізико-хімічних властивостей атмосферного повітря, води, ґрунту, харчових продуктів рослинного й тваринного походження, а також особливостями їхнього впливу на організм встановлюються окремо для кожного об'єкту.
Отже, при нормуванні вмісту хімічних сполук у тих або інших об'єктах повинні враховуватися різні види несприятливих впливів: вплив на органолептичні показники (зовнішній вигляд, захід, присмак й ін.), рефлекторна дія, вплив на загальносанітарні показники (зміна чисельності сапрофітної мікрофлори, її склад й ін.), можливість міграції з одного середовища в іншу (перехід речовини або його метаболіту із ґрунту у воду, повітря, рослини), санітарно-побутовий (зміна прозорості атмосфери, побутових умов проживання і т.д.), санітарно- токсикологічний.Встановлення остаточної величини ГДК проводиться на основі принципу показника, що лімітує, шкідливість, відповідно до якої величина нормативу вибирається на рівні меншої із значень концентрації, установлених за різними критеріями шкідливості або використовується принцип обліку „слабкої ланки”. У реальних же умовах людина піддається не ізольованому впливу якої-небудь речовини, а складному багатофакторному впливу. Звідси необхідність обліку всього різноманіття впливів відображена в принципі комплексного (єдиного, інтегрального) гігієнічного нормування. Особливості комбінованої дії в цей час враховуються при гігієнічному нормуванні шкідливих речовин у всіх середовищах. Для атмосферного повітря населених місць установлені 56 коефіцієнтів комбінованої дії (для 36 бінарних сумішей, 20 сумішей з 3-5 компонентів).
2.4.1.