Екологічна комунікація в виробництві, реалізації і споживанні продуктів харчування та товарів широкого вжитку

Важливим аспектом міжнародної екологічної комунікації є виробництво, реалізація і споживання продуктів харчування та товарів широкого вжитку.

Підвищення вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування ви­кликає занепокоєння громадськості й товариств споживачів у багатьох кра­їнах.

Моніторинг продуктів харчування за критерієм їх екологічної безпеки здійснюється в багатьох країнах. Найбільший досвід у цьому має Шведська Національна Адміністрація харчування, яка працює в тісному контакті з національними центрами контролю продуктів харчування в Австралії, Анг­лії, Угорщині, Німеччині, Канаді, Китаї, США та інших країнах.

Наявність в індустріальних країнах розвинутої науково-методичної і технічної бази, потреба людства в безпечних харчах створюють сприятливі умови для підготовки й прийняття Міжнародної Конвенції з екологічної без­пеки продуктів харчування. Ця Конвенція матиме щонайменше два основні розділи — національний і міжнародний. Складності в підготовці такого до­кумента виникають через суперечності виробників і споживачів продуктів харчування як на національному, так і на міжнародному рівнях. Потреба в такій Конвенції надзвичайна, враховуючи широке розповсюдження останнім часом у деяких країнах таких небезпечних для здоров’я людини хвороб, як «коров’ячий сказ», «псевдочума», «пташиний грип», тощо.

Транскордонне перенесення шкідливих та небезпечних речовин з продук­тами харчування та їх упаковкою особливо актуальне для України в нових соці­ально-економічних умовах. У централізованій радянській системі виходи на зов­нішньоекономічні зв’язки здійснювалися через обмежену кількість каналів з дотриманням суворих правил проходження імпортних та експортних товарів і контролю за їх якістю. Цілком вірогідно, що були і тут недоліки, але в цілому система працювала чітко. Випадки проникнення на зовнішній та внутрішній ри­нок недоброякісних продуктів харчування були поодинокими і кожен з них роз­глядався як надзвичайна подія. Зараз, коли експортно-імпортні операції здійс­нюються багатьма організаціями та ще й в умовах дестабілізації прикордонного карантинного контролю, кількість випадків проникнення на внутрішній ринок шкідливих для здоров’я продуктів харчування значно зросла.

Для України, інших країн посткомуністичного простору, як, до речі, і для країн третього світу, актуальним є також прийняття міжнародної угоди про жорсткий контроль експорту технологій виробництва отрутохімікатів для сіль­ського господарства. Складнощі тут виникнуть відносно транснаціональних корпорацій, які, передаючи свої технології в інші країни на власні підприємства, здійснюють фактично експорт технологій, розширюють асортимент вироблю­ваних товарів. Зазначену обставину слід враховувати при виробленні міжнаро­дних правових норм про непоширення виробництва шкідливих і небезпечних речовин для сільського господарства та харчових продуктів.

9.5.