Чисельність міського населення світу

У трьох частинах світу - Австралії і Океанії, Північній Америці і Європі переважають мешканці міст; їх наздоганяє Латинська Америка, що швидко урбанізується, в той же час населення афро- азіатських країн завдяки своїй великій чисельності створює перевагу села над містом в середньому по світу.

Коли частка міського населення перевищує 70%, темп її зростання, як правило, сповільнюється й поступово (ближче до 80%) припиняється.

Надмірна урбанізація є одним з аспектів демографічної проблеми людства. З нею пов'язані: надмірна концентрація промисловості й автотранспорту, що погіршує екологічний стан території; трущобна урбанізація в країнах, що розвиваються, призводить до безробіття, антисанітарії, криміналу, зміни і знищення природних ландшафтів через надмірну антропогенну забудову.

Місто, особливо промислове, - це неповна екосистема, до якої енергія, продукти харчування, волокнисті матеріали, вода та ін. надходять з великих площ землі за межами міста. Місто відрізняється від природної екосистеми тим, що для нього характерні:

1) більший потік концентрованої енергії ззовні (в наш час ця енергія надходить в основному у вигляді горючих копалин);

2) більший потік інших речовин, наприклад, металів для торгівлі і промисловості, не враховуючи тих металів, які необхідні для підтримки життєдіяльності людини;

3) потужніший і отрутніший потік відходів, багато з яких - синтетичні сполуки, які набагато токсичніші, ніж сировина, з якої вони отримані.

Американський еколог Ю. Одум писав про міста: "Наші великі міста - лише паразити на біосфері, якщо розглядати їх на основі потреб людини в ресурсах життєзабезпечення, тобто потреб в повітрі, воді, паливі та їжі. Що більшими і впорядкованішими стають міста, тим більше ресурсів їм потрібно від навколишньої місцевості, тим більша небезпека того, що вони завдадуть збитків своєму „господареві” - природному середовищу.

Нині навіть в посушливих районах більшість міст має широкий зелений пояс або автотрофний компонент: дерева, кущі, газони, а часто озера і ставки. Органічна продукція цього зеленого компонента не впливає помітно на постачання механізмів і забезпечення людей, які щільно заселяють місто і його промисловий район. Без значного надходження їжі, пального, електроенергії і води механізми (автомобілі, фабрики, тощо) перестали б працювати, а люди або загинули б з голоду, або були б змушені покинути місто. Звичайно, міські ліси, парки, озера мають величезну естетичну і рекреаційну цінність, вони зменшують коливання температури в місті, зменшують шумові й інші забруднення, стають місцями розмноження птахів, тварин і т.д.

Сучасне місто - паразит свого сільського оточення. Наприклад, щоб прогодувати, одягнути, напоїти й вмити місто, яке займає площу 259 км² з населенням 1 млн. чоловік, потрібна набагато більша площа: лише для виробництва продуктів харчування необхідно близько 8090 км². А для одержання щоденно 7,6 млрд. літрів води необхідний дуже великий водозбірний басейн навіть в районах з великими опадами.

Місто змінює природу водних шляхів, лісів і полів, не кажучи вже про атмосферу й океани. Місто може впливати на віддалений від нього ліс не тільки безпосередньо забруднюючи навколишнє середовище, але й змінюючи принципи лісогосподарства. Наприклад, великий попит на папір і вироби з нього спричиняє потужний економічний тиск, під дією якого природні ліси, які складаються з дерев різних порід і різного віку, перетворюються в плантації дерев одного виду і віку, які спеціально будуть надалі використані в паперовій промисловості.

Тепло, пил і інші речовини, які утворюються в результаті життєдіяльності міста, забруднюють повітря і помітно змінюють клімат міст порівняно з кліматом навколишньої місцевості. Як правило, в містах тепліше, в них підвищена хмарність, менше сонячного світла, більше мряки і туману, ніж в сільській місцевості. Будівництво міст (особливо будівництво промислових підприємств в передмістях) стало основною причиною ерозії ґрунту. Навіть слабко заселені, віддалені від міста райони можуть відчувати сильний вплив міської екосистеми, тому що саме з цих районів надходять продукти харчування, мінеральна сировина, вода і інші матеріали. Крім того, вплив забруднення води і повітря може відчуватись дуже далеко від міста.

Прискорена урбанізація в XX столітті - безпосередній наслідок науково-технічної революції і прогресу індустріалізації. У деяких країнах, що розвиваються, до цих факторів додалися ще два:

1) в зв'язку з поширенням громадянських війн і нестабільним політичним становищем життя безпечніше в містах і навколо них під захистом армії й державної поліції;

2) зростає зубожіння села, а в містах рівень життя вищий.

З точки зору навколишнього середовища сучасне велике місто- мегаполіс - дуже складна екосистема, специфіка якої визначається не тільки великою концентрацією значної кількості людей на обмеженому просторі, але й концентрацією на тому ж просторі виробництва послуг, а також транспортних засобів, зокрема, автотранспорту. Все це викликає ріст антропогенного тиску на природне середовище і збільшує його забруднення, збільшується соціально-економічне напруження. Звідси проблеми сучасного великого міста, які іноді перетворюються на кризові ситуації.

Сучасне велике місто неоднозначно впливає на людину, її життєдіяльність і адаптаційні можливості. З одного боку, місто надає людині деякі економічні, соціально-побутові і культурні переваги, що позитивно позначається на його розвитку і процесі адаптації. З іншого боку, людина, віддаляючись від природи, потрапляє в середовище з негативними факторами: великою густотою населення, прискореним ритмом життя, забрудненим повітрям, шумом, віддаленістю від місця роботи тощо.

2.2.