Урбанізація
У світі є дві основні форми розселення - міська та сільська. Поки що єдиного визначення поняття „місто” немає. У більшості країн містом вважають населений пункт із кількістю мешканців понад 10-15 тис.
Процес підвищення ролі міст і поширення міського способу життя отримав назву урбанізація. В загальному під урбанізацією розуміють: 1) ріст і розвиток міст; 2) набуття сільською місцевістю зовнішніх і соціальних рис, характерних для міста; 3) процес збільшення ролі міст в розвитку суспільства.Урбанізація - складне і багатобічне явище, зумовлене індустріалізацією, науково-технічним прогресом, соціально- культурним розвитком і зміною способу життя населення. Це багатовимірний демографічний, соціально-економічний і географічний процес, який відбувається на основі різних суспільних інститутів і територіального розподілу праці, що історично склалися.
Перші міста з'явилися в Єгипті, Месопотамії, Сірії, Індії, Китаї, Індокитаї, а також в деяких районах Європи і частини Африки, прилеглої до Середземного моря. В античному світі такі міста, як Вавілон, Афіни, Карфаген, Рим, Олександрія відігравали величезну роль. В містах Середньовіччя і епохи Відродження формувалися елементи буржуазної цивілізації. Поступово, з розвитком цивілізації, частка міського населення зростала і нині сягає 48-49 % (на початок XX ст. - 13 %).
У 1900 році в світі було лише 10 міст з населенням більше ніж 1 млн., в 1955 р. - 61, на початку 1960-х років - 102, а в середині 1970-х р. - 180, а невдовзі їх число за прогнозами повинно вирости до 400. У 1997 р. у світі налічувалося понад 2500 великих міст (з них до 300 - міста-мільйонери). Найбільші міста світу (понад 10 млн. жителів): Мехіко, Нью-Йорк, Буенос-Айрес, Сан-Паулу, Делі, Бомбей, Сеул, Шанхай, Калькутта, Токіо, Лондон. Двадцять найбільших міст світу мають населення більше 5 млн. осіб. Лос- Анджелес витягнувся суцільною смугою завширшки до 80 км на 120 км вздовж океану.
Східне узбережжя США між Вашингтоном і Бостоном - це практично вже єдине велике місто завдовжки 850 км з населенням більш як 35 млн. людей.Із розвитком міст виникають агломерації - великі соціально- економічні комплекси, які охоплюють центральне місто (або кілька територіально близьких міст) та навколишні населені пункти (міста- супутники). У XX ст. сформувались гігантські міста-агломерати, які поступово зливаються в єдиний мегаполіс (Токіо-Нагоя-Осака-Кобе з населенням близько 60 млн., Вашингтон - Бостон та інші). Така ж проблема існує і в деяких інших країнах (наприклад, Брюссель - Кельн, Амстердам та інші). Мегаполіси з населенням 2040 млн. - це вже реальність.
Для розвинених країн типовим є переїзд населення з міста у приміську зону зі збереженням міського способу життя (субурбанізація) та перенесення міського способу життя у сільську місцевість (урбанізація). Якщо сусідні агломерації продовжують рости за рахунок субурбанізації, з їх злиттям виникає найбільша форма розселення - мегалополіс.
Динаміка урбанізації світового населення виглядає так. У 1800 р. частка міського населення у всьому населенні земної кулі становила близько 3 %, в 1850-му - 6,4 %, в 1900-му - 19,6 %. З 1800 по 2000 рр. вона збільшилася майже в 18 разів (до 51,2 %). У розвинених країнах процес урбанізації практично зупинився (темпи - 1,2 % на рік), а в країнах, що розвиваються, він зростає (до 15 % на рік).
2.1.5.