СВІТИ Й РЕГІОНИ

Подібно до інших учених географи намагаються встановити певні закономірності у безмежному морі фактів, з якими вони стикаються. Біологи по­будували систему таксономії для класифікації ба- З гатьох мільйонів рослин і тварин в ієрархічну сис­тему із семи рангів.

Географи також використовують системи кла­сифікації. Коли вони, наприклад, мають справу з урбаністичними проблемами, то користуються схемою класифікації на основі розмірів і функцій досліджуваних місцевостей. Деякі терміни цієї класифікації є частиною нашого повсякденного життя: мегалополіс (мегаполіс), метрополіє, місто, містечко, село, хутір.

У регіональній географії, яку досліджуємо у цій книзі, наші завдання дешо інші. Нам також потрібний ієрархічний каркас для світових ареалів, які ми вивчаємо, — від найбільшого до найменшо­го. Але наша класифікаційна схема горизонтальна, а не вертикальна. Вона просторова. Нашим еквіва­лентом біологічних світів (рослин і тварин) є при­родний поділ Землі на сушу та океани. Наступним рівнем є поділ заселеної суші на географічні світи, базований як на суспільних, так і на природних характеристиках.

Критерії світів

Ключем будь-якої класифікаційної системи є кри­терій. Не всі тварини — ссавці; критерії для відне­сення до цього біологічного класу більш спе­цифічні та строгі. Дельфін виглядає та діє як риба, але з анатомічної та функціональної точки зору дельфіни належать до класу ссавців.

Географічні світи базуються на низці просто­рових критеріїв. Перше: вони є найбільшими лан­ками, на які можна поділити заселену територію. Критерій, на якому базується широка регіона- лізапія, охоплює як фізичні (а саме природні), так і суспільні (соціальні) виміри. Наприклад. Півден­на Америка є географічним світом, тому шо фізич­но вона є континентом і над нею культурно домінують певні суспільні норми. З іншого боку, світ, що називається Південною Азією, лежить на Євразійському континенті разом з кількома інши­ми географічними світами; високі гори, обширні пустелі та густі ліси поєднані з характерними суспільними ознаками, щоб створити цей чітко визначений світ із центром в Індії.

Друге: географічний світ є результатом взаємодії людського суспільства та природного довкілля, функціональної взаємодії ферм, шахт, рибних портів, транспортних шляхів, мостів, сіл та безлічі інших чинників, які впливають на ланд­шафт. Отже, відповідно до цього критерію Антарк­тида є континентом, а не географічним світом.

Третє: географічні світи мають представляти найбільш усеохоплюючі та місткі визначення ве­ликих груп (кластерів) людства у сучасному світі. Китай знаходиться у центрі такої групи — так само як Індія. Африка становить географічний світ від південного краю Сахари (по-арабськи — пустелі) до мису Доброї Надії та від її атлантичних берегів до Індійського океану.

Рисунок 1-2 фіксує 12 географічних світів на основі цих критеріїв. Як ми покажемо далі де­тальніше, води, пустелі та гори, так само як і куль­турні та політичні відмінності, позначають межі цих світів. Ми обговоримо ці межі при розгляді кожного із світів. А поки що запам'ятайте таке.

ТЕРЕНОВІ НОТАТКИ

«Конодське місто Вікторія, столиця провінції Британсько Ко­лумбія, розтошовоне но південно-східному крої острова Ванкувер і ε головним портом Тихоокеанського регіону. Бу­дучи свідком суспільних трансформацій, що відбувалися у сусідньому місті Ванкувер, мені було цікаво дізнатися, якою І мірою но Вікторію вплинули етнічні зміни.

• Кола мова йде про географічні світи, то їхні кон­такти позначаються не чіткими межами, а пе- 4 рехідними зонами.

Для прикладу наведемо порубіжну зону між Північною Америкою і прилеглим світом Се­редньої Америки. Лінія на рисунку 1-2, яка збігається з кордоном між Мексикою та США, пе­ретинає Мексиканську затоку, а тоді відділяє

Ф.торіду від Куби й Багамів. На північ від цього кордону, у Північній Америці, іспанський вплив дуже сильний, а економічний вплив США силь­ний на південь від нього. Тому лінія позначає пе­рехідну зону регіональної взаємодії. Існує багато зв’язків між Південною Флорідою та Багамами, хоча Багами більше нагадують карібське суспільство.

В Африці перехідна зона від Субсахари до Північної Африки така широка і так чітко вираже­на, шо ми повинні позначити її на карті світу; в інших випадках перехідні зони вужчі й не такі чіткі. Такі сучасні країни, як Білорусь (між Європою та Російським світом) і Казахстан (між Російським світом та мусульманською Південно-Західною Азією), лежать у перехідних зонах.

5 • Географічні світи змінюються з плином часу.

Якби.ми малювали рисунок 1-2 перед тим як Колумб здійснив свої подорожі (1492—1504 рр.). то він виглядав би інакше: американо-індіанські штати і людність визначали б межі в Америці; Австралія і Нова Гвінея складали б один світ, а Нова Зеландія була б частиною Тихоокеанського світу. Колонізація, європеїзація та вестернізація докорінно змінили світову карту. Впродовж чо­тирьох десятиліть після Другої світової війни відбулося порівняно мало змін, але після 1985 р. знову сталися далекосяжні перегрупування.

Оскільки ми намагаємося визначити, яким бу­де новий світовий порядок на карті, зауважимо, шо 6 12 географічних світів можна поділити на дві гру­пи: 1) ті. над якими домінує один головний по­літичний суб’єкт, з урахуванням категорій терп- торії та населення або ж обох разом (Північна Америка/США, Середня Америка/Мексика, Пів­денна Америка/Бразілія, Південна Азія/Індія, Схід­на Азія/Китай, Південно-Східна Азія/Індонезія, Росіііськнй світ/Росія. Австралійський світ/Авст- ралія; 2) ті, які охоплюють багато країн, за відсут­ності домінуючої країни (Європа, Північна Афри- ка/Південно-Західна Азія, Африканська Субсахара і Тихоокеанський світ). Протягом кількох десятиліть дві головні потуги — США і колишній Радянський Союз — домінували у світі. Чи постане з цих двох валунів багатополярний світ?

Критерій для регіонів

Просторовий поділ на географічні світи формує широкий глобальний каркас. Але для наших цілей потрібен детальніше визначений рівень просторо­вої класифікації. Це приводить нас до важливої організаційної категорії географії, а саме регіональ­ного концепту. Продовжуючи аналогію з біоло­гічною таксономією, перейдемо від типу до ряду. Для формування регіонів усередині географічних світів нам потрібний більш специфічний критерій.

Скористаємося прикладом Північноамери­канського світу для демонстрації понятгя «регіон». Коли ми звертаємося до частини США або Канади (зокрема. Півдня, Середнього Заходу або Прерій), ми використовуємо регіональний концепт — не стільки науковий, скільки побутовий. Ми вияв­ляємо своє сприйняття близького нам або віддале­ного простору, а також наше мислене уявлення регіону, який ми описуємо.

Ajie шо конкретно являє собою Середній Захід? Як ви намалюєте цей регіон на карті Пів­нічної Америки? Регіони легко уявити і описати, але їх важко позначити на карті. Один шлях для визначення Середнього Заходу — це використати кордони штатів: певні штати є частиною цього регіону, а інші — ні. Як головний критерій ви та­кож можете використати сільське господарство: Середній Захід розташований там, де на пшеницю і/або сою припадає певний відсоток орної землі. Результатом кожного методу є різна делімітація (визначення); Середній Захід на основі штатів відрізняється від Середнього Заходу на основі фермерського виробництва. Тут постає важливий принцип: регіони є науковим винаходом, який дає нам змогу робити просторові узагальнення, шо ба­зуються на обгрунтованих критеріях. Якщо ви вив­чаєте географію після студій політики, тоді регіон Середнього Заходу, позначений кордонами штатів, матиме для вас сенс. Якщо ж ви вже ознайомили­ся з розміщенням сільськогосподарського вироб­ництва, тоді вам потрібне відповідне визначення.

За таких різних підходів до одного і того ж регіону ми можемо виявити властивості, спільні для всіх регіонів. Передусім усі регіони мають пло­щу. Це спостереження може здатися очевидним, але у цьому понятті є шось більше, ніж бачить око. Регіони можуть бути інтелектуальними конструк­ціями, але вони не є абстракціями: вони існують у реальному світі та займають місце на земній по­верхні.

Регіони також мають межі. Часом природа са­ма позначає чіткі розподільні лінії, наприклад, уз­довж гребеня гірського пасма або краю лісу. Частіше регіональні межі не є самоочевидними, і 8 ми повинні визначити їх, використовуючи кри­терій, спеціально знайдений для цієї мети.

Усі регіони також характеризуються положен- 9 ням. Часто назва регіону містить підказку про його положення, як, наприклад. Амазонська долина або Індокитай (регіон Південно-Східної Азії, шо ле­жить між Індією та Китаєм). Географи характери­зують абсолютне положення місця або регіону, об- 10 числюючи широту і довготу протяжності регіону, тобто визначають його координати. Практичні­шим мірилом є відносне положення регіону, тобто І 1 його розташування відповідно до інших регіонів. Знову ж таки назви деяких регіонів нагадують де­які аспекти свого відносного розміщення, як. на­приклад. Східна Європа або Екваторіальна Африка.

Багато регіонів визначаються певною гомо­генністю, або подібністю. Гомогенність може про­являтися у суспільних (культурних) рисах регіону, його природних характеристиках або і в тому, і в іншому. Сибір, величезний регіон Північно-Схід­ної Росії, характеризується, по-перше, розсіяним населенням, яке проживає у безладно розкиданих невеликих поселеннях подібної форми, по-друге, суворим кліматом, великими площами вічної мерзлоти і рослинністю, пристосованою до холо­ду. Ці домінуючі особливості формують один із російських природних і культурних регіонів. ЩО простягається від Уральських гір на заході до Ти­хого океану на сході.

Коли внутрішню гомогенність можна виявити і виміряти, тоді регіони називаються формальними

12 регіонами. Але далеко не всі формальні регіони од­накові. Наприклад, регіон може буди делімітова- ний територією, у якій, скажімо. 90 % людей або більше розмовляють певною мовою. Цього не можна побачити на поверхні, але такий регіон є реальністю, і ми можемо використовувати цей критерій для точного позначення ііого меж. Це та­кож формальний регіон.

Інші регіони характерні не своєю внутрішньою подібністю, а функціональною інтеграцією, тобто залежно від того, як вони функціонують. Такі

13 регіони визначаються як просторові системи і фор­муються просторовою протяжністю тієї діяльності, яка їх визначає. Візьміть випадок великого міста з передмістями, прилеглою сільською місцевістю, містами-сателітами і фермерськими господарства­ми. Місто постачає товари і послуги у цю навко­лишню зону, купуючи в неї сільськогосподарські продукти та інші товари. Місто є серцевиною, яд­ром цього регіону, а навколишню зону взаємо-

14 зв'язку ми називаємо гінтер.іяндом — запліччям міста. Але вплив міста простягається на зовнішню периферію цього запліччя, і там лежить межа функціонального регіону, для якого місто є цент-

15 ром. Тому функціональний регіон обмежується структурованою системою взаємозв'язку з урба­ністичним центром. Вона має центр і периферію. Далі ми побачимо, шо контрасти між центром і периферією у деяких частинах світу настільки гли­бокі. шо загрожують стабільності країн.

Усі суспільно-географічні регіони взаємо- пов ’язані, будучи прив'язаними і до інших регіонів. Ми знаємо, що межі географічних світів часом ма­ють характер перехідних зон, так само й сусідні регіони. Торгівля, міграція, освіта, телебачення, комп'ютерний зв’язок та інші форми взаємодії розмивають регіональні межі. Це якраз ті зв'язки у швидко зростаючій взаємозалежності народів світу, шо зменшують відмінності, які все ще нас розділяють. Усвідомлення цих відмінностей зго­дом послаблює їх.