Італія

Розмішена у центрі Середземноморського регіону, найбільш населена із середземноморських держав, найкраще поєднана з європейською серцевиною і економічно найрозвиненіша Італія (57,7 млн осіб) є привілейованим членом європейського спільно­го ринку.

Адміністративно Італія складається з 20 ре­гіонів, багато з яких мають історичні корені, що датуються кількома століттями (рис. 1-20). Декіль­ка цих регіонів стали владними економічними одиницями з центрами у найбільших містах. Це Ломбардія з Міланом і П’ємонт з Туріном; інші є історичними серцевинами італійської культури, в тому числі Тоскана з Флоренцією та Венето з Ве­нецією. Ці регіони у північній половині Італії різко контрастують у соціальному, економічному і політичному плані з такими південними регіона­ми, як Калабрія («носик» італійського «чобота») і два найбільші середземноморські острови Італії — Сіцілія та Сардінія. Не дивно, шо Італія часто описується як дві країни — прогресивна Північ і відсталий Південь, або Медзоджорно.

Північ і Південь пов'язуються старовинним центром — Римом, що лежить у вузькій перехідній зоні на стику контрастуючих половин Італії. Ця зона тягнеться по лінії Ahkohu — міста на Адріатич- ному узбережжі, де вона сягає іншого боку півост­рова (рис. 1-20). Тоді як Рим залишається столи­цею і культурним центром Італії, функціональний серцевинний ареал держави змістився на північ до Ломбардії у басейні ріки По. Тут діє провідний промисловий комплекс усієї Південної Європи, в якому кваліфікована робоча сила і цілком достат­ня гідроелектрична енергія зі схилів Альп і Апеннін поєднуються з безліччю імпортованих си­ровинних матеріалів для виробництва широкої низки машин і точного устаткування. Трикутник Мілан—Турін—Генуя експортує прилади, інстру­менти, автомобілі, судна і багато інших спеціалізо­ваних продуктів. Водночас басейн По, що лежить на окраїні домінуючого середземноморського кліматичного режиму регіону, має більше опадів за рік і є продуктивною сільськогосподарською зоною.

РИСУНОК 1-19

Метрополісний ареал міста Мілана втілює со­бою нову сучасну Італію. Мілан є не лише вели­ким містом (4,3 млн осіб) і провідним промисло­вим центром Італії, відносячи Ломбардію до «чо­тирьох двигунів Європи», а й фінансовою та сер­вісною столицею країни. Приватні підприємства тут не дуже великі, але високоякісний менеджмент і автоматизація, ефективність і адаптивність при­несли їм глобальне визнання. Сьогодні ареал Мілана із усього дев'ятьма відсотками населення Італії виробляє третину національного доходу країни. Справді, Північна Італія стала частиною Європейської серцевини. Успіх Італії можна поба­чити у таблиці 1-2: її BHП на одну особу є поки що найвищим у Середземноморській Європі та дорівнює кільком країнам у європейській сер­цевині.

Загальний економічний прогрес Італії менш значний, бо Південь не показує ознак покращання ситуації (зверніть увагу на рисунок 1-20: у регіонах, що лежать на південний схід від лінії Ан­кони, ВВП значно нижчий). Високорозвинена промислова Північ гостро контрастує зі стагную- чим. переважно сільськогосподарським Півднем, де все ще функціонують відсталі державні під­приємства. У міру зростання регіональних від­мінностей між Північчю і Півднем загострюються соціальні та політичні проблеми, пов'язані з ними. Платники податків на Півночі протестують, що їхні гроші кидаються у «чорну діру» Медзоджорно. Ба більше, екстремістська політична реакція на Півночі навіть призвела до сепаратистського руху з метою утворення там незалежної держави під назвою Паданія (див. рис. 1-10). Багато людей на

• 'уза

РИСУНОК 1-20

Півночі переконані, що Південь просто відмов­ляється модернізуватися, позбавитися організова­них злочинних кланів, які контролюють село і сільську місцевість, і не хоче скористатися з досвіду нині трансформованих, колись бідних час­тин Європи.

Але Південь Італії має певні проблеми, що ви­никають з його відносного розташування.

Чи є якась надія для Медзоджорно? У 1998 р. Італія оголосила про відкриття найбільших нафто­вих родовищ у світі серед розвіданих у 1990-ті ро­ки — у долині річки Arpi в Басілікаті (рис. 1-20). Повідомлялося, що ця нафта високої якості, а її обсяги величезні навіть за стандартами Північного

По великих містах Європи

Рим

З висоти здається, що Рим складається з нескінченно­го моря черепичних дахів, над якими піднімаються численні білі, брунатно-жовті й сірі куполи різних розмірів; на відстані міський периметр блякне у місь­кому тумані, Це історичне місто живе посеред свого минулого, як жодне інше, коли напружений вуличний рух оточує Колізей, Форум, Пантеон та інші свідчен­ня могутності колишньої імперії.

Заснований майже 3000 років тому на острівно­му вигині річки Тібр у 15 милях (24 км) від моря, Рим займав високе та безпечне місце. Тисячоліття потому, з населенням, яке деякі вчені оцінюють до 1 млн, він був столицею римських володінь, які простягалися від Британії до верхів'їв Перської затоки і від берегів Чорного моря до Північної Африки. Римські імперато­ри наповнили місто розкішними мармуровими будівлями з колонами та басейнами, прикрасили обелісками, арками і статуями; коли Рим став христи­янським містом, куполи церков і каплиць доповнили його велич.

Неймовірно, що таке місто могло занепасти, але це токи трапилося після того як центр римської влади перемістився но схід до Константинополя (тепер Стамбул).

Далі йде цикл зростання, який затьмарює усі по­передні досягнення Римо, оскільки це політичне, релігійне і культурне ядро Італії (але не індустріальне) виросло до 1 млн осіб до 1930 р., до 2 млн до 1960 р. і до 2,7 млн, які Рим перевищує сьогодні. Релігійний анклав міста — Ватикан, оплот римо-кото- лицизму — робить Рим подвійною столицею; Ватикан функціонує як незалежна одиниця і має глобальний вплив, з яким не може зрівнятися Італія.

Сьогодні Рим залишається містом, економіка яко­го характеризується домінуванням сфери послуг: національне і місцеве управління, фінанси і бан- ківництво, страхування, торгівля і туризм дають робо­ту трьом чвертям робочої сили. Нове місто простяг­леся далеко поза старим, оточеним муром, задуше­ним вуличним рухом центром, де римське минуле та італійське майбутнє зустрілися віч-на-віч.

моря. Планується бурити свердловини і проклада­ти трубопроводи до узбережжя. Але як приватна та високоавтоматизована видобувна промисловість допоможе знизити 30-відсотковий рівень без­робіття у Басілікаті або зменшити бідність у регіоні? Навіть енергетичного «золотого дна» може не вистачити, шоб розбудити Медзоджорно зі сплячки.