2.2. РЕЛІГІЯ МАЙЯ

Рівень цивілізаційного розвитку індіанських народів в різних регіонах їхнього розселення був неоднаковий. На відміну від ін­діанських народів Північної Америки, які не розвинули високої цивілізації та не здійснили великі культурні прориви, індіанці, які мешкають в Месоамериці, зуміли збудувати високорозвине- ні самобутні культури.

> Перший період - докласичний - охоплює від 1000 року до РХ до близько 320 року після РХ, тобто період формування на­родності майя та початок їх заселення на теренах Месоамери- ки. В цей період племена майя остаточно сформували власну народність, перейшли від кочового до осілого способу життя, заселили Месоамерику, розвинули сільське господарство. Осі­лий спосіб життя дав майя можливість розвинути контакти з іншими індіанськими племенами, особливо ольмеками, та перейняти від них численні цивілізаційні здобутки, зокрема особливості архітектури, ведення сільського господарства то­що. Майя почали вирощувати кукурудзу - найпоширеніший продукт харчування цього народу. В цей період майя також зробили свій найбільший цивілізаційний крок - сформували власну писемність.

> Другий період - класичний - тривав у ІУ-Х століттях. Яскравою рисою цього періоду є зріст суспільного і політичного впливу жерців. Саме через цей вплив класичний період іноді нази­вають теократичним, хоч насправді таке окреслення непра­вильне, оскільки влада жерців у цей період не була абсолют­ною, а поряд із ними існувала й політична та військова арис­тократія, яка відігравала провідну роль в політичному житті майя. В цей період цивілізація майя досягла свого найвищого розвитку: були збудовані найбільші міста, розвивалась наука, зокрема астрономія і математика, племена досягли найви­щого рівня економічного розвитку та загального добробуту. Майя торгували майже з усіма племенами Месоамерики. Ма­йя цього часу не мали єдиної імперії, а створювали окремі і не­залежні міста-держави. Як свідчать дані археології, війни між містами майя майже не припинялись.

> Третій період - посткласичний - тривав від кінця Х до XVI сто­ліття, тобто до початку європейської колонізації Америки. Це період поступового занепаду культури майя. В цей час майя не здійснили жодного культурного поступу, натомість повіль­но зникали з мапи високорозвинених народів світу. Індіанці майя покидали свої міста, зменшували кількісні демографічні показники, занедбали сільське господарство тощо. Що саме стало причиною занепаду культури майя - досі залишаєть­ся відкритим питанням. Серед дослідників сформувались дві теорії причин занепаду цивілізації майя. Відповідно до однієї теорії, занепад майя був спричинений продовольчою кризою. Активний зріст населення в період економічного і культур­ного розвитку майя обумовлював постійний зріст попиту на сільськогосподарську продукцію. Одночасно столітнє ви­користання сільськогосподарських угідь виснажували ґрунт. Надмірний приріст населення та виснаження, а отже і непро­дуктивність, ґрунтів спричинили продовольчу кризу, яка при­звела до бідності і політичної нестабільності. Внаслідок цього майя покинули свої міста.

В період свого розквіту майя були творцями величної і са­мобутньої культури. Вони створили власну писемність, дося- гли вершин у математиці та астрономії. Майя користувалися двадцятковою системою числення, в якій одиниці позначали крапками, а п'ятірки лініями. Введення нуля дозволило майя користуватися безмежно великими числами, необхідними для астрономічних обчислень. Майя складали точні календарі та вміли вираховувати сонячні затемнення. З Х століття культура майя перейшла до стадії свого занепаду. Коли до Америки при­були перші європейці, вони застали покинуті міста, більшість із яких час перетворив у руїни. Однак все ще існували острівці культури майя. Кількість індіанців майя в час прибуття євро­пейців була не такою великою, як у класичний період культури майя, втім європейці зустріли їхні населені міста, особливо на півострові Юкатан. Ці люди все ще плекали власні звичаї. Іс­панські місіонери відразу ж увійшли в тісний контакт із носі­ями культури майя. Численні звіти та монографії, замальовки і описи, які вони укладали та пересилали до Європи, сприяли не тільки ознайомленню європейців із досягненням цих культур, а й збереженню культурної спадщини майя та інших індіанських народів. Якщо би не клопітка праця християнських місіонерів, які описували ці культури, більшість відомостей про них кану­ли б у небуття. Представники народності майя й до сьогодні проживають на своїй історичній території, однак вони втрати­ли власну мову і культуру. Тому дослідники під час вивчення їхньої культури і релігії мусять опиратися на описи, здійснені християнськими місіонерами, та на дані археології, а не на свід­чення самих майя.

• ВІРУВАННЯ МАЙЯ

Релігія майя - це складний феномен, який із великими склад­ностями піддається класифікації і вивченню.

• КОСМОЛОГІЯ

Майя розробили унікальну космологію. Вони вірили, що час циклічний: світи виникають і зникають. Період існування світу триває близько 5200 років. Цей період майя ділили на 13 мен­ших проміжків часу. Сучасний світ, на переконання майя, виник 13 серпня 3114 року до РХ і повинен був зникнути 21 грудня 2012 року. Майя вірили, що попередній світ, який існував до нашого, загинув у всесвітньому потопі, коли небо впало на землю і зни­кло світло. Втім, розповідь про потоп є доволі пізньою, і, ймовір­но, перейнятою від ацтеків у посткласичний період. Після зник­нення минулого світу, почався міжсвітовий період, під час якого діяли герої. Події міжсвітового періоду описані в епосі «Пополь- Вух», який є одним із небагатьох творів літератури майя, що збе­рігся крізь усі буремні роки історії цього народу. В «Пополь-Вух» описано, що в цей час з'явились два брати-близнюки. Коли во­ни виросли, їх викликали в Шібальбу (підземне царство), де їх звинуватили в тому, що вони надто голосно грали м'ячем. За це їх піддали важким тортурам і стратили. Однак дочка царя Ші- бальби, яку прийнято називати Леді Кров, завагітніла від голо­ви одного зі страчених братів. За цей вчинок Леді Кров прогнали з підземного царства. Вона народила двох братів-близнюків - Гунагпу і Шбаланке. Ці два брати здійснили численні героїчні вчинки: здолали злих зведених братів і вбили жахливого птаха Вукуб-Какіш. Їх, як і їхнього батька, також викликали в підземне царства, де вони зазнали тортур. Врешті брати перемогли пра­вителів підземного царства, граючи м'ячем. Однак, духи підзем­ного царства таки вбили братів. Опісля небесні духи воскресили братів; вони здолали духів підземного царства і воскресили сво­го батька. Їхній батько став опікуном кукурудзи, вирощування якої сприймалося майя як сакральне повторення історії її опі­куна: саджання кукурудзи в ґрунт сприймалось як смерть і схо­дження в підземне царство, а врожай - як воскресіння.

Майя вважали, що світ створений з нічого тільки тому, що бо­ги так захотіли.

Майя розділяли світ на три рівні: небесний, земний і підзем­ний. На небі панує Іцама та небесні духи. Небо поділяється на 13 прошарків, на кожному з них панує свій дух. Підземне цар­ство (Шібальба) поділене на дев'ять рівнів. У ньому панують ду­хи підземного царства. Земля в уявленні майя плоска і чотири­кутна. Кожна сторона світу асоціювалась із окремим кольором: схід червоний, північ біла, захід чорний, а південь жовтий. Центр землі асоціювався зі синьо-зеленим кольором. Землю підтриму­вав дух на ім'я Павагтун, в якого виділяли чотири форми, скеро­вані до чотирьох сторін світу. Тому майя згадували то про одного Павагтуна, то про чотирьох. Так само небо підтримував Бакаб, в якого також виділяли чотири форми. В центрі світу знаходиться Світове дерево, яке корінням сягає підземного царства, кроною неба, а стовбур знаходиться на землі. Це дерево є вираженням типового для давніх культур уявлення про вісь світу.

• КУЛЬТ

В культурі майя важливе місце відігравали жерці, які були не тільки виконавцями релігійного культу, а й носіями знань та вченості, високими моральними авторитетами і духовними провідниками народу. Верховний жрець носив титул ах-кін, що означало «від сонця». Цей титул вказував на зв'язок верховного жерця зі солярним культом. До його обов'язків належало також стежити за правильністю укладання календаря. Жерці також за­ймались лікуванням, опікою над потребуючими; вони були про­роками і тими, хто тлумачив визначні події. До особливої ком­петенції жерців належало також навчання: вони були носіями і передавачами грамотності, математики і астрономії. Отже, жер­ці - особливі постаті в культурі майя; вони були священиками, лікарями, вчителями, астрономами, пророками і порадниками, тобто виконували найважливіші суспільні функції, які забезпе­чували їм особливу пошану зі сторони одноплемінників. Жерці майя були одружені, на відміну від жерців ацтеків, які дотриму­вались строгої статевої чистоти. Часто статус жерця передавав­ся по спадковості від батька до сина, хоч траплялися випадки, коли жерцями ставали царські діти. Втім, більшість дослідників схильні вважати, що жерці почали відігравати особливу роль в суспільстві майя аж у посткласичний період під впливом навко­лишніх племен. Натомість, у класичний період роль жерців була не настільки високою.

Релігійні обряди, які виконували жерці, поділялись на тради­ційні, тобто приурочені релігійним святам та священним дням, і ситуативні. Останні виконувались в моменти особливої потре­би. Майя вірили в циклічність часу, в якому події повторюють­ся з певною періодичністю. Якщо якась подія відбулась у мину­лому, вона може повторитися і в майбутньому. Для того, щоби передбачити, коли саме якась подія повториться, потрібні були точні календарі. Саме тому календарі відігравали таке важливе значення. Втім, майя також вірили, що негатив події, яка повин­на відбутися можна мінімізувати. Для цього необхідні особливі богослужіння, які відбувались не регулярно, а в залежності від ситуації. Як саме виглядали такі богослужіння, залежало від складності ситуації. Зазвичай відбувались тваринні жертвопри­ношення. Однак, могли бути й складніші обряди, наприклад, кровопускання високих чиновників. Інколи, хоч і вкрай рідко, майя практикували людські жертвоприношення. Якщо в жерт­ву приносили людину, то жерцю допомагали чотири старці, які тримали жертву за руки і ноги, допоки жрець розрізав жертві груди. В обряді брав участь також чоловік, якого називали чілам. Під час обряду він впадав у транс і виголошував пророцтва, які тлумачили жерці. До кожного обряду всі учасники повинні бу­ли ретельно приготуватися: дотримуватися строгого посту та уникати статевих відносин. Також учасники обряду наносили на свої тіла знаки, проколюючи різні частини тіла (вуха, щоки, язик тощо). Кров, яка при цьому виділялась, використовувалась для обмащування ідолів. Кровопускання було неймовірно по­ширеним обрядом серед майя.

Майя, як і інші народи, виконували численні обряди, приуро­чені сакральним дням року. Головним святом був Новий рік. Це - свято покаяння і покути за гріхи минулого року та вимолювання благословення на наступний рік. В ці дні люди пригадували істо­рію створення світу, і відображали її в обрядах. Майя святкували Новий рік впродовж п'яти останніх днів року, які вважалися по- каяльними і сумними. Впродовж року відбувались різноманітні обряди, в більшості присвячені сільськогосподарським циклам. Жерці і віряни вимолювали добрий урожай та сприятливу пого­ду. Ці обряди відображали мотиви, пов'язвані з циклами, якими вони були обумовлені: тваринництва, вирощування кукурудзи, бджільництва тощо.