СИСТЕМА ПРОПАГАНДИ, СПЕЦИФІКА ТА ГОЛОВНІ ПРИЙОМИ ІДЕОЛОГІЇ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Значною мірою такі самі прийоми, методи ідеологічного і пропагандистського впливу на культуру і свідомість мас використовуються нині практично всіма тота­літарними режимами (від Й.Сталіна до С.Хусейна і Ф.Кастро).

Фашистська пропаганда приділяла увагу організації видовищ - військових па­радів, демонстрацій, мітингів, публічних вистав, факельних походів тощо. Те ж саме спостерігалось і в пропагандистських акціях сталінізму. Очевидно, колективні за­ходи подібного роду мають за мету психологічну обробку мас, формування своє­рідного колективного психозу, пробудження інстинкту зграї, що стандартизувало помисли, почуття і дії людей, втілювалося в продукцію масової культури.

Серед принципів і правил пропагандистського впливу фашизму на свідомість, поведінку і культуру народних мас Ж.Доменака в книзі «Політична пропаганда» виділяє такі правила: спрощення; перебільшення і спотворення; оркестровки; пе­реливання одностайності й заразливості тощо.

Правило спрощення вимагає зведення будь-якої ідеологічної тези до просто­го, доступного і зрозумілого визначення: виразного лозунгу, декларації, мані­фесту тощо типу: «Один народ, один рейх, один фюрер». Виразність і чіткість думки, простота змісту і зрозумілість перетворюють подібні формулювання на заклик, що мобілізує на дію, втілюється в почуття і світосприйняття, опредмет- нюється в поведінці мас.

Правило перебільшення і спотворення спрямоване на гіпертрофування випад­кового факту, фрази, тези. Нацисти уважно аналізували інформацію, підкрес­лює Ж.Доменака, і якщо було потрібно, віртуозно спотворювали її. Наприклад, інформацію про пропозицію Ф.Рузвельта на посередництво між робітниками і підприємцями, що була відхилена страйкарями, нацистська пропаганда подавала таким чином: «На безглузду соціальну політику Ф.Рузвельта страйкарі відпові­ли відмовою прийняти посередництво».

Тенденційній подачі інформації сприяє також правило оркестровки, яке пере­слідує ще одну пропагандистську ціль: повторити інформацію якомога більше разів і в формах, які б відповідали експектаціям різноманітних верств населен­ня. Маніпулятор постійно знаходить все нові й нові звинувачення, факти, аргу­менти, причому подає їх у такому темпі і ритмі, що якщо хтось із політичних опонентів і спробує спростувати те чи інше твердження або дати на нього відпо­відь, публіка вже буде переключена на щось інше.

Пропаганда ніколи не повинна розпочинати роботу на пустому місці. Як свід­чить Ж.Доменака, фашистські ідеологи розуміли й говорили про це досить відвер­то. Вони виходили з того, що в людській масі в зародковому стані існують певні почуття, думки, міфологічні уявлення тощо. Деякі з них можуть збігатися з глибин­ними цілями пропаганди. Маніпулятор не може йти всупереч натовпу. Навпаки, він мас відшукати варіанти такого збігу і кидати зерна у підготовлений грунт.

Як свідчать психологи, більшість людей намагається жити у злагоді зі спів­громадянами. Вони рідко наважуються порушити встановлену суспільну гар­монію і, як правило, дотримуються норм громадської думки, йдуть поряд і в ногу з іншими. Тоталітарна пропаганда використовує цей факт у своїх цілях. Вона зміцнює одностайність, створює її штучним шляхом, вкладаючи в цей фе­номен зовсім інший пропагандистський сенс. «Жінки Франції вимагають...», «ми, англійський народ, вважаємо...», - говорить пропаганда, захоплюючи в свої лабета жіноцтво Франції чи англійських трудівників навіть тоді, коли пропаго­вану інформацію вони уловлюють одним вухом.

Згадаймо сталінську пропаганду або ідеологію часів суспільного застою. Скільки антинародних акцій було проведено під прикриттям «численних вимог трудящих»? Як щастило сталіністам одержувати одностайну підтримку не лише безглуздих, а й злочинних дій -- гігантських і широкомасштабних репресій, до­говору про дружбу і співробітництво з фашистською Німеччиною 1939р., роз­риву відносин з Югославією, КНДР, Китаєм і деякими іншими країнами, оку­пації радянськими військами Угорщини в 1956р. і Чехословаччини в 1968р.? Воістину, всепереможна сила тоталітарної ідеології і пропаганди! Ці монстри сіяли навколо себе страх, викохували холопську психологію, конформізм, фор­мували свідомість і культуру, які погоджувалися з офіційною думкою і погляда­ми, вважали їх за єдино вірні.

Тотальний тиск на культуру, свідомість і почуття народних мас допомага­ють здійснювати й такі пропагандистські прийоми, як навішування ярликів, присвоєння прізвиськ («ворог народу», «дисидент» тощо); блискуча невизна­ченість, наведення лоску («успішне виконання п’ятирічного плану дозво­лить...»); перенесення авторитету («сталінська конституція»); відверта брехня («нинішнє покоління буде жити при комунізмі», «кожній сім’ї - окрему квар­тиру до 2000р.») і т.ін.

Сучасні ідеологічні системи володіють індустрією впливу на культуру і сві­домість людей.

Вимога деідеологізації культури, на наш погляд, зовсім не означає знищення будь-якої ідеології взагалі. Подібна вимога є безглуздою. Йдеться про інше: про вилучення із суспільного, духовного і культурного життя людей ідей та ідео­логії реакційного, антигуманного змісту, вивільнення місця для пропаганди кон­структивних людино- і культуротворчих ідей та ідеологій загальнолюдського пошуку, їх використання для інтеграції суспільства, мобілізації ресурсів, визна­чення цілей суспільного розвитку, пробудження внутрішньої культуротворчої енергії народних мас.