10.2. КУЛЬТ СИНТО

Особливістю японської релігії є відсутність уявлень про тво­ріння. На думку синтоїста, все, що існує у світі не створене, а на­роджене камі. Народившись, усі речі та істоти продовжують пе­ребувати у зв'язку із камі.

• КАМІ В ЛЮДИНІ

Ступінь священності в кожної істоти різний. Найбільше камі присутні в людях. Серед людських камі синтоїсти виокремлю­ють декілька видів.

Присутність камі в людині є людською душею (тама).

Окрім індивідуальної тама, синтоїсти вірять в удзигамі, які в давнину вважалися родовими духами знатних сімей, а сьо­годні сприймаються як духи-опікуни місцевостей. Мешканці місцевості, яка опинялася під юрисдикцією якогось удзигамі, звутьсяудзіко (дитина удзигамі).

Уявлення синтоїстів про посмертну долю людини заслуговує особливої уваги. Коли людина помирає, її тама покидає тіло та переживає від цього величезний стрес. Для прихильників синто життя є найбільшим щастям, а смерть - найбільшим горем. Саме тому тама не може легко змиритися зі смертю, особливо, якщо смерть наступила передчасно, або внаслідок убивства. Такий тама розлючений на світ і може спричиняти людям нещастя. Його називають аратама (роздратований дух). У синто з'явилися низка обрядів, які виконуються в пер­ші дні після смерті, і ціллю яких є умиротворити аратама.

Коли тама заспокоюється, його називають ніґітама (спокій­ний дух). У цьому стані він перебуває 33 роки. Опісля тама пере­творюється в камі.

В камі перетворюються усі тама, незалежно від моральної якості земного життя. Внаслідок цього, в синто безліч камі. Японці називають тих камі, в які перетворилися тама, безімен­ними камі, позаяк їхні імена втрачаються в історії. Такий шлях виникнення камі переконливо доводить, що японське слово «камі» неможливо перекласти християнським «Бог». Учення про перетворення тама в камі виражає переконання про вкра­плення божественної природи в людську сутність.

• ҐАРЕ

Центральними поняттями синтоїстського культу є сакральна чистота (ґаре). У синтоїзмі немає категорії гріха, притаманного авраамістичним релігіям. Натомість релігійність японців на­голошувала на сакральній чистоті та виконанні суспільно-мо­ральних норм. Протилежністю до ґаре є нечистота (кеґаре). Са­кральна нечистота і боротьба з нею визначає всі сторони життя синтоїста. Джерелом сакральної нечистоти є смерть і все, що з нею пов'язане. Зустріч зі смертю є настільки неприйнятною для синтоїста, що інколи це виходить за рамки звичного для євро­пейців світосприйняття. Синтоїстські священики не хоронили померлих, а молилися за них, не бачачи самого покійника. Ро­дичі померлого просто викидали тіло покійника. З'являлися навіть імператорські укази, які забороняли кидати покійників на громадських дорогах. Після цих указів виник обов'язок хоро­нити померлих. Оскільки синтоїстькі священики продовжували відмовлятись їх хоронити, у народі вкоренився звичай запро­шувати для похорону буддійських монахів. Окрім кладовищ, на яких дійсно похоронені померлі, створюються символічні кла­довища, де відбуваються синтоїстські моління за померлих, що­би, молячись за покійників, не осквернити себе. Занечищеними вважаються навіть ті, в чиєму домі померла домашня тварина. На сприйманні смерті, як джерела сакральної нечистоти, осно­вується проголошення крові джерелом занечищення. Людина, в якої рана, кровотеча, або яка торкалася до крові, не може бра­ти участь в обрядах.

Джерелом культів очищення є міф про Ідзанагі. Після його відвідин Країни жовтих джерел з ціллю визволення Ідзанамі, Ідзанагі був змушений очиститися від осквернення, яке він за­знав від зустрічі зі смертю. В сучасному синто обряд місоґі вико­ристовується дуже часто. Очищення від сакрального забруднен­ня можливе через звичайне обмивання водою. Перш, ніж увійти до храму, синтоїст зобов’язаний обмити руки, оскільки ними він торкатиметься священних речей храму, і рот, позаяк він про­мовлятиме молитви. Повне очищення уможливлюється через вмивання всього тіла. Щоденний вечірній душ обґрунтовується не тільки гігієною, а й прагненням очищення від духовних нечи­стот, які причепилися до людини впродовж дня. Прагненням чи­стоти пояснюється відсутність давніх архітектурних пам’яток. Синтоїсти стараються регулярно перебудовувати свої храми, щоби позбутися нечистот застарілих будівельних матеріалів. Те саме стосується постійних, принаймні символічних, вологих прибирань домівок і дворів. Якщо вода з якихось обставин не­доступна, то використовується принаймні суха вода - сіль. Роз­сипану сіль можна побачити при вході в домівки чи громадські заклади. Її завданням є очищувати від кеґаре тих, хто входить у приміщення. Місоґі від важких занечищень здійснює священик у храмі. Окрім кеґаре, яке є сакральним занечищенням, в синто визнається й викривлення, або порушення (цумі). Якщо в історії Японії стається якесь вагоме лихо, незалежно від його джерела (наприклад, участь Японії у Другій світовій війні на стороні на­цистського табору), то це сприймається не як особистий гріх людей, які прийняли аморальне рішення, а як цумі - щось у світі, що пішло не так, як потрібно. Цумі потребує виправлення, а не особистісного покаяння; воно не зумовлює покаяння, натомість обов’язково спричинить якусь відплату, якесь лихо. Єдиним способом уникнути відплати є вблагання камі через жертви.

З поняття чистоти випливає й моральний кодекс синто, який ґрунтується на двох релігійно-урядових документах, а саме - у 697 році імператор Момму і в 724 році імператор Сьому видали укази, якими перед японцями була поставлена мета - зберіга­ти своє серце чистим, світлим, правдивим і прямим. Чистота і світлість відноситься до категорій кеґаре і цумі. Правдивість і прямість - це чесноти, які визначають моральний характер со­ціальних відносин.

• СИНТАЙ

Центром синтоїстського обряду є вшанування камі, який спускається до людей. Місцем здійснення обряду є спеціальне святилище. Перед входом у святилище розміщені священні во­рота - торії (Жй). Далі знаходиться місце для сакрального об­мивання. Каплиця містить декілька будівель: павільйон для мо­лільників, павільйон для складання жертв і павільйон, в якому розміщується тіло камі - синтай (^*№). Синтаєм прийнято вва­жати якийсь священний предмет, в який, відповідно до переко­нань синтоїстів, входить камі під час богослужінь. Таким пред­метом може бути будь-що. Якщо тілом камі є щось надто вели­ке, наприклад гора Фудзіяма - найбільш шанований синтай, то павільйону для тіла камі не будують. Служіння у синтаях здійс­нюють канусі (священики). Для богослужінь канусі одягають спеціальні ризи, які складаються з білих широких штанів, білого натільного халата, білої накидки зі широкими рукавами, чорної шапки та дерев’яного жезла.

Отже, в центрі синтоїстського культу знаходяться два моти­ви - чистота і спільна трапеза з камі. Як і будь-яка релігія світу, синто сприймає смерть як найбільше нещастя людини і джере­ло нечистоти. Зустріч зі смертю робить людину сакрально нечи­стою. Синтоїсти присвячують багато уваги ритуальній чистоті і намагаються уникати дотику з усім, що дотичне до смерті. Вша­нування камі в синтоїзмі має вигляд спільних трапез. Віруючі приносять до храму їжу, яку складають в жертву камі. Жертва полягає не у спалюванні їжі на жертовнику, а у споживанні її на спільній трапезі. Вважається, що до спільного столу спускається й камі, якого люди можуть почастувати.