10.1. МІФОЛОГІЯ СИНТО

Справжньою перлиною в релігійній культурі Далекого Сходу є Японія та домінуюча в ній релігія синто (ЙЖ), що в перекладі означає «шлях богів». Це - традиційна релігія японців, в якій виділяється декілька особливостей:

- в синто неможливо виділити початок;

- синто без жодних проблем співіснує з іншими релігіями, навіть у релігійному житті однієї людини;

- синто проіснував у Японії впродовж усієї її історії, незважаючи на неорганізованість і несистематизованість віровчення і культу;

- міфологія синто достеменно відображає релігійну історію японців.

Японія (0^, Нігон) - острівна держава, і це не могло не відбитися на її культурі. Давні племена, які заселяли японські острови, не мали можливостей для комунікації між собою, і тому розвивалися самостійно. На острови переселялися мігранти з континенту, які приносили власні культурні та релігійні особливості. В момент злиття островів в єдиний культурний простір, особливості всіх етнічних груп потрібно було узгодити. Саме тому міфологія японців настільки строката і незлагоджена. Японія складається з 6852^[8] островів; 94% їхньої площі займають найбільші острови Хонсю, Хоккайдо, Кюсю та Сікоку. На цих островах сформувалися численні племена, деякі з яких переселилися на Японський архіпелаг із континенту, а інші розвинулися на самих островах. З цієї низки племен двом судилося відіграти особливу роль в історії Японії. Це - плем'я ідзумо, історія якого сягає неосяжного для науки минулого, та ямато, предки якого переселилися з Кореї. Ямато, які після свого переселення замешкали на острові Кюсю, об'єднали Японію під владою єдиного імпера- тора; а ідзумо, які первісно населяли західну частину острова Хонсю, найзапекліше боролися проти влади ямато. Ця боротьба за домінування на Японському архіпелазі відобразилася в син- тоїстській міфології.

Вагомою проблемою для вивчення релігії синто є відсутність священного писання або богословських трактатів.

У великій мірі ситуацію виправляє наявність японських середньовічних літописів «Кодзікі та Нігонґі». «Кодзікі» (їЖіВ, Записи про діяння давнини) - це літопис історії Японії від міфічних часів до дня написання трактату. Робота виконувалася з наказу імператриці Геммей і була завершена у 712 році; трактат записано китайською мовою з домішками японських діалектів. Літопис складається з трьох сувоїв: перший сувій переповідає міфи від утворення світу до легендарного засновника імперії і першого імператора Дзімму; другий і третій сувої переходять від міфології до історії Японії до 628 року. За наказом тієї ж імператриці Геммей написаний також твір «Нігон-сьокі» (Н^ШЙВ, Записані пензлем аннали Японії) або «Нігонґі» (Н^ЙВ, Аннали Японії). Цей твір, робота над яким завершилась у 720 році, написаний чистою китайською і складається із 40 сувоїв, які переповідають міфи та історичні події до 697 року. Згодом цей трактат був доповнений твором «Сьоку-нігонґі» (^Н^ЙВ, Продовження анналів Японії), який розповідає про 95-літній період від правління імператора Момму (697-707) до царювання імператора Камму (781-806). В «Нігонґі» зустрічається більше впливів китайської міфології, що свідчить про перевагу культурного розвитку Китаю над Японією та його впливи на її релігію. Оскільки японська міфологія намагалася поєднати в собі міфології різних племен аборигенів архіпелагу, іммігрантів, які прибули з континенту та не-японських островів, а також втягнули в себе величезні китайські впливи, то вона в результаті стала дуже строкатою і заплутаною.

• КАМІ

В центрі синто стоїть поняття камі (^). Це слово перекладають як «божество» або «дух», однак європейські поняття навряд чи спроможні повністю передати зміст синтоїстської дійсності. Синто визнає безліч камі. Сьогодні неможливо прослідкувати історію багатьох із них. Однак найбільш вірогідним видається переконання, що велетенський пантеон синтоїстських камі формувався на основі об’єднання культів різних племен та вплітання в релігію іноземних божеств.

Іншими словами: кожне плем’я визнавало свого камі, а у процесі об’єднання племен камі різних племен були об’єднані в міфі родинними зв’язками. До них додалися також даоські і конфуціанські божества, привнесені з Китаю. Племена, які отримували перевагу над іншими, включали камі поневолених племен у свою міфологію як родичів свого камі. Згодом культи камі поневолених племен, а також культи чужоземних племен, отримували свою вузьку юрисдикцію як локальні духи, або духи, відповідальні за якийсь обмежений життєвий аспект. Оскільки домінуючим на Японському архіпелазі стало плем’я ямато, то їхня камі Аматерасу (богиня Сонця) стала головним божеством синто з титулом омікамі (велика камі). До цих процесів додалась також необхідність легітимації імператорської влади. Імператор проголошувався нащадком Ама- терасу-омікамі.

• МІФИ

Міфічна рефлексія синто починається з питання про виникнення неба і землі. Японський міф про виникнення неба і землі відображає даоські уявлення про інь-янь. Земля і небо первісно перебували у змішаному хаотичному стані, схожому до незатверділого яйця. Згодом легкі частинки первісного хаосу піднялися вверх, а важкі залишилися знизу. Як і більшість давніх міфологій, синто постулює існування первісного хаосу та не заглиблюється до питання про його виникнення. Однак опис організації цього хаосу значно простіший, ніж це було у месопотамських, єгипетських та інших міфах. Подальше розгортання міфу виражає вертикальну картину світу, тобто таку, в якій наявний небесний, земний і підземний світи. Таке уявлення про світ було притаманне племені ямато, та потрапило до нього, ймовірно, від полінезійських племен. Кодзікі називають найнижчий світ Країною жовтих джерел, Країною коренів, Долинною країною, а також Материнською країною. Вище неї знаходиться Серединна країна долин очерету. В цій частині світу живуть люди і тварини. Найвищим рівнем світу є Рівнина високого неба. Саме тут з’явився перший камі - Аме-но-мінака-нусі (^$РФ^, Владика небесного центру).

Також на небі з’явилися ще два камі: Такамі-мусубі (Високе божественне творіння) та Камі-мусубі (Божественне творіння). В середньому прошарку світу також з'явилися два камі: Умасіасікабі-хікодзі (Чудові лани очерету) та Аме-но-токотаті (Навіки встановлений на небесах). У Кодзікі згадується ще про двох камі: Куні-но-токотаті (Навіки встановлений на землі) та Тойокумоно (Багаті хмари над рівниною). Ці камі не відіграють жодної ролі в подальшій міфології. Вони лише згадуються у літописах і зникають із подальших подій. Ймовірно, що це були божества окремих племен, імена яких збереглися в народній пам'яті, але їхні культи поступово зникли. Літописи згадують також про появу семи сімейних пар камі, шість із яких вдруге не згадуються. Міф зосередився лише на одній парі - Ідзанагі та Ідзанамі. Рада богів доручила Ідзанагі та Ідзанамі спуститися на землю. Спустившись, Ідзана- гі крізь хмари торкнувся списом землі та помітив, що земля ще не затверділа. Коли спис був піднятий, з нього скотилася крапля земельної в'язкої рідини, яка відразу ж застигла. Так утворився перший острів - Оногородзіма (той, що сам застив). Ідзанагі та Ідзанамі поселилися на цьому острові та приступили до весільного обряду. Спершу у них народжувалися потворні діти, яких батьки були змушені позбутися. Боги повідомили, що потворні діти народжуються тому, що під час шлюбного обряду Ідзанамі заговорила першою. Тоді Ідзанагі та Ідзанамі повторили обряд, але першим заговорив уже Ідзанагі. Внаслідок цього у них народилися красиві діти, які стали камі островів, озер, гір тощо. Однак, коли Ідзанамі народжувала Кагуцугі (ЛпД±, Дух сіяючого вогню), він так обпалив лоно Ідзанамі, що вона померла. Ідзанагі не міг змиритися зі смертю дружини, і спустився за нею до Країни жовтих джерел, але там Ідзанамі повідомила йому, що він спізнився і вона вже встигла спожити їжу царства мертвих. Незважаючи на це, Ідзнагі просив дружину повернутися, і вона вирішила випросити у правителів царства мертвих можливість ожити. Допоки Ідзанамі не домовилася з правителями царства мертвих, Ідзанагі повинен чекати її та не намагатися подивитися на неї.

Однак Ідзанагі не втримався і поглянув на дружину. Він побачив страшну картину: черви з'їдали Ідзанамі. Ідзанагі, наляканий, утік із Країни жовтих джерел, а Ідзанамі, розлютившись, направила за ним відьом і пообіцяла вбивати людей у його царстві. Ідзамагі вдалося вибратися з Країни жовтих джерел живим.

Врятувавшись від Ідзанамі, Ідзанагі зайшов у воду, щоби омитися від осквернення, яким занечистився у Країні жовтих джерел. При цьому омиванні народилося багато камі, серед яких головними є три: із вмивання лівого ока народилася богиня Сонця Аматерасу-омікамі (^^^Й), із вмивання правого ока народився бог Місяця Цукійомі (Яія), із вмивання носа народився бог вітру Сусаноо (5§{4£М). Саме так японцям вдалося споріднити Аматерасу, камі племені ямото, та Сусаноо, камі племені ідзумо. Позаяк ідзумо вели найзапеклішу боротьбу проти гегемонії ямато, міфологія мусіла споріднити їхніх богів, проте змалювала Сусаноо як бунтівничого і непокірного камі. Подальші міфи розповідають про боротьбу Аматерасу та Сусаноо, яка відображає реальну боротьбу цих племен. Міфи ідзумо описують численні покоління нащадків Сусаноо. Потомком Сусаноо в шостому поколінні був Оокунінусі (Володар великої країни). Здолавши своїх братів, Оокунінусі створив свою країну. Ймовірно, що цей міф описує формування території поселень ідзумо. Далі міф розповідає про те, що Аматерасу відіслала до Оокунінусі послів, щоби запропонувати йому віддати свої володіння її нащадкам. Оокунінусі погодився, і Аматерасу стала єдиноправною володаркою Японського архіпелагу. Аматерасу передала владу над архіпелагом своєму внуку Нініґі (йй^), а також подарувала йому знаки влади (коралі магатама, дзеркало і меч Кусанагі), які й до сьогодні є символами імператорського всевладдя. Засновником імперії та першим імператором (тенно) Японії був Дзімму, внук Нініґі. Вважається, що датою його сходження на престол є 18 лютого 660 року до РХ. Саме від цієї дати японські імператори ведуть свою історію.

Релігія синто настільки увійшла в життя японців, що слова «японець» і «синтоїст» стали майже синонімами.

На прапорі Японії зображене Сонце - символ Аматерасу-омікамі. Імператор вважається нащадком Аматерасу; вона легітимізує його владу. Сьогодні синтоїсти визнають безліч камі, однак найвищою із них є Аматерасу. Синтоїстська міфологія, як ніяка інша, яскраво показує історично-політичні передумови формування політеїзму. Сучасна наука не може докопатися до початків синто, як недоступними для неї є й початки інших релігій. Однак міфологія синто вказує на те, що віра в багатьох богів формувалася не з прадавніх анімістичних уявлень, а внаслідок поєднання різних племен. Різні камі не дуже відрізняються між собою. Більшість із них є божествами окремих місцевостей. Звідси можна припустити, що праяпонці вірили в Єдиного Бога, якого кожне плем'я називало по-своєму. В процесі об'єднання племен сформувався політеїстичний пантеон. Для окремої людини змінилося небагато: вона й надалі залишилася вірною своєму камі, однак погоджувалася з тим, що в іншій місцевості панує інший камі. Внаслідок додавання культів численних іммігрантів, пантеон розширився до безмежності, в ньому запанував хаос. Саме тому японський літописець VI століття міг написати: «Імператор вірив у вчення Будди та шанував шлях богів».

<< | >>

↑

Источник: Шепетяк О.М.. Історія релігій. Том 1. Жовква: Місіонер,2019. — 496 с.. 2019

Еще по теме 10.1. МІФОЛОГІЯ СИНТО:

- История религий -

- Антропология - Безопасность жизнедеятельности - Биология - Бухгалтерский учет - География - Деловое общение - Журналистика и СМИ - Информатика, вычислительная техника и управление - История - Конфликтология - Медицина - Науки о земле - Политология - Право ЕС - Право РФ - Право України - Психология - Религиоведение - Технические науки - Физика - Филология - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Юриспруденция и право -