Цільовий компонент правового статусу

Цільовий компонент правового статусу суб'єкта публічної адміністра­ції визначає основну спрямованість діяльності такого суб'єкта, обумов­лює його назву, обсяг повноважень.

Цей компонент обумовлює внутрішню організацію структури суб'єк­та публічної адміністрації - з урахуванням нього утворюються департа­менти, управління, відділи, відділення, групи, посади, розробляються їх назви, повноваження, завдання.

По своїй суті цільовий компонент правового статусу суб'єкта публіч­ної адміністрації формують:

• мета діяльності суб'єкта публічної адміністрації - загальний соці­альний ефект у конкретній галузі життєдіяльності суспільства, держа­ви, досягнення якого прагне суб'єкт публічної адміністрації задля за­безпечення суспільних або державних потреб;

• завдання суб'єкта публічної адміністрації - окремі, конкретизовані види діяльності цього суб'єкта, що у сукупності забезпечують досяг­нення мети діяльності суб'єкта публічної адміністрації.

Цільовий компонент (і мета, і завдання) - поняття, які обов'язково чітко визначені та закріплені у нормативному акті про відповідного суб'єкта публічної адміністрації. Нормативне закріплення мети та за­вдань обумовлює можливість:

• для здійснення порівняння (перевірки) фактичної діяльності суб'єк­та публічної адміністрації із приписами законодавства, виявлення до­пущених цим суб'єктом порушень законодавства чи фактів бездіяльно­сті, недопущення повторення таких порушень у майбутньому;

• розмежовувати сфери відання суб'єктів публічної адміністрації;

• правильно визначати обсяг та перелік повноважень суб'єкта пу­блічної адміністрації, необхідних для досягнення цієї мети й виконання завдань.

Приклад

Діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу виконанням Конституції та законів Укра­їни, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ч.

До основних завдань Кабінету Міністрів України належать (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»):

• забезпечення державного суверенітету та економічної самостій­ності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики дер­жави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;

• вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та грома­дянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості;

• забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвести­ційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

• розроблення і виконання загальнодержавних програм економіч­ного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших дер­жавних цільових програм;

• забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави;

• забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

• здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та націо­нальної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинні­стю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

• організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної ді­яльності, митної справи;

• спрямування та координація роботи міністерств, інших органів ви­конавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Недотримання суб'єктом публічної адміністрації мети й завдань його діяльності є підставою для звернення до адміністративного суду із по­зовною заявою та прийняття цим судом постанови, що матиме нега­тивні наслідки щодо рішень, дій суб'єкта публічної адміністрації.

Приклад

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти по­станову про^[251]:

1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єк­та владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка гарантуватиме дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень суб’єктів владних пов­новажень.

6.2.2.