Рішення Європейськогосуду з прав людини

Необхідність віднесення рішень Європейського суду з прав людини до джерел адміністративного права випливає з положень ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»¹, в якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведена норма законодавства є рівною мірою обов'язковою та важливою як для суду (судді), так і для інших учасників правовідно­син - громадян, суб'єктів публічної адміністрації тощо. У цьому разі йдеться про те, що кожен з названих суб'єктів, у разі якщо він стикаєть­ся з необхідністю правозастосування, має орієнтуватися у своїх рішен­нях та діях на практику Європейського суду з прав людини. Інакше ка­жучи, названі особи мають керуватися рішеннями Європейського суду з прав людини нарівні з національними юридичними актами. У тому випадку, якщо рішенням Європейського суду з прав людини певний нормативний акт повністю або частково визнано неправовим, остан­ній відповідно повністю або частково не застосовується на території України. Таким чином, йдеться про те, що рішення Європейського суду з прав людини, як і рішення Конституційного Суду України, можуть змі­нювати норми національного права взагалі та норми адміністративно­го права зокрема.

Приклад

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 р.^{[128] [129] було встановлено, що передбачена Ко­дексом України про адміністративні правопорушення, тобто джерелом адміністративного права, процедура перегляду рішення про застосуван­ня адміністративного арешту не є достатньо ефективним засобом захи­сту. Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та має бути доступним для тих, кого він стосується.}

Зазначене рішення фактично забороняє судам застосовувати до приватних осіб адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, оскільки існуюча процедура оскарження такого стягнення є не­правовою.

4.5.