Адміністративне право становить собою надзвичайно об'ємне за змістом юридичне утворення.

Як наслідок це ускладнює його розумін­ня та вивчення, оскільки як студент, так і практикуючий юрист змушені відшукувати необхідну їм норму чи положення серед тисяч юридичних актів.

На думку представників науки теорії права, система будь-якої галузі права утворюється з таких елементів: норми права, інститути права, підгалузі права. Не є винятком у цьому розумінні й адміністративне право.

Разом з цим слід зазначити, що виділення у межах системи права та­ких елементів, як інститут, підгалузьта галузь права, є вельми умовним. Це пов'язано з тим, що у правничій науці досі не визначені чіткі критерії розмежування інституту, підгалузі та галузі права. Як критерій зазвичай використовується категорія «обсяг правового регулювання». Тобто, якщо сукупність норм регулює невелике коло однорідних суспільних відносин, то така сукупність утворює інститут права. Якщо така сукупність є більшою, то має йтися вже про підгалузь права. Проте очевидним є те, що наведе­ний критерій (обсяг правового регулювання) є відносно визначеним по­няттям, яке не дає відповіді на головне питання, якою саме у кількісному вимірі має бути сукупність юридичних норм для того, щоб її можна було назвати, скажімо, підгалуззю права. Викладене рівною мірою стосується як інституту, так і галузі права.

Отже, основними елементами системи адміністративного права є:

• норма адміністративного права - писане чи неписане правило по­ведінки, яким керуються суб'єкти адміністративно-правових відносин;

• інститут адміністративного права - сукупність норм адміністратив­ного права, яка регулює однорідні або близькі групи суспільних відносин (наприклад, інститут дисциплінарної відповідальності державних служ­бовців або інститут примусового виконання адміністративних актів);

• підгалузь адміністративного прав - сукупність інститутів та норм адміністративного права, пов'язаних спільною метою юридичного ре­гулювання (наприклад, службове право є підгалуззю Особливого ад­міністративного права. Його мета полягає у визначенні юридичного статусу державних службовців та порядку його реалізації).

Адміністративне право регулює надзвичайно різнорідні суспільні відносини, що відповідно зумовлює висновок про те, що усі норми ад­міністративного права є різними. Проте такий висновок є справедли­вим лише частково. Дійсно, більшість норм адміністративного права та утворені ними сукупності (інститути, підгалузі) є доволі специфічними як за своїм змістом, так і за покладеними на них завданнями. Така спе­цифіка зумовлюється насамперед особливістю відповідних суспільних відносин, що їх вони регулюють.

Приклад

Наочною є різниця суті та змісту суспільних відносин, які виникають у сфері публічного адміністрування вищої освіти та публічного адміні­стрування у галузі господарювання. Відповідно різними будуть і норми адміністративного права, на підставі яких здійснюється публічне адміні­стрування у зазначених сферах.

Проте викладене не виключає існування і так званих загальних норм адміністративного права, тобто таких, що можуть бути застосованими у будь-якій сфері діяльності публічної адміністрації.

Приклад

Норми адміністративного права, які вміщують вимоги щодо адміні­стративного акта, є загальними для будь-якої сфери чи напряму діяль­ності публічної адміністрації. Їх рівною мірою слід дотримуватися неза­лежно від змісту того або іншого адміністративного акта.

Таким чином, усю сукупність норм адміністративного права можна поділити на загальні норми адміністративного права та особливі нор­ми адміністративного права. Названі групи норм адміністративного права утворюють відповідно Загальне адміністративне право та Осо­бливе адміністративне право^[77].

2.3.1.