СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ ТА КОНФЛІКТИ

Історичний процес дає безліч прикладів дисгармонії. Гармонійні суспільні відносини існували, ймовірно, лише в Атлантиді, що зникла у водах Світового океану. Все інше історичне життя - це процес постійного виникнення й вирішен­ня різноманітних суперечностей, зіткнення інтересів, суспільних цінностей, від­носин.

На противагу академічній соціології, що обстоювала доктрину соціальної рівноваги, вперше цю думку висловили такі відомі дослідники, як Р.Дарендорф, Л.Козер, Р.Коллінз та Л.Крайсберг. Власне, ще А.Сміт у праці «Дослідження про природу й багатство народів» (1776р.) конфлікт розглядає як нормальне соціальне явище, причинами якого є поділ суспільства на класи (капіталісти, землевласники, наймані робітники) та економічне суперництво як рушійна сила, що виконує корисні функції.

У марксистській соціальній філософії феномен конфлікту дістав класово-полі­тичного обгрунтування, через що постав дещо у спрощеному вигляді.

Своєрідну теорію конфлікту розробили наприкінці XIX - на початку ХХст. з

позицій соціал-дарвінізму Г.Спенсер та М.Вебер, Г.Зіммель та представники так званої формальної школи у соціології, Р.Дарендорф та інші теоретики. Сьогодні у західній філософії існує ціла галузь соціології - конфліктологія, яка розглядає соці­альні конфлікти, аналізує їх передумови, засоби їх передбачення та вирішення.

Умовно можна вирізнити три відносно самостійні концепції соціального кон­флікту: позитивно-функціонального конфлікту Л.Козера (США); конфліктної моделі суспільства Р.Дарендорфа (Німеччина); загальну теорію конфлікту К.Бо- улдінга (США).

Американський соціолог Люїс Козер розглядав конфлікт як «боротьбу за цін­ності та претензії на певний статус, владу і ресурси, боротьбу, у якій цілями супро­тивників є нейтралізація, заподіяння збитків або знищення супротивника» (див.: Coser L. The Function of Social Conflict.- Clencoe, 1956.- P.8.). Він намагався довес­ти, що конфлікт є продуктом внутрішнього життя суспільства, існує в ньому спо­конвічно, є виявом нормальних стосунків між людьми та соціальними групами. На противагу структурним функціоналістам (Т. Парсонс та ін.), що виносили конфлікт за межі соціальної системи, Л.Козер обгрунтував її конфліктну природу і водночас намагався узгодити свою позицію з концепціями функціоналістів. На думку Л.Ко­зера, злиття двох концепцій соціуму - конфліктної та соціально-стабільної - дасть змогу подолати недоліки останньої й створити щось подібне до загальносоціоло- гічної моделі суспільства.

У середині 60-х років німецький філософ Ральф Дарендорф (н. 1929р.) запро­понував нову концепцію соціального конфлікту. Суть її він виклав у праці «Class and Conflict Society» (1965p.). Будь-яке суспільство, стверджує Р.Дарендорф, в кожен момент свого розвитку підлягає певним змінам. Соціальні зміни всюди­сущі. Будь-яке суспільство несе у собі соціальний конфлікт, і він всюдисущий. Кожний елемент суспільства сприяє його зміні. Будь-яке суспільство спирається на насильство певних його членів над іншими.

Якщо у Л.Козера конфлікт своєрідно вписується в соціально-стабільну осно­ву соціуму, то у Р.Дарендорфа він охоплює собою соціум у цілому. Соціум, за Р.Дарендорфом, є постійний конфлікт індивідів та соціальних спільностей. По­долання конфлікту, зокрема, й знищення антагонізмів методами К.Маркса при­зведе до руйнації соціальних зв’язків і відносин. Суспільству потрібна відмінна від марксистської парадигма бачення майбутнього: не революційна боротьба, а досягнення цілей різних соціальних груп шляхом угод, погоджень, толерантності, еволюційних змін. Різні типи суспільства, вважає вчений, різняться між собою не наявністю чи відсутністю конфлікту, а лише різним ставленням до нього з боку влади.

Загальну теорію конфлікту запропонував американський соціолог Каннет Боул- дінг. У 1963р. наукова громадськість дістала змогу ознайомитися з цією теорією у книзі К.Боулдінга «Conflict and Defence: A General Theory». Він обгрунтовує дві моделі соціального конфлікту - статичну і динамічну. У першій аналізуються сторони кон­флікту та стосунки між ними, у другій - інтереси як спонукальні чинники конфлікту, що складаються із сукупності реакцій протидіючих сторін на зовнішні стимули.

Сутність соціального конфлікту К.Боулдінг вбачає у певних стереотипних реакціях людини. У зв’язку з цим він обгрунтовує можливість передбачення, подолання й вирішення конфлікту засобами маніпуляції реакціями, цінностями, потягами, нахилами людей, не вдаючись до радикальних змін суспільного уст­рою. Корінь вирішення конфлікту, за К.Боулдінгом, міститься в інтересах, цін­ностях людей та соціальних груп. Саме цим загальна теорія конфлікту К.Боул- дінга й відрізняється від розглянутих концепцій.

Осмислюючи проблему соціального конфлікту, слід зазначити, що єдиної думки щодо його статусу, соціальних функцій, шляхів і засобів вирішення світо­ва соціально-філософська література ще не має. Кожна з концепцій має як свої переваги, так і певні недоліки. Створення загальної теорії конфлікту залиша­ється завданням сучасної соціальної теорії. У цьому контексті доведеться вирі­шити такі питання, як сутність соціального конфлікту, його причини й функції, загальна типологія конфліктів тощо. Ознайомлення з соціальною історією роз­витку людства дає підстави стверджувати, що майже кожен конфлікт має специ­фічні причини та корені. І водночас соціальні конфлікти мають дещо спільне, що повторюється на кожному новому витку історії, новому рівні цивілізаційно- го розвитку з новими дійовими особами та виконавцями.