ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

Аналіз суспільних відносин як конфліктних дозволяє дійти висновку про їх процесуальний характер. Суспільні відносини - це динаміка соціуму, його рух, процес постійної зміни одного соціального стану іншим.

Метафізичне мислення - і в цьому один з його головних недоліків - розгля­дає соціальні відносини поза їх внутрішнім зв’язком і розвитком, не визнає внут­рішніх суперечностей (конфліктів) як джерела саморуху відносин, не може охо­пити безперервність і стрибкоподібність їх розвитку в органічній єдності одне з одним. Наприклад, емпірична соціологія (У.Томас, Ф.Знанецький) охопила ши­року палітру суспільних відносин, подала їх у вигляді соціальних фактів, дала багатий матеріал для роздумів - і не більше. Метафізична парадигма мислення заважала теоретикам зробити певні узагальнення, піднятися від факту до про­цесу, осягнути динаміку суспільних відносин як процесуальну цілісність.

Одну з перших спроб охоплення соціальної динаміки єдиною теоретичною схе­мою зроблено марксизмом. Суспільні відносини він розглядав як процес економіч­ного, політичного, духовного життя та діяльності людей. Ця спроба виходила з констатації вірних методологічних позицій і надавала широкі евристичні можли­вості, які, на жаль, залишилися нереалізованими у зв’язку з економізацією та полі- тизацією суспільних процесів як К.Марксом, так і його послідовниками.

Процесуальний характер суспільних відносин намагалися охопити надзви­чайно популярні в середині ХХст.

Цікаву філософію процесу створив британський філософ, логік, математик, методолог науки Алфред Уайтхед (1861-1947), по суті, єдиний із філософів, хто зосередив увагу на процесі як безпосередньому предметі теоретичного дослід­ження. І хоч А.Уайтхед мав на увазі процес розвитку природної реальності вза­галі і менше торкався проблеми соціального, його праця «Процес і реальність» (1960р.), де дійсність розглядається як становлення, може бути оцінена як ко­рисне підгрунтя проникнення в таємницю суспільного процесу, охоплення його багатогранної архітектоніки.

Те, що суспільні відносини є не що інше як процес, знали й розуміли навіть стародавні філософи. Проте одна справа знати й розуміти, і зовсім інша - вира­зити цей процес логікою понять. Є всі підстави для твердження про те, що логі­ка понять, яка б охопила і відбила систему суспільних відносин як процес, не є викристалізованою філософією й на сьогодні. Незважаючи на досить цікаві спро­би мислителів охопити цю логіку єдиною теоретичною схемою, крапку над «і» у розумінні процесуального характеру суспільних відносин ставити ще рано. Про­блема залишається «відкритою» і потребує залучення свіжих наукових сил, уза­гальнення емпіричного матеріалу, нової методології.