Політичний розвиток. Стабільність і конфлікти

Якщо політична діяльність - це суб’єктивний чинник політичного процесу, то політичний розвиток відображає об’єктивні зміни у полі­тичному житті та характеристики цього процесу. Слід відзначити, що декларовані цілі політичної діяльності й наявні результати політичного розвитку часто не збігаються, навіть, як стверджував М.

Утім, політична діяльність все ж таки значною мірою позначається на характері політичного розвитку. Перевага в діях суб’єктів політики кон­сервативних, реформістських або революційних елементів, толерантності або конфліктності спрямовує об’єктивні процеси у відповідний напрям, надає їм характерного забарвлення.

Об’єктивний політичний розвиток може здійснюватися в еволюцій­них (поступові зміни) або революційних (стрибкоподібних) формах. За на­прямом змін ці форми можуть характеризуватись як реформація (реформи) й контрреформація, революція й контрреволюція. Еволюційні зміни мо­жуть спливати як за умов політичної стабільності, так і за умов політич­них криз та конфліктів. Зрозуміло, що революційні зміни характеризують­ся поняттями кризи й конфлікту.

Політична стабільність (лат. stabιlιs - сталість, незмінність) - одна із сторін соціальної стабільності, що характеризується таким станом співвідношення соціальних груп і політичних сил, при якому жодна із них не може істотно змінити політичну систему у своїх інтересах, тобто за­безпечується її статус-кво (лат. status quo - існуюче становище). Стабіль­ність означає нормальне функціонування політичної системи, всіх її інсти­тутів, відсутність збоїв у механізмах державної влади, її достатню автори­тетність.

Слід розрізняти динамічну і стагнаційну (лат. stagnum - стояча вода) стабільність. Для першої характерна здатність справлятися з анархією, на­лагоджений механізм періодичного оновлення політичної системи, гра різ­них політичних сил, забезпечення політичної спадкоємності. Основою та­кої стабільності є наявність сильного середнього класу. Другій притаманні репресивні методи, усунення будь-якої опозиції, утвердження одноманіт­ності в усіх сферах життя.

Політична криза характеризується насамперед станом політичного напруження. Її характерні ознаки такі: поширення у населення настроїв незадоволення існуючим становищем; втрата довіри до влади і відчуття безпеки, атмосфера масового неспокою і збудження; масові дії стихійної та організованої суспільно-політичної активності, різноманітні форми грома­дянської непокори.

Політична криза є наслідком конфліктного протистояння сторін у політичній боротьбі, яке вчасно не розв’язується. Цей процес проходить певні стадії. Перша - передконфліктна ситуація. Конфлікт визріває на фоні більш загостреного зіткнення інтересів протилежних сторін, але ще не виявляється. Друга - конфлікт у неприхованому вигляді. До нього призво­дять якісь суттєві прорахунки політичної влади або свідомі дії екстреміст­ських, непримиренних сил. Якщо конфлікт не вдається погасити, наступає третя стадія - поглиблення, ескалація конфлікту. Розширюється зона конф­лікту, скорочуються можливості взаємних поступок, відбувається перехід до більш жорстких, іноді насильницьких і збройних форм боротьби. Наяв­ними є значні збої у функціонуванні політичної системи, одним із проявів яких може бути урядова криза. Завершальна стадія полягає у виявленні ре­зультатів впливу конфлікту на суспільно-політичне життя (зміна панів­ного режиму, зміна еліти тощо).

Суспільно-політичні конфлікти характеризуються за рівнем, мас­штабами, гостротою, сферою виникнення та іншими критеріями.

Отже, політична система є не тільки сталим каркасом політичних інституцій, а й динамічним, соціально конфліктним і змагальним проце­сом, у якому беруть участь різнорідні соціальні спільності та політичні суб’єкти. Функціональна рівновага і легітимізована стабільність політич­них систем досягаються в результаті динамічної політики і у відносно три­валому часовому інтервалі.

Питання для самоконтролю і самостійної роботи

Поясніть поняття «політична участь» та «політичне функціонування».

Що таке терор і яку роль він відіграє в політиці? Чи можна виправдати те­рор благими намірами?

Яке місце в політичному житті посідають такі засоби, як консенсус, комп­роміс і конфлікт?

Що таке «політичний маркетинг»? Яку роль в сучасних політичних проце­сах відіграють іміджмейкерство, політичне рекламування, PR-технології?

Розкрийте діалектику співвідношення політичного розвитку і політичної стабільності.

Проаналізуйте основні типи політичних конфліктів і основні шляхи врегу­лювання конфліктних ситуацій.

Додаткова література

Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. — К., 1996. — 144 с.

Гаєвський Б. А., Ребкало В. А., Туленков М. В. Політичне управління: Навч.посіб. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 160 с.

Головатий М. Ф. Політичний менеджмент: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2005. - 264 с.

Картунов О., Маруховська О. Політичний маркетинг і менеджмент // Політичний менеджмент. - 2004. - № 5.

Кіндратець О. Політичні зміни і політична стабільність // Політич­ний менеджмент. - 2005. - № 2.

Морозова Е. Г. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели, технологии. - М.: РОССПЭН, 1999. - 247 с.

Ольшанский Д. В. Политический PR. - СПб.: Питер, 2003. - 540 с.

Палеха Ю. І. Іміджологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. - К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. - 324 с.

Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст.: Історичні нариси / Архієрейський Д. В., Бажан О. Г., Бикова Т. Б. та ін. — К.: Наукова думка, 2002. — 950 с.

Пушкарева Г. В. Политический менеджмент: Учеб. пособие для студ. управленческих спец. вузов. - М.: Дело, 2002. - 399 с.