ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ ЯК КОНФЛІКТ, ПРОЦЕС І ПЕРЕМІЩЕННЯ

Досліджувати масові переміщення людей треба розпочинати саме з Великого переселення народів - масових вторгнень на територію Римської імперії в IV-VIIct. германських, слов’янських, сарматських та інших племен, що сприяли руйнації Римської імперії і заміні рабовласницького устрою феодальним.

Характер об’єктивних спонукальних чинників Великого переселення народів зумовив конфліктність цього процесу: переселення являло собою рух великої кіль­кості озброєних племен, що спустошували провінції імперії, винищували знать, сим­воли її минулої слави і сили, забирали її майно і багатства. Римські інтелектуали і політики називали пришельців варварами, намагалися зброєю стримувати їх ак­тивний поступ. Пригнічені маси, навпаки, вбачали у варварах визволителів і фак­тично повсюдно підтримували їх як матеріально, так і духовно. Нерідко вони вли­валися в ряди варварів і зі зброєю в руках боролися проти римської знаті.

Велике переселення народів слід розглядати як соціальний конфлікт і як соці­альний процес. Воно здійснювалося шляхом збройного протистояння великих мас людей впродовж 3,5-4 століть. Прологом переселення стала Маркоманська війна (166-180) і переміщення племен кінця II - початку Піст. Як відомо, саме в цей час східногерманські племена (готи, бургунди, вандали) розпочали рух з північно-за­хідної Європи у напрямку до Чорного моря, заселили причорноморські степи, увій­шли до складу могутнього союзу племен і разом з ними в середині Піст, розпочали спустошуюче вторгнення у східні провінції імперії.

Водночас до кордонів Римської імперії підійшли західногерманські племена але- мани, заполонили їхні землі й дійшли до Мілану. Франки вторглися в Галлію. Готи захопили Дакію. В останній третині IVct. на Римську імперію пішли гунни, сарма- ти і квади, алемани і франки, а також бербери і мавританські племена, що гуртува­лися в Африці. Впродовж V-VIct. спостерігалася подібна картина переселення. У VI-VIIct. Велике переселення народів дійшло заключної фази, У дію вступили ранньослов’янські племена - склавини й анти. До середини VIIcr. слов’яни розсе­лилися майже по всій території Балканського півострова, заселили Фракію, Маке­донію та Істрію, проникли в долини Альпійських гір, заполонили рівнинні просто­ри сучасної Австрії. Багато слов’ян переселилося до Малої Азії. Фактично вся тери­торія сходу Римської імперії була зайнята слов’янами, що заснували згодом свої дер­жави - Болгарію, Хорватію, Сербію.

Як соціальний процес Велике переселення народів має конфронтаційний харак­тер. Переселенню активно протидіяли римські панівні верстви населення, імпера­торські війська, місцева знать. Воно відбувалося як зіткнення народів, супроводжу­валося кривавими битвами, масовим знищенням людей як з одного, так і з іншого боку. Крім того, Велике переселення народів супроводжувалося повстаннями при­гноблених верств населення проти римських гнобителів. Так, наприкінці IVct. спа­лахнуло повстання вестготів. Армія повстанців розбила війська імператора Вален­тина і лише через чотири роки підкорилася новому імператору Феодосію І. Пов­стання і криваві битви, як полум’я, пожирали людський потенціал переселення, були його супутниками, засобами реалізації, чинником активізації й спустошення. Влас­не, будь-яке масове переселення, мабуть, не може здійснюватись інакше ніж через конфлікт і конфронтацію. Таким має бути перший висновок, виведений філософією з феномена Великого переселення.

Другим є висновок про соціально-змінюючу (стосовно природи локального со­ціуму) роль переселень: Велике переселення народів сприяло падінню рабовласниць­кого устрою в Римській імперії та Візантії; призвело до руйнації родових стосунків у варварів; встановлювало широкі можливості для розвитку феодальних відносин як на території Римської імперії, так і в створених «варварських» державах Західної Європи. Окрім того, розселення слов’ян на Балканському півострові спричинилося до глибоких змін у соціально-економічному устрої Візантії. Слов’яни принесли з собою домінуючі общинні відносини, норми та символи, що сприяло заміні рабо­власницького устрою феодальним.