СВОБОДА ВОЛІ ОСОБИСТОСТІ. Ж.-П. САРТР ПРО ІНДИВІДУАЛЬНУ СВОБОДУ ЯК ЄДИНИЙ ФУНДАМЕНТ СУСПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

Творчість народних мас та особистості має соціально (й природно) детермі­нований характер. Вона зумовлена економічними, соціальними, культурними, психологічними чинниками. Творчість спрямована на створення якісно нових

матеріальних і духовних цінностей, які мають суспільне значення, творчість не може реалізуватися поза свободою волі всіх дійових осіб цього історичного акту.

Детермінізм і свобода - це два типи реалізації соціокультурно!’ творчості на­роду, соціальних груп, особистості. Визнання їх єдності відбувалося в історії філософії через суперечність. Свобода волі досить довго трактувалася як само­чинний у своїх виявах чинник, не зумовлений об’єктивними обставинами. Біль­ше того, велика група філософів вважала волю за першооснову буття. У сере­дині ХІХст. сформувався напрям філософії, який дістав назву волюнтаризму. У працях А.Шопенгауера воля проголошувалася першоосновою світу, що недо­сяжна для пізнання. Цю ідею підхопив Ф.Ніцше, який обгрунтував тезу про те, що в основі Космосу лежить боротьба воль, а соціального життя - воля до вла­ди (жадоба життя). Так чи інакше ірраціональна воля пов’язувалася з особистіс­тю, на основі чого формувалось уявлення про культ видатних осіб, які нібито довільно творять історію (Т.Карлейль, М.Михайловський).

Оригінальну концепцію свободи волі особистості створив один з найвідомі- ших представників екзистенціального напряму в філософії Ж.-П.Сартр (Фран­ція). На його думку, сутність людини - це задум, проект, майбутнє. Людина є тим, ким намагається бути, вона сама визначає своє майбутнє, проектує долю. Речі, що оточують людину, в принципі не мають суттєвого значення для того, що станеться з людиною пізніше, бо її дії детермінуються не речами (суспільни­ми відносинами, інститутами, ідеями), а ставленням людини до речей.

Свобода, за Ж.-П.Сартром, єдиний фундамент суспільних цінностей. Люди поси­лаються на детермінізм, щоб виправдати свої вчинки, зняти свої гріхи, звільнитися від страху ризику за свій вибір, від тягаря відповідальності. У людини завжди є вибір, тому вона завжди вільна. Воля людини визначає її ставлення до ситуації. Людина - вільна істота, бо вона обдарована розумом. Проте свобода є не тільки благом для людини, але й важким знаменням долі. Людина не може позбавитися свободи, бо завжди мусить відповідати за свої дії і не може перекласти відповідальність на приро­ду, на історію або на Бога. Людина приречена на свободу, робить висновок Ж.- П.Сартр. «Буття-в-свободі» викликає тривогу й почуття самотності, залишеності. Людина хоче втекти від своєї свободи. Існує лише один шлях втечі - смерть.

Філософія свободи Ж.-П.Сартра трагедійна. І це не випадково. Абсолютна сво­бода «пожирає сама себе». Вона встановлює норми життя, які сама ж повинна по­долати! Вона детермінує себе і водночас не визнає будь-якої детермінації. Вона об­межує себе кордонами і водночас руйнує їх. Тому смерть - єдиний вихід, що може подолати зазначену суперечність свободи. Ж.-П.Сартр у цьому висновку, мабуть, правий. Помиляється він в іншому - в уяві про незалежне (від речей) буття людини у світі. Такого буття немає. Все в нашому житті пов’язане одне з одним. Людина існує в оточенні подібних до себе істот, в географічному і соціальному просторі. Її

209

14* Сучасна соціальна філософія

оточує її ж історія, традиції, культура. Вона не вільна у виборі об’єктивних умов життєдіяльності, які (хоче того людина, чи ні) впливають на неї. Хіба залежить від людини те, що її народили ті, а не інші батьки, у тій, а не в іншій країні, в той, а не в іншій час тощо? Хіба можна змінити ці обставини свідомістю? Звичайно, людина має вибір, але ж і він певним чином обмежений. Можна відмовитися від батьків, зрадити батьківщину, кинути дітей. Але чи залишається тоді людина людиною?

Отже, свобода людини - не абсолютна, вона історично, соціально, природ­но, антропологічно зумовлена. Вона відносна, як і все у світі. Вона існує у пев­ній системі координат і йде «в одній упряжці» з необхідністю, що має таку саму детермінантну силу, як і свобода.