Уява і особистість. Розвиток уяви

Уява в людей розвинена по-різному, і вона по-різному виявляється в їхній діяльності та в суспільному житті. Індивідуальні особливості уяви виражаються в тому, що люди розрізняються як за рівнем розвитку уяви, так і за типом образів, якими вони найчастіше оперують.

Рівень розвитку уяви характеризується яскравістю образів і глибиною, з якою переробляються факти минулого досвіду, а також новизною й усвідомленням результатів цієї переробки. Сила і жвавість уяви легко оцінюється, коли продуктом уяви є неправдоподібні та химерні образи, наприклад, у авторів чарівних казок. Слабко розвинена уява виражається в низькому рівні переробки уявлень. Наслідком слабкої уяви є труднощі у вирішенні розумових завдань, які потребують уміння наочно уявити конкретну ситуацію. При недостатньому рівні розвитку уяви неможливе багате й різнобічне в емоційному плані життя.

Найвиразніше люди розрізняються за мірою яскравості образів уяви. Якщо передбачити, що існує відповідна шкала, то на одному полюсі виявляться люди з надзвичайно високими показниками яскравості образів уяви, які переживаються ними як бачення, а на іншому полюсі будуть люди з украй «бідними» уявленнями. Як правило, високий рівень розвитку уяви зустічається у людей, які займаються творчою працею, - письменників, художників, музикантів, учених.

Істотні відмінності між людьми виявляються за характером домінуючого типу уяви. Найчастіше зустрічаються люди з переважанням зорових, слухових або рухових образів уяви. Але є люди, у яких відмічається високий розвиток всіх або більшості типів уяви. Ці люди відносяться до змішаного типу уяви. Приналежність до того або іншого типу уяви істотно відбивається на індивідуально-психологічних особливостях людини. Наприклад, люди зі слуховим або руховим типом уяви надзвичайно часто драматизують ситуацію у своїх роздумах, уявляючи собі неіснуючого опонента.

Слід зазначити, що людина не народжується з розвиненою уявою.

Визначити які-небудь конкретні вікові межі, котрі характеризують динаміку розвитку уяви, дуже важко. Існують приклади надзвичайно раннього розвитку уяви. Наприклад, Моцарт почав писати музику в чотири роки, Рєпін і Сєров вже в шість років добре малювали. З іншого боку, пізній розвиток уяви не означає, що цей процес у зріліші роки буде знаходитися на низькому рівні. Відомі випадки, коли видатні люди, наприклад Ейнштейн, у дитинстві не відрізнялися розвиненою уявою, проте, з часом про них стали говорити як про геніїв.

Незважаючи на складність визначення етапів розвитку уяви в людини, можна виокремити певні закономірності у її формуванні. Так, перші прояви уяви тісно пов’язані з процесом сприймання. Наприклад, діти у віці 1,5 роки ще неспроможні уважно слухати навіть найпростіші розповіді або казки, вони постійно відволікаються або засинають, але із задоволенням слухають розповіді про те, що вони самі пережили. У цьому явищі досить яскраво спостерігається зв’язок уяви і сприймання. Дитя слухає розповідь про свої переживання, тому що виразно уявляє те, про що йде мова. Зв’язок між сприйняттям і уявою зберігається і на наступному рівні розвитку, коли дитина в своїх іграх починає переробляти отримані враження, видозмінюючи в уяві сприйняті раніше предмети. Стілець перетворюється на печеру або літак, коробочка - на машину. Проте, перші образи уяви дитини завжди пов’язані з діяльністю. Дититна не мріє, а втілює перетворений образ у свою діяльність, навіть не зважаючи на те, що ця діяльність - гра.

Важливий етап у розвитку уяви пов’язаний з віком, коли дитина оволодіває мовленням. Воно дозволяє їй включити в уяву не лише конкретні образи, але й абстракті уявлення і поняття.

Етап опанування мовлення супроводжується збільшенням практичного досвіду й розвитком уваги, що дозволяє дитині легко виокремлювати окремі частини предмету, які вона сприймає вже як самостійні і якими все частіше оперує у своїй уяві. Проте, синтез відбувається із значними спотвореннями дійсності. Через відсутність достатнього досвіду і недостатність критичності мислення дитина не може створити образ, близький до реальній дійсності. Головною особливістю цього етапу є мимовільний характер виникнення образів уяви. Найчастіше образи уяви формуються у дитини цього віку мимоволі, відповідно до ситуації, у якій вона знаходиться.

Наступний етап розвитку уяви пов’язаний із появою його активних форм. На цьому етапі уява стає довільною. Виникнення активних форм уяви спочатку пов’язане із спонукальною ініціативою з боку дорослого. Наприклад, коли доросла людина просить дитину що- небудь зробити (намалювати дерево, скласти з кубиків будинок і т. д.), вона активізує уяву. Для того, щоб виконати прохання дорослої людини, дитина спочатку повинна створити або відтворити в своїй уяві певний образ. Причому цяуява за своєю природою вже є довільною, оскільки дитина намагається його контролювати. Пізніше дитина починає використовувати довільну уяву без участі дорослого. Цей стрибок у розвитку уяви відображається перш за все в характері ігор дитини. Ігри стають цілеспрямованими і мають сюжет. Речі, котрі оточують дитину, стають не просто стимул-реакціями до розгортання наочної діяльності, а виступають у вигляді матеріалу для втілення образів уяви. У 4-5-річному віці дитина починає малювати, будувати, ліпити, уявляти речі такомбінувати їх відповідно до свого задуму.

Інше найважливіше зрушення в уяві відбувається у шкільному віці. Необхідність розуміння навчального матеріалу обумовлює активізацію відтворювальної уяви. Щоб засвоїти знання учень активно використовує свою уяву, що стимулює прогресування розвитку здібностей до переробки образів сприйняття в образи уяви.

Іншою причиною бурхливого розвитку уяви у шкільні роки є те, що в процесі навчання дитина активно отримує нові й різнобічні уявлення про об’єкти та явища навколишнього світу. Ці уявлення стають необхідною основою для уяви і стимулюють творчу діяльність школяра.

За допомогою спеціальних вправ і прийомів можна розвивати уяву. У творчих видах праці - науці, літературі, мистецтві, інженерії - розвиток уяви, природно, відбувається в процесі реалізації цих видів діяльності. У аутогенному тренуванні необхідний результат досягається шляхом спеціальної системи вправ, які спрямовані на те, щоб зусиллями волі навчитися розслабляти окремі групи м’язів (рук, ніг, голови, тулуба), довільно підвищувати або знижувати тиск, температуру тіла (в останньому випадку використовуються вправи на уяву тепла, холоду).

Література

1. Брушлинский, А.В. (2003). Воображение и познание. Субъект: мышление, учение, воображение: избранные психологические труды. (2-е изд.), (с. 381-403). Москва. 408 с.

2. Выготский, Л.С. (2001). Воображение и творчество в детском возрасте. Мышление и речь: сборник (с. 467-565). Москва: АСТ: Астрель.

3. Касаткин, В.М. (1983). Теория сновидений (3-е изд.). Ленинград: Медицина. 247 с.

4. Коршунова, Л.С., & Пружинин, Б.И. (1989). Воображение и

рациональность. Опыт методологического анализа

познавательной функции воображения. Москва. 486 с.

5. М’ясоїд, П.А. (2004). Загальна психологія. (Навч. посіб., 3-є вид.). Київ: Вища школа. 487 с.

6. Максименко, С.Д. (2004). Уява. Загальна психологія. (Навч. посіб., 2-е вид.), (с. 185-197). Київ: МАУП.

7. Немов, Р.С. (2019). Воображение и мышление. Общая психология (В 3 т.). (Т. II. Книга 3). Москва: Юрайт.

8. Павелків, Р.В. (2009). Уява. Загальна психологія. (Підручн.), (с. 310-328). Київ: Кондор.

9. Роменець, В.А. (2001). Психологія творчості. (Навч. посіб.). Київ: Либідь. 288 с.

10. Рубинштейн, С.Л. (2007). Воображение. Основы общей

психологии (с. 295-309). Санкт-Петербург: Питер.

11. Скрипченко, О.В., Долинська, Л.В., Огороднійчук, З.В. та ін. (2005). Уява. Загальна психологія. (Підручн.), (с. 204-218). Київ: Либідь.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке уява?

2. З якими психічними процесами пов’язана уява?

3. У чому полягають основні функції уяви?

4. Що є фізіологічною основою уяви і як вона пов’язана з органічними процесами?

5. У чому полягає суть відтворювальної уяви?

6. Які особливості творчої уяви?

7. Розкрмйте особливості основних типів уяви.

8. Як здійснюється процес утворення образів уяви?

9. Як пов’язана уява з іншими особовими властивостями?

10. Як відбувається розвиток уяви?

Тестові завдання:

1. У якому твердженні подано визначення уяви?

A) узагальнене й опосередковане відиворення предметів та явищ у їх закономірних зв’язках і відношеннях;

Б) закарбування, збереження, подальше упізнавання й

відтворення минулого досвіду;

B) відтворення діючих у даний момент на органи чуття предметів і явищ навколишньої дійсності в сукупності їх властивостей і частин;

Г) процес перетворення уявлень, котрі відтворюють реальну дійсність і створення на цій основі нових образів предметів і явищ, які ніколи не сприймалися людиною раніше.

2. Яке твердження є функцією уяви, котра полягає в тому, щоб

представляти дійсність в образах?

A) за допомогою майстерно створюваних образів людина може звернути увагу на потрібні події, має можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловлюваннями;

Б) здатність, хоча б частково, задовольняти низку потреб, знімати породжену ними напруженість;

B) функція по’язана з мисленням, оскільки використовує наочні уявлення для вирішення завдань;

Г) здатність виконувати дії в подумки, оперуючи образами.

3. У чому виявляється регулювання емоційних станів?

A) функція пов’язана з мисленням, оскільки використовує наочні уявлення для вирішення завдань;

Б) здатність, хоча б частково, задовольняти низку потреб, знімати породжену ними напруженість;

B) здатність виконувати дії подумки, оперуючи образами;

Г) за допомогою майстерно створюваних образів людина може звернути увагу на потрібні події, має можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловлюваннями.

4. Який вислів відноситься до довільної регуляції пізнавальних процесів і станів людини?

A) здатність виконувати дії подумки, оперуючи образами;

Б) здатність, хоча б частково, задовольняти низку потреб, знімати породжену ними напруженість;

B) за допомогою майстерно створюваних образів людина може звернути увагу на потрібні події, має можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловлюваннями;

Г) функція пов’язана з мисленням, оскільки використовує наочні уявлення для вирішення завдань.

5. У чому полягає процес формування внутрішнього плану дій?

A) за допомогою майстерно створюваних образів людина може звернути увагу на потрібні події, має можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловлюваннями;

Б) функція пов’язана з мисленням, оскільки використовує наочні уявлення для вирішення завдань;

B) здатність виконувати дії подумки, оперуючи образами;

Г) здатність, хоча б частково, задовольняти низку потреб, знімати породжену ними напруженість.

6. Що відноситься до планування діяльності?

A) актуалізація нервових зв’язків, їх розпад, перегрупування та об’єднання у нові системи;

Б) причиною психічного розладу і захворювання може стати необережний вислів лікаря або неправильно сприйнята інформація;

B) причиною розладу може стати необережний, нетактовний, педагогічно безграмотний вислів учителя;

Г) складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

7. Яке твердження відноситься до ятрогенії?

A) складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації;

Б) причиною розладу може стати необережний, нетактовний, педагогічно безграмотний вислів учителя;

B) причиною психічного розладу і захворювання може стати необережний вислів лікаря або неправильно сприйнята інформація;

Г) актуалізація нервових зв’язків, їх розпад, перегрупування і об’єднання у нові системи.

8. Яке захворювання називають дидактогенним?

A) причиною психічного розладу і захворювання може стати необережний вислів лікаря або неправильно сприйнята інформація;

Б) актуалізація нервових зв’язків, їх розпад, перегрупування і об’єднання у нові системи;

B) складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації;

Г) причиною розладу може стати необережний, нетактовний, педагогічно безграмотний вислів учителя.

9. Що утворює фізіологічну основу уяви?

А) причиною розладу може стати необережний, нетактовний, педагогічно безграмотний вислів учителя;

Б) складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації;

В) актуалізація нервових зв’язків, їх розпад, перегрупування і об’єднання у нові системи;

Г) причиною психічного розладу і захворювання може стати необережний вислів лікаря або неправильно сприйнята інформація.

10. Що необхідно розуміти під ідеомоторним актом?

A) утворення уявлення про об’єкт, котре найбільш повно відповідає його опису;

Б) перед людиною постає завдання створення певних образів, намічених нею самою або заданих їй зі сторони;

B) образи народжуються ненавмисно і в найнесподіваніших поєднаннях;

Г) під впливом уявлення про рухи можна зафіксувати імпульси, які реєструються при реальному виконанні рухів.

11. Що відноситься до мимовільної уяви?

A) образи народжуються ненавмисно і в найнесподіваніших поєднаннях;

Б) утворення уявлення про об’єкт, котре найбільш повно відповідає його опису;

B) під впливом уявлення про рухи можна зафіксувати імпульси, які реєструються при реальному виконанні рухів;

Г) перед людиною постає завдання створення певних образів, намічених нею самою або заданих їй зі сторони.

12. Яке твердження характеризує довільну уяву?

A) під впливом уявлення про рухи можна зафіксувати імпульси, які реєструються при реальному виконанні рухів;

Б) утворення уявлення про об’єкт, котре найбільш повно відповідає його опису;

B) перед людиною постає завдання створення певних образів, намічених нею самою або заданих їй зі сторони;

Г) образи народжуються ненавмисно і в найнесподіваніших поєднаннях.

13. Який вислів характеризує відтворювальну уяву?

A) під впливом уявлення про рухи можна зафіксувати імпульси, які реєструються при реальному виконанні рухів;

Б) утворення уявлення про об’єкт, котре найбільш повно відповідає його опису;

B) перед людиною постає завдання створення певних образів, намічених нею самою або заданих їй зі сторони;

Г) образи народжуються ненавмисно і в найнесподіваніших поєднаннях.

14. Яке твердження характеризує творчу уяву?

A) навмисна пасивна уява, котра створює образи, непов’язані з волею;

Б) людина перетворює уявлення і створює нові образи, котрі не мають зразків;

B) створення образів бажаного майбутнього;

Г) спостерігається при послабленні діяльності свідомості, її розладах, у напівдрімотному стані, уві сні тощо;

15. Яке твердження відноситься до мрії?

A) спостерігається при послабленні діяльності свідомості, її розладах, у напівдрімотному стані, уві сні тощо;

Б) людина перетворює уявлення і створює нові образи, котрі не мають зразків;

B) навмисна пасивна уява, котра створює образи, непов’язані з волею;

Г) створення образів бажаного майбутнього.

16. Який вислів характеризує марення?

A) створення образів бажаного майбутнього;

Б) спостерігається при послабленні діяльності свідомості, її розладах, у напівдрімотному стані, уві сні тощо;

B) навмисна пасивна уява, котра створює образи, непов’язані з волею;

Г) людина перетворює уявлення і створює нові образи, котрі не мають зразків.

17. Що відноситься до ненавмисної пасивної уяви?

A) спостерігається при послабленні діяльності свідомості, її розладах, у напівдрімотному стані, уві сні тощо;

Б) ннавмисна пасивна уява, котра створює образи, непов’язані з волею;

B) людина перетворює уявлення і створює нові образи, котрі не мають зразків;

Г) створення образів бажаного майбутнього.

18. Яке твердження відноситься до аглютинації?

A) процес розкладання і поєднання, унаслідок чого викристалізовується певний образ;

Б) у створюваному образі яка-небудь частина, деталь виділяється й особливо підкреслюється;

B) збільшення об’єкту порівняно з дійсністю;

Г) створення нового образу шляхом уявного приєднання частин або властивостей одного об’єкту іншому;

Д) якщо уявлення, з яких створюється образ, зливаються, то відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на передній план.

19. Який вислів характеризує акцентування?

A) процес розкладання і поєднання, унаслідок чого викристалізовується певний образ;

Б) створення нового образу шляхом уявного приєднання частин або властивостей одного об’єкту іншому;

B) у створюваному образі яка-небудь частина, деталь виділяється й особливо підкреслюється;

Г) якщо уявлення, з яких створюється образ, зливаються, то відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на передній план;

Д) збільшення об’єкту порівняно з дійсністю.

20. Що відноситься до гіперболізації?

A) збільшення об’єкту порівняно з дійсністю;

Б) процес розкладання і поєднання, унаслідок чого викристалізовується певний образ;

B) якщо уявлення, з яких створюється образ, зливаються, то відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на передній план;

Г) створення нового образу шляхом уявного приєднання частин або властивостей одного об’єкту іншому;

Д) у створюваному образі яка-небудь частина, деталь виділяється й особливо підкреслюється.

21. У чому полягає схематизація?

A) у створюваному образі яка-небудь частина, деталь виділяється й особливо підкреслюється;

Б) збільшення об’єкту порівняно з дійсністю;

B) процес розкладання і поєднання, унаслідок чого викристалізовується певний образ;

Г) якщо уявлення, з яких створюється образ, зливаються, то відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на передній план;

Д) створення нового образу шляхом уявного приєднання частин або властивостей одного об’єкту іншому.

22. Що відноситься до типізації?

A) якщо уявлення, з яких створюється образ, зливаються, то відмінності згладжуються, а риси схожості виступають на передній план;

Б) збільшення об’єкту порівняно з дійсністю;

B) у створюваному образі яка-небудь частина, деталь виділяється й особливо підкреслюється;

Г) створення нового образу шляхом уявного приєднання частин або властивостей одного об’єкту іншому;

Д) процес розкладання і поєднання, унаслідок чого викристалізовується певний образ.