ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Спираючись на досвід і результати дослідження проблеми в минулому, мож­на домовитись про зміст опорних понять. Суспільний процес (від лат. processus - проходження, просування) - це сукупність соціальних подій, станів, змін відно­син, яка має певну цілісність і спрямованість.

Соціальний процес потрібно відрізняти від такого суперечливого феномена, як соціальне функціонування. Воно також постає у вигляді процесу, проте він не розвивається, не прогресує. Функціонування фіксує стабільність системи. По­няття ж соціального процесу спрямоване на відбиття її зміни - розвитку або занепаду, прогресу або регресу.

Принциповим питанням теорії соціального процесу є питання про його джере­ло. Якщо припустити, що джерело перебуває поза процесом, за його межами, тоді з необхідністю треба прийняти ідею Бога, як його кінцевої спонукальної й організу­ючої сили. Власне, А.Уайтхед і дійшов такого висновку. У нього саме Бог є тією дійсною сутністю, яка утримує в своїй суб’єктивній єдності все царство вічних об’єк­тів і стимулює виникнення кожної нової події як принципу іманентної цілевідповід- ності на початку процесу її самоформування.

Отже, питання про джерело соціального процесу підлягає вивченню. Без його ро­зуміння про внутрішню єдність і спрямованість подій в процесі можна говорити лише умовно, зі значною часткою припущення. А це свідчить, що людство ще не в змозі на достатньому рівні точності передбачати майбутні соціальні процеси, конфлікти, від­носини, а тим більше - управляти ними. Виходячи з рівня сучасного соціального знан­ня, люди, відверто кажучи, не відають, що творять, йдуть вперед шляхом спроб і по­милок, через жорстокість і кров, тяжку працю й неймовірні страждання.

Звичайно, не можна заперечувати певних соціальних надбань, якими володіє людство, наукової обгрунтованості тих чи інших соціальних пріоритетів. Є вони і в розумінні природи соціального процесу. Як свідчить філософська література, серед різноманітності соціальних процесів вирізняють такі: конструктивні (культуро- творчі) та руйнаційні; іманентні (джерело яких міститься всередині) та зовнішні (їх джерело - за межами процесу); антагоністичні та неантагоністичні тощо.

На наш погляд, різноспрямовані соціальні процеси можна охопити такою умовною класифікацією і вирізнити такі їхні групи:

виробничі (соціальні) - охоплюють широкий спектр взаємодії суспільства й природи, суспільних груп та індивідів між собою.

тво; виробництво потреб; виробництво форм спілкування; виробництво лю­дини;,

творчі - включають всі процеси продуктивної людської діяльності, що по­роджують якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. Ці процеси здійснюються в різних галузях суспільної практики, науки, техніки, лі­тератури, мистецтва. Традиційно поняття творчості вживають у вузькому зна­ченні, тобто лише у застосуванні до духовної сфери життєдіяльності людини і суспільства. У більш широкому плані воно стосується всіх сфер людської діяль­ності. Творчість може бути характерною не лише для наукової чи літературної (художньої) діяльності, а й для виробничої, політичної, релігійної, моральної. Головне, що дозволяє позначати ті чи інші процеси як творчі, полягає в тому, аби результатом їх була якісно нова суспільно значуща цінність;

конфронтаційні - це процеси розв’язання соціальних проблем, суперечностей і вирішення конфліктів насильницькими шляхами і методами. Головна їх озна­ка - насильство, тобто застосування певним соціальним суб’єктом засобів при­мусу щодо інших соціальних спільностей чи груп з метою збереження або здо­буття політичного та економічного панування, певних прав чи привілеїв. До цієї групи відносять класову боротьбу, соціальну революцію, національно-виз­вольні та національно-конфронтаційні процеси, війну тощо;

процеси переміщення великих мас людей з одних територій на інші, еміграція, переселення тощо.

Зазначена класифікація має умовний характер. Звичайно, вона не охоплює всієї палітри соціальних процесів, багато з яких виходять за її межі або можуть бути водночас охарактеризованими декількома якісними характеристиками і відповідно віднесені як до тієї, так і до іншої групи. Візьмемо, наприклад, такий соціальний процес, як будівництво держави. З одного боку, це процес суспіль­ного виробництва, з другого - творчий процес, оскільки його результатом має бути якісно нова політична цінність -інституція держави. Нарешті, якщо держа- вобудівництво здійснюється шляхом насильницького примусу одних соціаль­них верств іншими, цей процес повною мірою можна назвати конфронтаційним.

Реальна дійсність - це дивовижне плетиво різноманітних соціальних проце­сів, стосунків, суперечностей і конфліктів. Його зміст глибший й складніший за будь-яку теоретичну схему. Він завжди виходить за її межі й підпадає під зако­номірність лише частково, тобто конкретно-історично і не більше.