ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Спираючись на досвід і результати дослідження проблеми в минулому, можна домовитись про зміст опорних понять. Суспільний процес (від лат. processus - проходження, просування) - це сукупність соціальних подій, станів, змін відносин, яка має певну цілісність і спрямованість.
Подія - елементарна складова частина процесу - охоплює собою дійове, діяльне відношення однієї людини (соціальної групи) до іншої. Подія - це єдність відношення і діяльності, їх органічний синтез у якісно нову цілісність. Вона має суспільний сенс лише тоді, коли зафіксована суспільною свідомістю, набула в ній певної суспільної оцінки й розумін- ня, стала предметом теоретичного аналізу. Процес включає сукупність подій, пов’язаних між собою певною цілісністю, соціальною спрямованістю. Без внутрішнього зв’язку між подіями не існує соціального процесу як якісно особливого соціального феномена. Процес характеризується взаємообумовленістю подій - це передумова процесу, його внутрішня основа й сутність. Саме вона визначає цілісність процесу, його спрямованість.Соціальний процес потрібно відрізняти від такого суперечливого феномена, як соціальне функціонування. Воно також постає у вигляді процесу, проте він не розвивається, не прогресує. Функціонування фіксує стабільність системи. Поняття ж соціального процесу спрямоване на відбиття її зміни - розвитку або занепаду, прогресу або регресу.
Принциповим питанням теорії соціального процесу є питання про його джерело. Якщо припустити, що джерело перебуває поза процесом, за його межами, тоді з необхідністю треба прийняти ідею Бога, як його кінцевої спонукальної й організуючої сили. Власне, А.Уайтхед і дійшов такого висновку. У нього саме Бог є тією дійсною сутністю, яка утримує в своїй суб’єктивній єдності все царство вічних об’єктів і стимулює виникнення кожної нової події як принципу іманентної цілевідповід- ності на початку процесу її самоформування.
Проте філософи намагалися знайти й внутрішнє джерело соціального процесу і в ньому показати процес як саморозвиток об’єктивної дійсності людської життєдіяльності. Наприклад, К.Маркс вбачав основне джерело соціального процесу в суспільній праці. Ключовими поняттями його логіки соціального процесу є продуктивні сили й виробничі відносини, пред- метно-перетворююча практика і суспільна економічна формація, соціальна революція тощо. М.Вебер обгрунтовував інше джерело суспільного процесу - своєрідний дух, що рухає суспільне виробництво. За Ф.Ніцше, соціальність прогресує завдяки волі. З.Фрейд вбачає відповідний чинник у сексуальному потязі, а Л.Гумильов- у прагненні до діяльності, спрямованої на досягнення певної мети.Отже, питання про джерело соціального процесу підлягає вивченню. Без його розуміння про внутрішню єдність і спрямованість подій в процесі можна говорити лише умовно, зі значною часткою припущення. А це свідчить, що людство ще не в змозі на достатньому рівні точності передбачати майбутні соціальні процеси, конфлікти, відносини, а тим більше - управляти ними. Виходячи з рівня сучасного соціального знання, люди, відверто кажучи, не відають, що творять, йдуть вперед шляхом спроб і помилок, через жорстокість і кров, тяжку працю й неймовірні страждання.
Звичайно, не можна заперечувати певних соціальних надбань, якими володіє людство, наукової обгрунтованості тих чи інших соціальних пріоритетів. Є вони і в розумінні природи соціального процесу. Як свідчить філософська література, серед різноманітності соціальних процесів вирізняють такі: конструктивні (культуро- творчі) та руйнаційні; іманентні (джерело яких міститься всередині) та зовнішні (їх джерело - за межами процесу); антагоністичні та неантагоністичні тощо.
На наш погляд, різноспрямовані соціальні процеси можна охопити такою умовною класифікацією і вирізнити такі їхні групи:
виробничі (соціальні) - охоплюють широкий спектр взаємодії суспільства й природи, суспільних груп та індивідів між собою.
Ці процеси спрямовані на перетворення предметів природи та створення матеріальних і духовних продуктів відповідно до інтересів і потреб людей. Як зазначалося, до виробничих процесів належать такі: матеріальне виробництво; духовне виробниц-тво; виробництво потреб; виробництво форм спілкування; виробництво людини;,
творчі - включають всі процеси продуктивної людської діяльності, що породжують якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. Ці процеси здійснюються в різних галузях суспільної практики, науки, техніки, літератури, мистецтва. Традиційно поняття творчості вживають у вузькому значенні, тобто лише у застосуванні до духовної сфери життєдіяльності людини і суспільства. У більш широкому плані воно стосується всіх сфер людської діяльності. Творчість може бути характерною не лише для наукової чи літературної (художньої) діяльності, а й для виробничої, політичної, релігійної, моральної. Головне, що дозволяє позначати ті чи інші процеси як творчі, полягає в тому, аби результатом їх була якісно нова суспільно значуща цінність;
конфронтаційні - це процеси розв’язання соціальних проблем, суперечностей і вирішення конфліктів насильницькими шляхами і методами. Головна їх ознака - насильство, тобто застосування певним соціальним суб’єктом засобів примусу щодо інших соціальних спільностей чи груп з метою збереження або здобуття політичного та економічного панування, певних прав чи привілеїв. До цієї групи відносять класову боротьбу, соціальну революцію, національно-визвольні та національно-конфронтаційні процеси, війну тощо;
процеси переміщення великих мас людей з одних територій на інші, еміграція, переселення тощо.
Зазначена класифікація має умовний характер. Звичайно, вона не охоплює всієї палітри соціальних процесів, багато з яких виходять за її межі або можуть бути водночас охарактеризованими декількома якісними характеристиками і відповідно віднесені як до тієї, так і до іншої групи. Візьмемо, наприклад, такий соціальний процес, як будівництво держави. З одного боку, це процес суспільного виробництва, з другого - творчий процес, оскільки його результатом має бути якісно нова політична цінність -інституція держави. Нарешті, якщо держа- вобудівництво здійснюється шляхом насильницького примусу одних соціальних верств іншими, цей процес повною мірою можна назвати конфронтаційним.
Реальна дійсність - це дивовижне плетиво різноманітних соціальних процесів, стосунків, суперечностей і конфліктів. Його зміст глибший й складніший за будь-яку теоретичну схему. Він завжди виходить за її межі й підпадає під закономірність лише частково, тобто конкретно-історично і не більше.
Еще по теме ПОНЯТТЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ:
- Поняття великої соціальної групи. Класифікація великих соціальних груп (соціально-класові, соціально-демографічні, соціально- етнічні, соціально-професійні та соціально-територіальні). Натовп як велика стихійна гцупа. Основні характеристики та типологія натовпу, соціально-психологічні особливості окремих його різновидів. Етнічні групи. Форми існування етносів та основні етнічні процеси. Поняття етнічної ідентичності та свідомості.
- Метою другого розділу є теоретичне відтворення процесу саморозгортання соціального світу на мікро-, макро- і мегарівнях із вказівкою на специфічні стадії цього процесу й відтворенням видозмін субстанції, що лежить в основі соціального життя.
- Поняття малої групи. Класифікація малих соціальних груп (первинні/вторинні; формальні/неформальні; референтні/групи членства; квазігрупи). Структура малої групи. Динамічні процеси в малій групі. Соціально-психологічний клімат групи. Конформізм, конформна поведінка і конформність. Згуртованість.
- Співвідношення понять «соціальне» і «суспільне».
- Зв’язок політології з суспільними науками
- Політика, як декларує заголовок, – явище суспільне.
- Сикхський фактор у суспільно-політичному житті
- Політологія в системі суспільних наук
- 8.1 Групи тиску і суспільно-політичні рухи
- Тема 2. Політика як суспільне явище
- Влада як явище суспільного життя
- Тема 5 Теорія ринкових структур. Мікроекономіка суспільного сектору