Функції уяви, її розвиток

Люди так багато мріють тому, що їх розум не може “не працювати”. Він продовжує функціонувати і тоді, коли в мозок людини не поступає нова інформація, коли людина не вирішує ніяких проблем.

В житті людини уява виконує ряд специфічних функцій. Перша з них в тому, щоб представляти дійсність в образах, мати можливість користуватися ними, вирішуючи завдання. Ця функція пов’язана з мисленням і органічно в нього включена.

Друга функція уяви регуляція емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна частково задовільняти свої потреби, знімати напругу. Дана функція підкреслюється в психоаналізі.

Третя функція уяви пов’язана з її участю в довільній регуляції пізнавальних процесів і станів людини, зокрема сприймання, уваги, пам 'яті, мови, емоцій. За допомогою образів, що викликаються штучно, людина може звернути увагу на потрібні події. Через образи людина може управляти сприйманням, висловлюванням.

Четверта функція уяви пов’язана з формуванням внутрішнього плану дій - здатності виконувати їх в думці, маніпулювати образами.

П’ята функція - це планування і програмування діяльності, складання програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Прояви уяви спостерігаються вже в ранньому віці дитини. Правда, уяві дітей дошкільного віку часто властива недостатня здатність розрізняти образи реального і уявного. Роль уяви в дитячому віці тонко підмітив К.І. Чуковський. Він описав дитину, якій батьки не розповідали казок і тими самим не задовільняли її потреби в уяві. Дитина сама придумувала їх. “То вигадає, що до неї в кімнату з візитом приходив червоний слон, то неначе в неї є подруга ведмедиця Кора і, будь-ласка, не сідайте на стілець поруч з нею, тому що - хіба ви не бачите? На цьому стільці ведмедиця”.

У старшому дошкільному віці спостерігається більше цілеспрямована уява. Потім, набуваючи досвіду, з кожним роком роль фантазії в житті людини зростає. Без уяви навряд чи можлива творчість письменника, композитора, вченого.

Схильність до позамежного фантазування дуже різко виявлена в істериків. При цьому їхні фантазії схожі з дитячими, тобто створювані образи практично не відрізняються від реальної дійсності. Часто уявне приймається за дійсне, воно набуває безплідного, нав’язливого характеру. Деякі хворі під впливом прочитаних книг, побачених кінофільмів або почутих різноманітних висловлювань можуть змішувати уявні симптоми захворювання з справжніми. Ці хибні уявлення призводять до серйозних патологічних змін особистості.

При окремих психологічних розладах фантазування може набувати форми маячення або виявлятися у вигляді маячноподібних фантазій. Так, відомі випадки, коли людина під ситуативним впливом хворобливої уяви перевтілювалася у звіра, наприклад удавала з себе собаку, починала гавкати, неначе символізуючи свою долю.