ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Адаптація, або пристосування - зміна чутливості органів чуття під упливом дії подразника.

Аналізатор - активний орган, котрий рефлекторно перебудовується під впливом подразників.

Анімізм (від латів. «аніма» - дух, душа) - перше філософське учіння -переконання в тому, що у всього, що існує на світі, є елементи душі.

Анкетування (заочне опитування) - психологічне дослідження, яке використовується, коли необхідно з’ясувати відношення людей до гострих дискусійних або інтимних питань.

Ассоцианізм - вчення про зовнішню дію, яка породжує рефлекторну відповідь, відображається у вигляді слідів пам’яті (Д. Гартлі: часте повторення дії призводить до швидкого відновлення слідів за механізмом асоціації).

Атаксія або розлад рухів - захворювання, котре виявляється у порушенні процесів формування відчуттів руху (закривши очі, людина не може йти, оскільки не спроможна підтримувати рівновагу в русі).

Атомістичне учіння - світ уявляється таким, що складається з найдрібніших, неподільних часток.

Бесіда - розмова двох або більше осіб з метою отримання психологом певної інформації, вирішення важливих проблем.

Біхевіоризм - наука про поведінку; мета - зрозуміти й пояснити поведінку, а не душевні феномени. Основоположником біхевіоризму є американський учений Д. Уотсон, який назвав психічні явища непізнаваними природничо-науковими методами.

Вестибулярний апарат - орган, котрий сприймає зміни положення голови і тіла в просторі.

Відтворення - відновлення в уяві людини подій, зафіксованих у минулому пам’яттю. Відтворення відрізняється від сприйняття тим, що воно здійснюється після нього і поза ним.

Відчуття - психофізичний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу при безпосередній дії подразника на органи чуття. Інтероцептивні відчуття - сигналізують про стан внутрішніх процесів організму; пропріорецептивні - передають інформацію про положення тіла в просторі; екстероцептивні - доводять до людини інформацію із зовнішнього світу, пов’язують людину із зовнішнім середовищем і створюють основу для свідомої поведінки; контактні - викликаються безпосередньо дією об’єкта на органи чуття (смак і дотик); дистантні - відтворюють якості об’єктів, які знаходяться на деякій відстані від органів чуття (слух і зір).

Вольові психічні процеси - процеси, пов’язані з ухваленням рішення, подоланням труднощів, управлінням своєю поведінкою: цілеспрямованість, наполегливість, терплячість, витримка, сміливість та ін.

Генетична психологія - галузь психології, у якій інтелектуальний розвиток представлений у вигляді учіння про розвиток логічного мислення у дітей від народження до раннього юнацького віку (швейц. психолог Жан Піаже).

Гештальтпсихологія («гештальт» - «структура», нім. - фігура, образ, цілісність) - напрям (школа) у західній психології першої третини XX ст. Стверджує про формування складних, цілісних систем психічних явищ; орієнтується на природні науки, використовує досягнення фізики та математики, а не фізіології організму (представники: М. Вертгеймер, В. Келер, К.Лєвін та ін.).

Гуманістична психологія - один із напрямків сучасної психології, орієнтованих на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології основними предметами виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки. Гуманістична психологія як самостійний напрям відокремилася на початку 60-х років XX ст., як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, одержала назву третьої сили. До цього напряму можуть бути віднесені А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш. Бюлер, Ролло Мей, С. Джурард та ін. Гуманістична психологія спирається на екзистенціалізм.

Дидактогенне захворювання - розлад, який виникає при необережному, нетактовному, педагогічно безграмотному

висловлюванні педагога.

Динамічний стереотип - повторення однакових рухів і дій, актів поведінки, схожих реакцій організму, котре призводить до їх автоматизації, що забезпечує успішну діяльність, задоволення потреб.

Діагностичні завдання психологічної науки - конкретизація діагностичної мети, зокрема: (1) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступеня зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини на різних етапах; (2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; (3) визначити потенційні можливості психічного розвитку; (4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда.

Дуалізм - вчення, яке проголошує роздільне, незалежне існування в світі двох начал: матерії і духу.

Експеримент - дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв’язків у феномені, що вивчається, і яка передбачає активну позицію дослідника.

Емоційні психічні процеси - специфічна форма психічного відображення суб’єктивного ставлення людини до предметів або явищ у формі безпосереднього переживання (приємного чи неприємного) - афекти, відчуття, настрої, стреси, пристрасть.

Емпіризм - напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму. При цьому, інша пізнавальна здатність людини - розум - розглядається в емпіризмі тільки як сполучення і перекомпонування того матеріалу, що даний нам у досвіді, а також як здатність, що в принципі нічого не додає до змісту нашого знання. У методологічному плані емпіризм - це принцип, відповідно до якого життєва практика, мораль і наука повинні базуватися винятково на відповідному досвіді.

Епістемологія - спільна наука психологів і філософів у вирішенні проблем про пізнання людиною навколишнього світу.

Загальна психологія - психологічна наука, котра намагається знайти відповіді на принципові питання, що постають перед психологією в цілому, виробити теоретичні принципи, обґрунтувати методи психологічного пізнання, сформулювати основні закономірності існування і розвитку психічної реальності. Загальна психологія вивчає сукупність теоретичних і експериментальних досліджень, що виявляють найзагальніші психологічні закономірності, теоретичні принципи і методи психології, її основні поняття і категоріальний склад.

Запам’ятовування - процес закарбування і подальшого збереження сприйнятої інформації.

Збереження - утримання інформації, яка запам’яталася, протягом певного часу.

Ідеалізм - вчення, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ реальності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовна першооснова: світовий розум, ідея, відчуття тощо.

Ідеомоторний акт - (від дав.-гр. іЗєа - ідея, образ, лат. Motor - що приводить в рух і actus - дія) - мимовільні, частіше слабкі м’язові рухи, що виникають у людини в результаті уяви про цей чи інший рух. На принципі розшифрування ідеомоторних актів ґрунтується ефект «читання думок», коли завдяки надзвичайно тонкій чутливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною, сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і «вгадувати», який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними актами як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати, широко користуються спортсмени, танцюристи та інші. Тренери рекомендують своїм вихованцям перед виконанням вправи виконати її подумки, уявивши її від початку до кінця. Таке «програмування» поліпшує результати її реального виконання.

Інтерв’ю - психологічне дослідження, в якому виявляються думки, погляди, факти з життя респондента, відношення до соціальних і політичних явищ та ін.

Інтроспекція - (від лат. introspecto - дивлюся всередину) - метод психологічного пізнання, який полягає в спостереженні власних психічних процесів без використання яких-небудь інструментів або еталонів; самоспостереження.

Когнітивна психологія - галузь психології, яка досліджує пізнавальні процеси, як-от процес вирішення проблеми, пам’ять та мовленнєві процеси. Когнітивна психологія бере початок з пізньої моделі біхевіоризму. Основні принципи також зустрічаються в гештальтпсихології Макса Вертгеймера, Вольфганга Келера, та Курта Коффки, а також у теорії Жана Піаже, який вивчав ментальний розвиток дітей. Спеціалісти з когнітивної психології досліджують те, як люди розуміють, виявляють причини та знаходять рішення проблем, займаючись розумовими процесами, що слугують сполучною ланкою між стимулом та реакцією. Когнітивна теорія стверджує, що вирішення проблем приймають форму алгоритмів - правил, які не обов’язково розуміти, але які обіцяють рішення, або евристики (метод проб і помилок) - правил, які зрозумілі, але не завжди гарантують рішення. У інших випадках рішення може бути знайдено завдяки інтуїції, раптовому усвідомленню взаємозв’язку.

Коректувальні (психокоректувальні) завдання психологічної науки - організація навчального експерименту та психологічного тренінгу.

Латентний (прихований) період - проміжок часу від моменту подачі сигналу до моменту виникнення відчуттів; він неоднаковий для різних видів відчуттів (для тактильних відчуттів він складає 130 мс, для больових - 370 мс, для смакових - всього 50 мс).

Матеріалістичне вчення - психологічний напрямок, у якому душа розглядається як матеріальний орган, оживлюючий тіло. Перший трактат «Про душу», написаний Арістотелем.

Метод - спосіб пізнання, дослідження або практичного виконання чого-небудь.

Методи наукових досліджень - прийоми і засоби, за допомогою яких учені пізнають предмет науки, отримують достовірні відомості, які використовують для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій.

Методика - сукупність спеціальних прийомів і способів проведення роботи, спрямованої на вирішення діагностичних і коректувальних проблем.

Методологія - «вчення про метод», визначає принципи, прийоми, рекомендації, якими керується людина в своїй діяльності; загальнонаукова методологія - розробляє універсальні принципи, засоби, форми наукового пізнання, не пов’язані з якою-небудь наукою; конкретно - наукова методологія - розробляє принципи, засоби, форми пізнання, пов’язані лише з певною наукою.

Мислення - психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ навколишньої дійсності в їх істотних закономірних зв'язках і відношеннях.

Науково-дослідницькі завдання психологічної науки - виявлення вікової динаміки окремих психофізіологічних процесів, властивостей.

Нервова система - це система, яка регулює діяльність всіх органів і систем людини, складається з двох розділів: центрального і периферичного. Центральна нервова система включає головний мозок, проміжний і спинний мозок; периферична нервова система складається з нервових волокон і вузлів, які відходять від головного й спинного мозку, та вегетативної нервової системи.

«Образ «Я» - стійка рівень усвідомлення, система відношень особистості до самої себе, яка включає три компоненти: (1) пізнавальний (когнітивний) - знання себе; (2) емоційний (оцінка своїх якостей); (3) поведінковий (практичне відношення до себе). Образ «Я» - не статичне, а динамічне утворення особистості: «Реальне Я» - образ «Я» переживається як уявлення про себе у момент власне переживання; «Ідеальне Я» - яким суб’єкт має бути, стати, щоб відповідати соціальним нормам і чеканням оточуючих людей; «Фантастичне Я» - яким суб’єкт бажав би стати, якби це виявилося для нього можливим.

Опитування - отримання інформації про об’єктивні і суб’єктивні факти зі слів самих досліджуваних (реципієнтів).

Пам’ять - закарбування, збереження, подальше впізнавання і відтворення слідів минулого досвіду.

Пізнавальні психічні процеси - пов’язані зі сприйняттям і переробкою інформації. До їх числа входять: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, мовлення, уява, увага.

Принципи психології - основа теорії психології, підходи до розуміння предмета психології і шляхів його дослідження.

Психіка - властивість високоорганізованої матерії (мозку) відтворювати об’єктивну дійсність і на основі сформованого при цьому психічного образу регулювати поведінку й діяльність суб’єкта.

Психічні властивості особистості - більш-менш стійкі індивідуальні психологічні особливості, що проявляються у поведінці та визначають людину як особистість, відмінну від інших людей. Серед психологічних властивостей найчастіше згадують: темперамент, характер, потреби та мотиви, таланти, стійке ставлення до себе, оточення, світу.

Психічні процеси - первинні регулювальники поведінки, які мають певну тривалість і стійкість. Вони поділяються на три групи: пізнавальні, емоційні, вольові.

Психічні стани - цілісна характеристика психічної діяльності особистості, котра демонструє своєрідність психічних процесів, попереднього стану і психічних властивостей особистості людини. Як правило, психічні стани емоційно насичені, виникають під впливом життєвих обставин, стану здоров’я, ряду інших факторів. Психічні стани, як й інші психічні явища, існують у вигляді переживань, ідей в свідомості людини та в тій частині психіки, яку називають несвідоме. Це означає, що їх неможливо сприйняти за допомогою органів відчуттів та дослідити методами природничих наук.

Психічні утворення - це психічні явища, які формуються в процесі набуття людиною життєвого і професійного досвіду, до змісту яких включене й особливе поєднання знань, навичок та умінь.

Психоаналіз - спосіб інтроспекції людини, що передбачає систематичне пояснення несвідомих зв’язків та процесів; група психологічних теорій особистості, методів дослідження ментальних процесів, а також методів психотерапії невротичних розладів. Напрям психоаналізу розроблений австрійським психіатром і психологом

З. Фрейдом.

Психологія - наука про психіку та закономірності її прояву й розвитку; наука, яка вивчає факти, закономірності і механізми психіки людини.

Рефлекс - реакція організму на роздратування, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Безумовні рефлекси - вроджені, здійснюються за допомогою нижчележачих відділів центральної нервової системи і складають основу інстинктивної поведінки. Умовні рефлекси формуються за життя люини.

Рефлексія - (1) звернення уваги суб’єкта на самого себе, продукти власної активності, їх переосмислення; (2) самопізнання людиною свого духовного світу; (3) метод самоаналізу знань і вчинків, їх значень та меж.

Рівень домагань (РД) - бажана міра самооцінки особистості (рівень образу «Я»), котра виявляється мірою складності мети, яку індивід ставить перед собою.

Розуміюча психологія - ідеалістичний напрям у німецький філософії і психології 1-ої третини 20 ст., спрямований на розкриття смислового змісту душевного життя людини, системи її цінностей (В. Дільтей). Згідно з Дільтеєм, має бути розроблена нова, відмінна від традиційної «описова» психологія, вихідним принципом якої повинен стати феномен внутрішнього зв’язку душевного життя, що безпосередньо переживається.

Самооцінка особистості - оцінювання самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самосвідомість - сукупність психічних процесів, за допомогою яких індивід усвідомлює себе як суб’єкта діяльності (І.С. Кон).

Свідомість - вищий рівень відображення людиною дійсності; це вища, властивіша лише людині і пов’язана з мовленням функція мозку, яка полягає в узагальненому, оціночному й цілеспрямованому відтворенні та конструктивно-творчому перетворенні дійсності.

Сенсибілізація (лат. чутливий) - підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів і вправ.

Сенсуалізм - філософське вчення про домінування чуттєвого пізнання над раціональним. Сенсуалізм, як і емпіризм, заперечує існування вроджених і незмінних ідей, доводить їх дослідне походження і можливість розвитку.

Сигнальна діяльність - робота великих півкуль головного мозку. Перша сигнальна система - сигнали, які викликають предмети та їх властивості або явища природи (зорові, слухові та інші чуттєві сигнали, з яких будуються образи зовнішнього світу). Друга сигнальна система - словесна; сприйняття слів - почутих, висловлених (уголос або про себе) і видимих (при читанні і письмі).

Синестезія - взаємодія відчуттів, виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуттів, характерного для іншого аналізатора. Так, при дії звукових подразників у суб’єкта виникають зорові образи - наочно-слухова синестезія.

Сприйняття - пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їх якостей при безпосередній дії на органи чуття.

Тест - коротке, стандартизоване випробування, що піддається математичній обробці даних.

Уява - процес перетворення уявлень, котрі відтворюють реальну дійсність, і створення на цій основі нових образів, предметів та явищ, які ніколи не сприймалися людиною раніше.

Ятрогенія - навіювання різних хвороб. Інколи приводом для психічного розладу і подальшого захворювання (ятрогенне захворювання) стає неправильно зрозуміле слово авторитетної людини.