<<
>>

Процеси уяви

Як і сприймання, пам’ять та мислення, процеси уяви мають аналітико- синтетичний характер. Створюючи нові уявлення, людина поєднує окремі елементи різних образів предметів у нових комбінаціях.

Цим способом часто користуються письменники, художники, вчені, винахідники. Наприклад, Л. Толстой (1828-1910 р.р.) писав, що образ зовнішності Наташі Ростової виник у нього шляхом поєднання рис близьких йому людей.

Однак комбінування є не просто переміщенням чи перегрупуванням елементів, не механічним поєднанням властивостей різних об’єктів, як вважали представники асоціативної психології, а результатом складної аналітико- синтетичної діяльності, що має своїм наслідком новий цілісний образ, у якому елементи перетворено і узагальнено.

Творення образів уяви відбувається різними способами, прийомами.

Найпростішими є аглютинація (від лат. agglutinatio - склеювання) - механічне поєднання в новому образі елементів і властивостей, які в повсякденному житті не поєднуються. Таким був шлях творення давніх міфічних образів, що поєднують частини тіла людини і тварини чи птиці: кентавр, русалка, крилатий кінь Пегас та ін. Аглютинацію використовують не тільки у фольклорній творчості, а й техніці. Прийладом може бути тролейбус, в якому поєднано властивості автобуса і травмвая, аккордеон (піаніно і баян), гідролітак (човна і літака) і ін.

Прийом створення нових образів є аналогія. Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту.

На основі принципу аналогії виникла нова галузь інженерної справи біоніка - виокремлює деякі властивості живих організмів, які стають засадовими при конструюванні нових технічних систем. Так було створено багато різноманітних приладів - локатор, “електронне око”, тощо.

Нові образи можуть створюватися з допомогою наголошення акцентування.

Цей прийом полягає в навмисному посиленні в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.

Гіперболізація (гр. hyperbole - перебільшення) - збільшення предмета або кількості його частин. Вона широко використовується в літературі, фольклорі при створенні дружніх шаржів. Прикладом гіперболізації є велетень Гулівер, семиголовий змій і т.д.

Літота (гр litotes - простота) - навмисне зменшення предмета, недомовленість. За її допомогою створені казкові образи дівчинки Дюймовочки, хлопчика-мізинчика, гномів і т.д. збільшення і зменшення розмірів не є випадковими. Вони завжди мотивовані. З одного боку, зовнішність велетня, грандіозні розміри, велику фізичну силу використовують для яскравішого передавання певної якості. З іншого боку, розум, кмітливість, безстрашність виявляють себе яскравіше завдяки контрасту із зовнішністю.

Загострення - наголошення на певній частині або певній властивості образу. Використовується при створенні дружніх шаржів і карикатур.

Схематизація - формування образу уяви, під час якого уявлення зливаються, відмінності між ними стираються, а риси схожі виступають на перший план. Його використовують, зокрема, в декоративній творчості при створенні різноманітних орнаментів, елементи яких взято з рослинного світу.

У художній літературі, живопису, скульптурі використовуєть і типізація - виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі.

Творчий процес пов 'язаний з виникненням багатьох асоціацій, їх актуалізація підпорядкована меті, потребам і мотивам, які домінують в актах творчості.

Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяльність. Доки створений образ існує “тільки в голові” він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування.

<< | >>
Источник: БУНЯК Н.А.. Загальна психологія: лекції (частина І). - Тернопіль: вид-во ТНТУ ім. І. Пулюя,2017. - 100 с.. 2017

Еще по теме Процеси уяви:

  1. Процес утворення образів уяви
  2. Фізіологічні основи уяви та її зв’язок із органічними процесами
  3. Види уяви
  4. Види уяви
  5. Уява і особистість. Розвиток уяви
  6. Фізіологічні основи уяви
  7. Функції уяви, її розвиток
  8. Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
  9. Індивідуальні особливості уяви
  10. Загальна характеристика уяви