Процеси уяви
Як і сприймання, пам’ять та мислення, процеси уяви мають аналітико- синтетичний характер. Створюючи нові уявлення, людина поєднує окремі елементи різних образів предметів у нових комбінаціях.
Цим способом часто користуються письменники, художники, вчені, винахідники. Наприклад, Л. Толстой (1828-1910 р.р.) писав, що образ зовнішності Наташі Ростової виник у нього шляхом поєднання рис близьких йому людей.Однак комбінування є не просто переміщенням чи перегрупуванням елементів, не механічним поєднанням властивостей різних об’єктів, як вважали представники асоціативної психології, а результатом складної аналітико- синтетичної діяльності, що має своїм наслідком новий цілісний образ, у якому елементи перетворено і узагальнено.
Творення образів уяви відбувається різними способами, прийомами.
Найпростішими є аглютинація (від лат. agglutinatio - склеювання) - механічне поєднання в новому образі елементів і властивостей, які в повсякденному житті не поєднуються. Таким був шлях творення давніх міфічних образів, що поєднують частини тіла людини і тварини чи птиці: кентавр, русалка, крилатий кінь Пегас та ін. Аглютинацію використовують не тільки у фольклорній творчості, а й техніці. Прийладом може бути тролейбус, в якому поєднано властивості автобуса і травмвая, аккордеон (піаніно і баян), гідролітак (човна і літака) і ін.
Прийом створення нових образів є аналогія. Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту.
На основі принципу аналогії виникла нова галузь інженерної справи біоніка - виокремлює деякі властивості живих організмів, які стають засадовими при конструюванні нових технічних систем. Так було створено багато різноманітних приладів - локатор, “електронне око”, тощо.
Нові образи можуть створюватися з допомогою наголошення акцентування.
Цей прийом полягає в навмисному посиленні в об’єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй і наголошує на цьому художніми засобами.Гіперболізація (гр. hyperbole - перебільшення) - збільшення предмета або кількості його частин. Вона широко використовується в літературі, фольклорі при створенні дружніх шаржів. Прикладом гіперболізації є велетень Гулівер, семиголовий змій і т.д.
Літота (гр litotes - простота) - навмисне зменшення предмета, недомовленість. За її допомогою створені казкові образи дівчинки Дюймовочки, хлопчика-мізинчика, гномів і т.д. збільшення і зменшення розмірів не є випадковими. Вони завжди мотивовані. З одного боку, зовнішність велетня, грандіозні розміри, велику фізичну силу використовують для яскравішого передавання певної якості. З іншого боку, розум, кмітливість, безстрашність виявляють себе яскравіше завдяки контрасту із зовнішністю.
Загострення - наголошення на певній частині або певній властивості образу. Використовується при створенні дружніх шаржів і карикатур.
Схематизація - формування образу уяви, під час якого уявлення зливаються, відмінності між ними стираються, а риси схожі виступають на перший план. Його використовують, зокрема, в декоративній творчості при створенні різноманітних орнаментів, елементи яких взято з рослинного світу.
У художній літературі, живопису, скульптурі використовуєть і типізація - виділення істотного в однорідних фактах і втілення його в конкретному образі.
Творчий процес пов 'язаний з виникненням багатьох асоціацій, їх актуалізація підпорядкована меті, потребам і мотивам, які домінують в актах творчості.
Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяльність. Доки створений образ існує “тільки в голові” він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування.
Еще по теме Процеси уяви:
- Процес утворення образів уяви
- Фізіологічні основи уяви та її зв’язок із органічними процесами
- Види уяви
- Види уяви
- Уява і особистість. Розвиток уяви
- Фізіологічні основи уяви
- Функції уяви, її розвиток
- Зв’язок уяви з об’єктивною дійсністю
- Індивідуальні особливості уяви
- Загальна характеристика уяви