Світ "пекучих таємниць", гострих випробувань.

Після молодшого шкільного віку, коли універсальною є потреба "бути як всі", коли життєвий світ активно зіставляється із світами однолітків, настає вік підлітковий, коли домінує потреба "бути не таким, як усі".

Підліток продовжує фу дитини, створюючи ситуації пригодництва, тренуючи, загартовуючи волю. Всі колишні відношення, симпатії, норми й цінності підлягають перевірці на міцність, на необхідність їх збереження. Пригодництво породжує допитливість. Підліток переходить від однієї ситуації до іншої,, шукаючи щось нове, незнайоме. Він живе під знаком незвичайного, шукає "пекучу таємницю" (С.Цвейг), таємницю світу, людей. Але його поки що мало цікавить своєрідність того незвичайного, що трапляється на шляху, і тому підліток так легко міняє інтереси, захоплення.

Пекучу таємницю підліток бачить і в питанні життя і смерті. Він намагається визначити міру живого у відмінності від неживого, чим деякою мірою можна пояснити певну жорстокість у цьому віці. Власну життєвість теж треба відчути, тому свою душу і тіло підліток піддає іспитам, стражданням.

Ставлення до себе стає ставленням до власної статі та віку і ставленням до своєї неповторності, несхожості на інших. Психологічний простір звужується, його центр зміщується до суб'єктивного полюсу, що пов'язане з дослідженням власних глибин, внутрішніх реальностей, про які людина раніше не знала. Час життя чимдалі більше спрямовується у майбутнє, минуле і теперішнє переживаються як різні темпоральні іпостасі того, що ще попереду.

У підлітковому віці центрація як спосіб життя перевершує децентрацію, хоч перехід від ситуації до ситуації підсвідомо готує й децентрацію. Однак цей механізм ще не стає домінуючим, він тільки створює можливість порівняння численних центрацій між собою. Підліток починає усвідомлювати свої коливання між захопленнями, що готує юнацьке заперечення всіх колишніх зацікавлень, крім чогось єдиного, що треба удосконалювати.