Походження психіки

Учені матеріалістичного напряму пояснюють виникнення психіки тривалим розвитком матерії. Матерії нерухомої, незмінної, яка перебуває в абсолютному спокої взагалі не існує. У стані руху, зміни й розвитку знаходиться вся матерія у Всесвіті.

Уся матерія, починаючи від неживої, неорганічної і закінчуючи найвищою і найскладнішою матерією - людським мозком, володіє загальною якістю матеріального світу - якістю віддзеркалення, тобто здатністю відповідати на валив. Відображення проявляється у здатності відповідати на зовнішні подразники відповідно до характеру впливу і форми існування матерії. Кожній формі руху матерії (механічній, фізичній, хімічній, біологічній) властиві свої специфічні форми віддзеркалення.

Простими прикладами механічного відображення є вивітрювання скель, відтиск на глині, промінь, відбитий від поверхні води, коливання повітряних хвиль у вигляді відлуння.

Проте така взаємодія окремих речей у неживій природі ще не є умовою, необхідною для їх існування. Скеля може існувати незалежно від води, а вода - незалежно від того берега, який вона омиває.

Істотний стрибок відбувається при переході до живої матерії.

У процесі розвитку Землі з'явилися особливо складні вуглецеві з'єднання, для яких була характерна впливова величина і складність тих молекул, з яких ця речовина складається. Такі гігантські білкові молекули з'явилися близько 2 млрд. років назад при охолоджуванні земної поверхні. Ці гігантські молекули, з якими вчені (зокрема, академік А.І. Опарін) пов'язують походження життя, були названі коацерватами. Їх особливість полягала в тому, що вони легко розпадалися на окремі складові частини і що для підтримки їх існування був необхідний постійний обмін речовин із середовищем: Ці молекули повинні були отримувати живлення нових речовин із середовища, засвоювати (асимілювати) ці речовини й виділяти (дисимулювати) продукти розпаду в зовнішнє середовище.

Слід мати на увазі, що цей обмін речовин із середовищем зовсім не був пасивним процесом. Він здійснювався в процесі життєдіяльності цих білкових молекул. Так виникла жива істота, яка вже дуже рано прийняла характер клітин. Характерна особливість існування цих клітин полягала в тому, що вони завжди виявляли ту подразливість, яка виявляється в активності до речовин, необхідних для підтримки існування, залишаючись індиферентними до речовин, які не приймали безпосередню участь в їх життєдіяльності. Інакше кажучи, вже на цьому рівні існування життя виникли відомі «потреби» живої істоти, і зі всіх явищ зовнішнього середовища виділялися істотні для підтримки життя біотичні впливи та неістотні для неї - абіотичні впливи, до яких жива клітина залишалася байдужою.

Це явище обміну речовин і виникнення подразнення відповідно до біотичних речовин і складала істотну рису нового етапу розвитку матерії - етапу появи життя.

Якщо детальніше розглянути еволюцію життя, то можна виділити в ній низку істотних рівнів.

Першим рівнем існування життя є та форма, яку можна назвати рослинним життям. Ця форма зустрічається на всіх етапах еволюції.

Багато дослідників вважають однією з основних особливостей рослинного життя той факт, що рослини пов'язані з певним місцем і не мають рухливості. Це визначення недостатнє й відносне. Істотним є той факт, що рослинне життя вичерпується основними згаданими вище процесами обміну речовин і що життєдіяльність рослини виявляється в наявності подразнення по відношенню до одних біотичних чинників при байдужості до інших, які не входить до обміну речовин - абіотичним чинників.

Істотна особливість складних форм рослинного життя полягає лише в тому, що до числа біотичних чинників входять не лише ті речовини, які безпосередньо засвоюються рослинами (наприклад, вуглекислота), а й ті умови (наприклад, сонячне світло), без яких таке засвоєння не може відбуватися.

Проте, є істотний аспект: рослини активні лише по відношенню до біотичних умов, які безпосередньо впливають на них; вони не шукають ці умови, якщо ці умови не впливають безпосередньо, і абсолютно не реагують на інші, небіотичні чинники, котрі не входять у процес обміну речовин.

Це можна показати на простому прикладі.

Відомо, що для життєдіяльності рослини необхідне світло. Посадимо горошину в землю в темній кімнаті та рясно змочимо цю землю водою. Природно, що під впливом обміну речовин, що відбувається, в горошини з'явиться корінь, який вростає в землю, і виникає паросток, який почне зростати вгору. Помістимо поряд із паростком, що розвивається, пучок світла. Не дивлячись на те, що наявність світла життєво необхідна рослині для її подальшого росту, - паросток не шукатиме світла, рослина не робитиме жодних активних спроб орієнтуватися в довкіллі з тим, аби знайти ті умови, які необхідні їй для подальшого існування. У неї не спостерігається жодних пошукових рухів, жодної в справжньому сенсі цього слова орієнтовної діяльності.

Отже, можна сказати, що життєдіяльність рослин обмежується явищами обміну речовин і подразливістю до біотичних речовин, а також відсутністю активної орієнтувальної діяльності.

Способи реагування своєрідними рухами відносно біотичних чинників називають тропізмами. Різновидом таких тропізмів є фототропізм (тенденція рухатися до світла), термотропізм (тенденція рухатися в напрямку до тепла), хемотропізм (тенденція рухатися у напрямку до певних хімічних упливів). Сюди ж відносяться явища геотропізму (корінець рослини завжди рухається в напрямку до центру землі) і т.д.

Від етапу рослинного життя значним чином відрізняється наступний етап еволюції - етап тваринного життя.

Нова особливість, яка виявляється при переході від рослинного життя до тваринного, полягає в тому, що у тварин виникає новий вигляд подразнення: навіть найпростіша тварина у відомих умовах починає реагувати не лише на безпосередні біотичні подразники, які є складовими процесу обміну речовин, але й на ті подразники, які зазвичай були індиферентними, але які можуть сигналізувати про появу біотичних роздратувань.

Наявність цієї нової форми життєдіяльності можна показати на прикладі дослідів, які неодноразово проводилися вже над найпростішими.

Найпростіші одноклітинні тварини розмістили в трубці з водою. Одна сторона цієї трубки нагрівалася, інша залишалася холодною. Одноклітинні з позитивним термотропізмом дуже швидко розміщувалися в теплій частині трубки. Потім нагрівання одного з кінців трубки поєднувалося з його освітленням; світло було раніше індиферентним агентом для цих одноклітинних, найпростіші ніколи не реагували на світло. Якщо кілька разів підряд освітлювати нагріту частину трубки, світло починає набувати для тварини позитивного значення: після цього досліду достатньо освітити один край рівномірно нагрітої трубки, щоб одноклітинні зосередилися на цьому освітленому краї.

Цей перехід до реакцій на раніше індиферентні подразники знаменує собою найважливішу епоху в еволюції життя. Починаючи реагувати на абіотичні умови, які набули сигнальне значення, тварина отримує нові форми віддзеркалення об'єктивної дійсності. Тварина починає орієнтуватися в зовнішньому середовищі, активно шукати ті впливи, які сигналізують життєво корисні умови, і уникати тих подразників, які сигналізують шкідливі для життя умови. Виникає активна поведінка тварини в довкіллі, виникають зачатки того, що можна назвати психічним життям. На перших етапах воно має ще елементарні форми, надалі воно значно ускладнюється, починаючи утворювати складну й багатогранну форму поведінки тварини.

Дискусії про походження психіки не припиняються до цього часу. Це збумовлене тим, що проблема походження психіки є не лише однією з найскладнішою в науковому пізнанні, а й засадничою. Пояснити походження психіки намагаються багато вчених у межах не лише психологічної науки, але й філософії, релігії, фізіології тощо. Сьогодні ще немає однозначної позиції на цю проблему.

3.