<<
>>

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження детально схарактеризовано поняття, ознаки як виборів, так і виборчих систем, визначено обливості проведення виборів в Україні та державах-членах Європейського Союзу.

Особливо актуальною на сьогодні є проблема напрацювання науково обґрунтованого підходу щодо повного і всебічного забезпечення виборчого права, з урахуванням чисельності та змін до законодавства, що й зумовило вибір теми дисертації.

Виходячи із задач, які були поставлені під час написання наукової роботи, до здобутих основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести такі:

1. Уточнено поняття «вибори» та «виборчі системи». Запропоновано під поняттям «вибори» розуміти форму прямого народовладдя, процедура якого визначена у конституції та виборчому законодавстві, що здійснюється з метою формування представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування, їх легітимації шляхом передачі владних повноважень від народу до обраних ним представників. Під поняттям «виборча система» доцільно розуміти законодавчо врегульований порядок формування виборних органів держави та органів місцевого самоврядування, який визначає організацію виборчого процесу та характер дії учасників, процедуру голосування та встановлення результатів виборів.

2. Виокремивши і дослідивши політико-правові чинники формування демократичної виборчої системи, сформульовано авторське визначення поняття «демократична виборча система», під яким слід розуміти виборчу систему, що функціонує в межах демократичного політичного режиму, і побудовану відповідно до вимог їх представницького характеру державної влади, виборності влади, плюралізму та свободи політичної діяльності, верховенства права, рівності та невід'ємності громадянського права на владу.

3. Порівняння основних норм виборчого законодавства України та держав- членів Європейського Союзу відповідно до низки критеріїв (тип виборчої

системи, тип виборчих списків, спосіб висування кандидатів, розмір прохідного бар'єру, спосіб підрахунку голосів, відповідність виборчого законодавства принципам міжнародного виборчого права, рівень законодавчого закріплення тих чи інших норм виборчого права тощо) дає змогу стверджувати, що загалом виборче законодавство як України, так і держав-членів ЄС має свої особливості.

До них, зокрема, треба віднести: закріплення більшістю держав-членів ЄС типу виборчої системи на рівні конституції (на відміну від України, де тип виборчої системи встановлюється відповідним виборчим законом); законодавче закріплення застосування на виборах до Верховної Ради України змішаної виборчої системи (на противагу загальноєвропейській практиці використання пропорційної виборчої системи); на відміну від європейського виборчого законодавства закріплення в Україні майже повного переліку принципів міжнародного виборчого права вже на рівні Конституції. Це дає підстави стверджувати, що міра відповідності виборчого законодавства України загальним принципам міжнародного виборчого права є вищою, ніж аналогічна міра, закріплена на рівні виборчого законодавства більшості держав-членів ЄС; встановлення законодавством України, порівняно з більшістю держав-членів ЄС, одного з найвищих виборчих бар'єрів; подібність виборчого законодавства України виборчому законодавству держав-членів ЄС у частині закріплення застосування закритих партійних списів, а також процедури висування кандидатів.

Законодавством держав-членів Європейського Союзу чітко

регламентуються усі аспекти процедури організації та проведення виборів, а також визначення їхніх результатів. До головних аспектів процедури організації та проведення виборів, які підпадають під регулювання зазначеними нормативно-правовими актами, належить зокрема: кількісний склад парламенту, основні принципи виборчого права, тип виборчої системи, кількість виборчих округів та число депутатів, які можуть бути обрані у цих округах, величина виборчого бар'єру, тип партійних списків, суб'єкти висування кандидатів та вимоги до них, умови надання пасивного та активного виборчого права тощо.

При цьому в деяких країнах-членах ЄС зазначені аспекти майже повністю знаходять відображення в тексті конституції, що свідчить про значну «конституціоналізацію» виборчого права.

4. Репрезентативним є досвід регулювання виборчих систем, які застосовуються у державах-членах Європейського Союзу і до яких слід віднести порядок проведення виборів членів нижніх палат парламентів.

Так, для проведення виборів нижніх палат та однопалатних парламентів у державах Європейського Союзу використовуються три основних типи виборчих систем - мажоритарна, пропорційна та змішана. Значна перевага при цьому належить пропорційній виборчій системі, яка діє у 19 із 28 державах-членах ЄС. У процесі застосування пропорційної виборчої системи використовуються три основних типи партійних списків: закриті, преференційні та відкриті.

5. До ефективних способів забезпечення демократичних, прозорих виборів до Європейського Парламенту у практиках різних держав-членів Європейського Союзу належать такі: застосування пропорційної виборчої системи, або системи єдиного голосу, що передається; наявність різних типів виборчих списків; застосування різних підходів до визначення меж виборчих округів; встановлення в різних країнах-членах неоднакового розміру виборчого бар'єру; застосування різного мінімального віку для набуття пасивного виборчого права; наявність в різних країнах-членах неоднакових вимог до виборців, які проживають на їх території, але не є громадянами; надання можливості країнам- членам самостійно розширювати встановлений для всіх держав перелік випадків несумісності мандату депутату Європейського Парламенту з іншими посадами; закріплення можливості для країн-членів регулювати інші питання, які стосуються виборчої процедури, на рівні внутрішнього законодавства (такими питаннями, наприклад, є: порядок висування кандидатів у депутати Європейського Парламенту, встановлення того чи іншого способу підрахунку голосів, визначення дати проведення виборів тощо). На сучасному етапі не є коректним вживати поняття виборча система до Європейського Парламенту,

оскільки на практиці існують лише національні виборчі системи до Європейського Парламенту країн-членів Європейського Союзу.

6. Систематизовано основні політико-правові чинники забезпечення народовладдя в Україні. Аналіз законодавчого забезпечення проведення виборів до Верховної Ради України за період з 1989 по 2004 роки свідчить, що для вказаного періоду характерною є часта зміна виборчого законодавства, зокрема у частині визначення типу виборчої системи, яка за досить короткий період здійснила еволюцію від мажоритарної системи абсолютної більшості до пропорційної системи із закритими списками.

Кожний із законів про вибори народних депутатів, які були прийняті в зазначений період, тією чи іншою мірою відображав принципи міжнародного виборчого права (принцип загального та рівного виборчого права, принцип періодичності виборів, принцип вільних виборів, принцип прямих виборів, принцип таємного голосування, принцип вільного створення політичних партій), що виступають критерієм для визначення ступеня демократичності виборчої системи.

Сутність виборчої системи до Верховної Ради України, процес її формування та функціонування безпосередньо зумовлюється групою чинників: політичний, під яким розуміється тип політичного режиму, внутрішньо- національний, тобто національне електоральне законодавство, та міжнародний, як сукупність міжнародно-правових актів, що містять принципи міжнародного виборчого права. Змішаний або гібридний демократично-авторитарний політичний режим, який сформований на сучасному етапі в Україні, позбавляє зазначену виборчу систему необхідних умов для її розвитку, як демократичної. Національне електоральне законодавство, а саме Закон «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року, визначає тип виборчої системи та особливості її застосування. Зазначені особливості складають правову основу сучасної виборчої системи України, тобто визначають її юридичну форму, практична реалізація якої безпосередньо залежить від типу політичного режиму в державі.

Міжнародно-правові акти, які містять принципи міжнародного виборчого права, стаючи частиною національного виборчого законодавства, сприяють втіленню основних стандартів міжнародного виборчого права, практична реалізація яких надає виборчій системі ознак демократичності.

Серед проблем, які на сучасному етапі виникають під час формування та функціонування парламентської виборчої системи в Україні, слід виокремити відсутність стабільності та систематизації виборчого законодавства. Основними шляхами впровадження норм виборчого права держав ЄС до виборчого законодавства України у найближчій перспективі може стати прийняття виборчого кодексу та закріплення на конституційному рівні типу виборчої системи, величини виборчого бар'єру, заборони переходу народних депутатів від фракції до фракції, а також можливості відкликання народного депутата його виборцями із зазначенням підстав такої процедури (імперативного мандату). Оптимальним типом виборчої системи для нашої країни в подальшому можна вважати змішану, за якої пропорційна складова буде з відкритими виборчими списками, а мажоритарна - відносної більшості. Лише такий тип виборчої системи дає змогу найповніше реалізувати основні принципи міжнародного виборчого права, що знайшли практичну реалізацію у виборчому праві держав- членів ЄС.

7. З метою удосконалення вітчизняного законодавства запропоновано шляхи впровадження позитивного досвіду виборчого законодавства країн Європейського Союзу у сучасне виборче законодавство до Верховної Ради України.

В контексті дослідження, стали такі пропозиції: запровадити змішану виборчу систему. Мажоритарна складова відображатиметься у проведенні виборів в одномандатних виборчих округах. Вибори відбуватимуться в один тур, переможцем буде кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів виборців. Тобто однотурова, мажоритарна система відносної більшості. Пропорційна складова матиме такий характер: політичні партії формують загальнодержавні виборчі списки, прізвища кандидатів чергуються за алфавітом

та по п'ять кандидатів закріплюють в кожному з територіальних виборчих округів. У територіальному виборчому окрузі, виборці матимуть право голосувати за одного з п'яти закріплених в окрузі кандидата. Після проведення голосування та підрахунку голосів, Центральна виборча комісія встановить загальну кількість голосів виборців, що були віддані за конкретну політичну партію, визначить чи перетнули такі партії 5-ти відсотковий виборчий бар'єр. Центральна виборча комісія розподілятиме мандати серед партій, що перетнули зазначений бар'єр у такий спосіб: перший мандат віддадуть тому закріпленому кандидату у територіальному виборчому окрузі, що набрав найбільшу кількість голосів, другий мандат тому кандидату, що посів друге місце за кількістю голосів, потім третій - третьому, четвертий - четвертому і т.д.

Центральна виборча комісія визначить кількість одномандатних та територіальних виборчих округів, які за своєю територіальною ознакою повинні бути тотожними. Кількість одномандатних та територіальних виборчих округів повинна відповідати 50-ти відсоткам депутатських мандатів, передбачених Конституцією України.

Зазначену виборчу систему запропоновано закріпити на рівні Конституції України з метою зупинити перманентний процес її зміни. Ще однією мотивацією для внесення змін до Конституції України можна вважати той факт, що Україна обрала проєвропейський зовнішньополітичний вектор. Аналіз виборчого законодавства держав-членів Європейського Союзу дає нам змогу виявити певні засади регулювання виборів, які є характерними для більшості таких держав. Практично в усіх Конституціях держав-членів ЄС: а) закріплено принципи загального, рівного, прямого виборчого права та таємного голосування; б) визначено вік, згідно з якими має право обиратися та бути обраним до органів державної влади; в) визначено коло суб'єктів активного та пасивного виборчого права на загальнодержавних виборах, загальні підстави обмеження виборчих прав; г) визначено виборчу систему, за якою обирається глава держави і, у більшості випадків, - загальні риси виборчої системи, за якою

формується парламент (у конституціях 16 з 25 держав-членів ЄС закріплено виборчу систему до вищих представницьких органів державної влади).

За результатами дослідження є підстави стверджувати, що запровадження в Україні на конституційному рівні моделі виборчої системи не тільки приведе національне законодавство у відповідність до міжнародних виборчих стандартів, а й стабілізує політичну ситуацію в Україні.

<< | >>
Источник: БАТУРА СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. ВИСНОВКИ
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. ВИСНОВКИ
  9. Источники:
  10. Функції та повноваження Європейського парламенту