§ 1. Характеристика правовідносин батьків і дітей

Із народженням дитини у батьків виникає цілий комплекс особистих немайнових і майнових прав та обов’язків, які станов­лять зміст батьківських правовідносин. Правовідносини, які іс­нують між батьками й дітьми, так само, як і інші види сімейних правовідносин, не опосередковують усієї сукупності зв’язків, які об’єднують у реальному житті їх учасників.

Визнання загальної юридичної значущості цих відносин діє довічно: до тих пір, доки батьки та діти є живими, вони вважають­ся такими, що перебувають у відповідних відносинах. По-іншому проявляється період дії певних правомочностей та обов’язків. Де­які з них також є довічними (наприклад, обов’язки, що виплива­ють із заборони на укладення шлюбу з близькими родичами), інші - строковими (як, наприклад, обов’язки та права батьків з вихован­ня, які зберігаються до повноліття дітей), треті нерідко взагалі не виникають, а виникнувши, можуть стати довічними (як, напри­клад, обов’язок дітей щодо надання утримання своїм незабезпе- ченим непрацездатним батькам). Проте оскільки ті чи інші права та обов’язки у батьків і дітей завжди є, строковість деяких із них не відміняє довічності цих правових зв’язків у цілому 1.

¹ Иоффе О. С. Советское гражданское право. Ч. 3 : курс лекций / О. С. Иоффе. - Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. - С. 237-238.

Правовідносини між батьками й дітьми мають певні особли­вості.

По-перше, права та обов'язки у батьків щодо дитини виника­ють з моменту народження дитини, що свідчить про їх природний характер.

По-друге, права та обов'язки батьків і дітей є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Батьки не мають права, наприклад, відмовитися від права на ви­ховання дитини, яке їм належить, перекласти на іншу особу обов'язок з утримання дитини, право на представництво інтересів дитини тощо. Відмова батьків від дитини є неправозгідною й су­перечить моральним засадам суспільства.

По-третє, правовідносини батьків і дітей мають двосторон­ній характер. Правовідносини виникають між кожним із батьків та з кожною їх дитиною й залежно від цього можуть мати різний зміст і різну тривалість. Права батьків і права дітей завжди корес­пондують одні одним.

Поняття прав дітей завжди є ширшим за обсягом, ніж бать­ківські права. Частина прав дітей, передбачених сімейним зако­нодавством, зокрема такі, як право на ім'я, право на висловлення власної думки, є абсолютними правами. Дітям як носіям цих прав протистоять не лише батьки, але й будь-які громадяни та посадові особи, які вирішують питання, що стосуються інтересів дітей. Те ж саме стосується і права дітей на захист, яке може бути використа­но і для захисту від зловживань із боку батьків. Інші права мають відносний характер та існують у межах батьківських правовідно­син. Це, наприклад, право на виховання, право на одержання утримання від батьків^[CXLVII].

По-четверте, батьківські правовідносини є взаємними, тобто права та обов'язки належать як батькам, так і дітям. Закон покла­дає на повнолітніх доньку чи сина обов'язок піклуватися про ба­тьків, проявляти про них турботу й надавати їм допомогу.

По-п’яте, важливою ознакою батьківських правовідносин є їх безоплатний характер. Батьки не отримують винагороди ні за ви­конання своїх обов'язків з виховання дитини, ні за надання дитині,

а потім і повнолітнім доньці чи сину утримання.

По-шосте, батьківські права та обов'язки належать повною мірою обом батькам незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою, проживають спільно чи окремо від дитини (ст. 141 СК України).

Не впливатиме також на обсяг прав та обов'язків батька чи матері порядок установлення батьківства (материнства) - добро­вільний чи судовий.

Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини полягає в тому, що всі питання, які стосуються дитини, вирішуються за їх спільною згодою.

Батьки дитини мають як рівні права щодо неї, так і несуть рів­ною мірою відповідальність за протиправну поведінку дитини. У разі притягнення батьків до відповідальності за шкоду, завдану їх малолітньою (ст. 1178 ЦК України) чи неповнолітньою (ст. 1179 ЦК України) дитиною, до відповідальності повинні притягуватися оби­два батьки дитини незалежно від того, проживають вони спільно чи окремо від дитини, перебувають у шлюбі чи шлюб батьків розірвано.

На обсяг прав та обов'язків матері й батька дитини не впливає також вік матері чи батька дитини. Відповідно до ст. 156 СК України неповнолітні батьки мають такі ж само права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно.

На обсяг прав та обов'язків батьків щодо дитини може впли­нути стан їхнього здоров'я. Якщо батьки дитини обмежені у діє­здатності й не можуть самостійно здійснювати свої батьківські права, ці права здійснюють їхні батьки, піклувальник або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. Якщо батьки дити­ни були визнані недієздатними, їх батьківські обов'язки особисто­го немайнового характеру припиняються у зв'язку з неможливіс­тю виконання, а майнові обов'язки за їх рахунок виконує опікун (ст. 14, 15 СК України). У випадках, коли батьки понад 6 місяців не можуть займатись вихованням своїх дітей за станом здоров'я, над дитиною може бути встановлено опіку чи піклування.

Стаття 142 СК України закріплює принцип рівності прав та обов'язків дітей щодо батьків незалежно від походження дитини. Зокрема, незалежно від порядку встановлення походження дитини

Тема 9. Особисті немайнові права та обов'язки батьків і дітей від того чи іншого з батьків кожен із дітей має право одержувати однакову турботу з боку кожного з них.

Діти мають щодо батьків також рівні майнові права. Так, як­що з батьків стягуються аліменти на двох і більше дітей, то кожна дитина має одержати рівну частину тієї частки заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину (це випливає зі змісту ст. 183 СК України). Крім того, в разі спадкуван­ня дітьми після батьків частки у спадщині кожної дитини є рівни­ми (ст. 1267 ЦК України) тощо.

Діти мають щодо батька чи матері також рівні обов'язки не- майнового та майнового характеру. Так, для визначення розміру аліментів на батьків та додаткових витрат суд бере до уваги мож­ливість одержання утримання від інших дітей, до яких не подано позову про стягнення аліментів (ст. 205 СК України)

По-сьоме, свобода здійснення батьківських прав обмежується інтересом дитини. Батьківські права - як немайнові, так і майно­вого характеру - не можуть здійснюватися всупереч інтересам ди­тини (ст. 177 СК України). Здійснення батьками своїх прав та ви­конання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ст. 155 СК України). Це положення є зага­льним принципом здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, а також окреслює межі їх здійснення. Його слід розгля­дати як одну з основних засад здійснення як немайнових, так і майнових прав батьків щодо дитини, а також щодо виконання не- майнових та майнових батьківських обов'язків.

Під інтересом дитини розуміється збереження її здоров'я, но­рмальний фізичний та психічний її розвиток, виховання в ній тих якостей, що вимагаються від людини¹. Таким чином, здійснення батьківських прав в інтересах дитини означає збереження її здоров'я, сприяння нормальному фізичному та психічному її роз­витку, виховання в ній тих якостей, що вимагаються від людини.