Тоталітарний політичний режим

Тоталітаризм (лат. totus — увесь, повний; фр. totalite - сукупність, повнота) — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохоплюючим контролем влади над

суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями,

загальнообов'язковою ідеологією, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Перші тоталітарні погляди в історії політичних учень сягають далекого минулого. Тоталітарними вважають теорію давньогрецького філософа Геракліта про необхідність загальної регуляції суспільства, політичні погляди Платона стосовно моделі утопічної держави. Деякі тоталітарні моменти наявні в політичних доктринах Г. Бабефа, А. Сен-Сімона, Г. -В. -Ф. Гегеля, Ж. -Ж. Руссо.

Передумовами виникнення та розвитку

тоталітаризму в політичній практиці є індустріальна стадія розвитку суспільства, наявність засобів масової інформації,

колективістський світогляд, могутній державний апарат, особливості соціальної психології (певна ідеологічна та міжособистісна ситуація). Причому засоби масової інформації є необхідним моментом для існування тоталітаризму взагалі. Завдяки їм проводяться ідеологічна обробка населення, насадження уніфікованих побутових та загальнолюдських стандартів, нівелювання загально цивілізаційних та особистісних цінностей. Характерним для нього є харизматичний тип лідерства з обов'язковою опорою на репресивний апарат.

Спосіб мобілізації (модель здійснення владою політичних рішень та залучення населення до їх виконання) за тоталітаризму може здійснюватись інтенсивно через створення внутріпсихологічного ентузіазму, а також екстенсивне — за допомогою репресивно-пропагандистського апарату. У тоталітарних державах недопустимі будь-які форми несанкціонованих дій населення. Тоталітаризм вимагає від людини активних виявів лояльності й відданості режиму.

Тоталітаризму, як типу політичного режиму властиві наступні риси:

наявність загальнообов'язкової ідеології, яка доводить необхідність існування даного режиму; загальна ідеологізація;

• ігнорування особистих цілей та інтересів заради загальних цілей режиму;

• контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;

• відсутність легальної опозиції;

• поглинання державою сфери громадянського суспільства;

• відсутність плюралізму;

• нетерпимість до політичного інакодумства, жорстке переслідування будь-якого спротиву і навіть особистих думок та виправдовування з огляду на це будь-яких форм насильства;

• концентрація влади в руках одного лідера чи партії, які представляють законодавчу і виконавчу владу;

• державний монополізм в сфері економіки

• підпорядкування інформаційного простору політичному лідерові чи партії.

Класичними тоталітарними державами були, наприклад, гітлерівська Німеччина та СРСР. Причому політичний режим у колишньому Радянському Союзі пройшов такі етапи:

• 1917—1921 pp. - період воєнного комунізму - тоталітарно-авторитарний тип політичного режиму;

• 1921—1929 pp. - авторитарний режим;

• 1929— 1956 pp. - тоталітарний режим;

1956—1985 pp. - зникли ознаки класичного тоталітаризму, але загалом режим залишався тоталітарним.

Занепад епохи тоталітаризму в СРСР розпочався за «горбачовської перебудови», коли впала «залізна завіса» ідеологічного монізму (грец. monos — один) й закритості суспільства.

3.